21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5677/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Носа С.П., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 червня 2018 року, ухвалене суддею Фазан О.З. в місті Ратне о 12 год. 48 хв. у справі № 166/610/18 за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Ратнівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Прокопчука Віктора Анатолійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд скасувати постанову серії НК № 165931 від 10.05.2018 року про накладення штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
На підтвердження позовних вимог, позивач покликається на те, що постанова в справі про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню, оскільки вказаних адміністративних правопорушень не вчиняв, так як керував автомобілем з пристебнутим ременем безпеки та на вимогу інспектора поліції пред'явив посвідчення водія. Позивач вважає, що доказів протилежного, під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення, відповідачем не надано. Крім того, позивач вважає, що в порушення вимог КУпАП відповідачем не складено протокол про адміністративні правопорушення, а справа про адміністративне правопорушення розглянута на місці його вчинення, а не за місцем його вчинення як зазначено в статті 276 КУпАП.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 01 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 червня 2018 року та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення норм матеріального права та виходить з мотивів аналогічних тим, які наведені в позовній заяві.
Позиція відповідача зводиться до того, що внаслідок візуального спостереження та за допомогою пристрою відеозапису, відповідачем зафіксовано той факт, що позивач, як водій не був пристебнутий ременем безпеки під час руху транспортного засобу та на вимогу інспектора поліції не пред'явив та не мав при собі посвідчення водія. За цих фактичних обставин, відповідач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідає вимогам чинного законодавства.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що 10.05.2018 року інспектор СРПП Ратнівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Прокопчук Віктор Анатолійович прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 165931, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення передбачене ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1, пп. «в» п. 2.3, пп. «а» п. 2.4 ПДР у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1, 10.05.2018 року о 18 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом Citroen, д.н.з. НОМЕР_1, автодорогою Сатори-Сатори-Оріхові, не був пристебнутий ременем безпеки, не пред'явив на вимогу інспектора поліції та не мав при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.1, пп. «в» п. 2.3, пп. «а» п. 2.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем надано належні докази, зокрема матеріали відеофіксації, на підставі яких судом встановлено факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
Апеляційний суд частково погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 цього Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
На виконання приписів вищекзаних норм прийнято Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).
Розділом ІІІ Інструкції передбачено те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).
У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтями 121 та 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП України порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП України керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункту 2.1 ПДР є загальним і вказує на ряд обов'язків водія механічного транспортного засобу. В постанові про адміністративне правопорушення не конкретизовано, який підпункт пункту 2.1 ПДР не дотримано позивачем.
Відповідно до п.п. «в» п. 2.3 ПДР водій механічного транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Підпунктом «а» п. 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 даних правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч вимог вищевказаних норм, відповідач не надав жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
На думку суду апеляційної інстанції, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження, зафіксовані у встановленому законом порядку.
Натомість в матеріалах справи є докази відеофіксації недотримання позивачем пп. «а» п. 2.4 ПДР, на підставі яких апеляційним судом встановлено, що позивач дійсно на вимогу інспектора поліції не пред'явив посвідчення водія, про що, зокрема, свідчать висловлювання позивача щодо цього факту.
Таким чином, апеляційним судом встановлено те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
З приводу недотримання пункту 2.1 ПДР, відповідачем як уже зазначалось не конкретизовано, який підпункт цього пункту не дотримано позивачем, як водієм механічного транспортного засобу.
В той же час, в постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що водій не мав при собі посвідчення водія, однак суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов'язок водія мати при собі посвідчення водія передбачений пп. «а» п. 2.1 ПДР. Порушення цього пункту правил не було відображено в постанові
З цих підставі, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановлення вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанову в справі про адміністративне правопорушення серії НК № 165931 від 10.05.2018 року слід скасувати.
Оскільки обставини справи про адміністративне правопорушення встановлені неповно, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Відповідно до частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, минули строки накладення адміністративного стягнення передбачені ч.1 ст. 38 КУпАП, то направлення справи на новий розгляд до компетентного органу є недоцільним, з врахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, належним способом захисту позивача в цій справі відповідно до вимог позовної заяви та наданих суду п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС повноважень є скасування постанови серії НК № 165931 від 10.05.2018 року про накладення штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП і закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з вищевикладених мотивів.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 червня 2018 року у справі № 166/610/18 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії НК № 165931 від 10.05.2018 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді С.П. Нос
Я.С. Попко
Повний текст виготовлено 22.08.2018 року