21 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2167/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії
22 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком з 31 липня 2017 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі позивача, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії у зв'язку з виїздом ОСОБА_2 за кордон на постійне місце проживання, а за наслідками розгляду звернення позивача про поновлення та виплату пенсії безпідставно відмовив у його задоволенні, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального провадження, призначено підготовче судове засідання.
27 липня 2018 року до суду надійшов відзив на позов у якому зазначено, що позивачем під час звернення до Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області із заявою про поновлення виплати пенсії не дотримано порядку такого звернення та не надано усіх необхідних документів, що стало підставою для залишення заяви позивача без задоволення /т. ІІ а.с. 213-214/.
У відповіді на відзив від 13 серпня 2018 року представник позивача наполягав на дотриманні представником позивача порядку звернення до органа Пенсійного фонду із заявою про поновлення пенсії ОСОБА_2, а також звернув увагу, що ним до вказаної заяви приєднано усі необхідні для вирішення порушеного питання документи /т. ІІ а.с. 226-232/.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи а його відсутності /т. ІІІ а.с. 1/.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу 03 червня 1993 року призначено пенсію за віком /т. І а.с. 51/.
31 січня 2017 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
До виїзду за кордон позивач був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
З 31 липня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з його проживанням за кордоном на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26 листопада 2017 року представник ОСОБА_2, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав до Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області особисту заяву позивача про поновлення пенсії /т. ІІ а.с. 210/.
До заяви приєднано належним чином завірені копії: довіреності від імені ОСОБА_3, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, пенсійного посвідчення, трудової книжки /т. ІІ а.с. 158-209/.
Листом від 25 січня 2018 року № 33/З-14 Полтавське об'єднане УПФУ Полтавської області повідомило, що за результатом опрацювання поданих матеріалів органом Пенсійного фонду встановлено порушення порядку звернення із заявою про поновлення виплати пенсії, вказано на невідповідність приєднаних до заяви документів вимогам Порядку № 22-1, а також зазначено про неможливість розгляду поданих документів /т. ІІ а.с. 156-157/.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії, став висновок Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області про те, що ініціатором звернення порушено порядок звернення із заявою про поновлення виплати пенсії, а приєднані до заяви документи не відповідають вимогам Порядку № 22-1.
Згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зазначене положення Закону № 1058-ІV втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику цього суду, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV.
Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Отже, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Судом встановлено, що позивач з 2017 року постійно проживає в Державі Ізраїль, припинення виплати пенсії мало місце в період його проживання за кордоном, а зважаючи на те, що ОСОБА_2 не втратила громадянства України, остання має право на поновлення спірної соціальної виплати.
Проаналізувавши наведене суд дійшов висновку, що оскільки зупинення виплати пенсії позивачу у відповідності до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058 з 31 липня 2017 року відбулось після визнання вказаної норми неконституційною в установленому законом порядку, тобто без достатніх правових підстав, а тому суд вважає, що територіальним органом Пенсійного фонду двічі порушено права та законні інтереси позивача: вперше - зупиненням виплати пенсії, а вдруге - залишенням без задоволення заяви його представника про поновлення виплати пенсії.
Спростовуючи мотиви, які стали підставою для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу, суд зазначає таке.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до пункту 1.5 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 передбачено, що 2.8 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
Проаналізувавши зміст викладеного у системному зв'язку з наявними в матеріалах справи документами, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з дотриманням порядку № 22-1 та забезпечив надання усіх необхідних для розгляду його заяви по суті документів.
За викладених обставин відповідач неправомірно відмовив позивачу в поновленні виплати пенсії.
Щодо позовних вимог в частині розміру пенсії яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Щодо позовної вимоги позивача щодо проведення індексації пенсійного забезпечення позивача та компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного.
Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Зазначений закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Таким чином, Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" спрямований на підтримку купівельної спроможності населення України у зв'язку з подорожчанням споживчих товарів і послуг.
Згідно статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сум.
Статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Виходячи з наведеного, дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" поширюється на позивача.
За приписами статей 1, 2, 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання з у зв'язку з порушенням строків їх виплати" здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Зважаючи на встановлену судом неправомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд констатує наявність у територіального органа Пенсійного фонду обов'язку здійснити дії щодо поновлення та виплати пенсії ОСОБА_2 починаючи з 31 липня 2017 року з проведенням індексації та нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність відмови в поновленні виплати пенсії позивачу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ізраїль, рнокпп НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області ( вул. І. Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. І. Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ізраїль, рнокпп НОМЕР_1) з 31 липня 2017 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області ( вул. І. Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ізраїль, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 23 серпня 2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_4