Справа № 1540/4249/18
23 серпня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Нінель Володимирівна, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю) про забезпечення позову за вхід. №24615/18 від 22.08.2018 р., в порядку ст.150 КАС України,-
До Одеського окружного адміністративного суду подана заява про забезпечення позову за вхід. №24615/18 від 22.08.2018 р., в якій заявник просить:
заборонити будь-якій особі, в тому числі головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на будь-яке майно, що зареєстровано після 06 жовтня 2001 року у єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1.
Подана заява обґрунтована, тим що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи зазначену норму КАС України, суддя дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1 - 2ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У ч.2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Разом з тим, із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а заявником, у поданій заяві не вказано щодо якого майна необхідно застосувати заборону державному виконавцю на вчинення дій.
Разом з цим, в адміністративному позові вказано, що позивач звертається до Одеського окружного адміністративного суду за захистом від протиправних дій державного виконавця щодо свого права на нерухоме майно, а саме: житлові та інші приміщення за адресою м. Одеса, вул. Успенська, 2.
Проте, з огляду на Інформаційну довідку (дата формування - 22.01.2018 р.), що надана позивачем, адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2 знаходиться об'єкт нерухомого майна - стояночне місце № 99, яке зареєстровано за ОСОБА_3 (частка власності 1/1).
Вказана довідка також містить інформацію і про об'єкт нерухомого майна (квартира) за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_3 (частка власності 1/1).
Вказані об'єкти належать на праві приватної власності ОСОБА_3. Однак, із заявою про забезпечення позову звертається ОСОБА_4, не надаючи, при цьому, документів, які б підтвердили право спільної сумісної власності.
Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивачів на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
У свою чергу, судом не встановлено, а заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності дій" у спірних правовідносинах, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Заявником не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
З огляду на викладене, суддя вважає, що забезпечуючи позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на майно до вирішення справи по суті, без надання офіційної правової оцінки в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суддя фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Окремо, слід також звернути увагу позивача на приписи ч. 6 ст. 44 КАСУ, яка встановлює, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
В заяві про забезпечення позову вхід. №24615/18 від 22.08.2018 р. представник позивача зазначає, що «на час звернення до суду з заявою, заборона на дії державного виконавця не вживалась».
Вказане не відповідає дійсності і фактично є веденням суду в оману щодо фактичних обставин справи, оскільки 12.04.2018 року ухвалою суду у справі №815/1567/18 заява ОСОБА_4 задоволена частково та заборонено Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні ВП №34912335 щодо звернення стягнення на майно, що не є предметом іпотеки за договором №449 від 13.03.2008 року, та яке зареєстроване після 06 жовтня 2001 року у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову за вхід. №24615/18 від 22.08.2018 р., в порядку ст. 150 КАС України.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.
Приписами ч. 1 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.