ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 серпня 2018 року № 826/16832/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у склад судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Стеценко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства праці та соціальної політики України
третя особа, Київська обласна державна адміністрація
яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання
вчинити певні дії
представники позивача - Ткаченко Ю.В.;
учасників справи: відповідача та третьої особи - не з'явилися,
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Міністерства праці та соціальної політики України (далі - відповідач або Мінсоцполітики або Мінпраці), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 14.08.2013, згідно протоколу № 64 про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України повторно розглянути заяву та додані документи ОСОБА_1 про видачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»;
- зобов'язати Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 14.08.2013, оформленого протоколом № 64 (по тексту - Рішення або Спірне рішення або Оспорюване рішення), що є підставами для його скасування та, як наслідок, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та додані документи ОСОБА_1 про видачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», а також зобов'язання Міністерство прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У своїх відзивах на позов відповідач зауважив, що на підставі представлених документів Комісією прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження. Окрім цього, Мінсоцполітики звертає увагу, що довідкою архіву Штабу Південного оперативного командування від 19.10.1999 № 1037 спростовується надана інформація щодо направлення ОСОБА_1 до відрядження в м. Чорнобиль (накази № 115 від 08.05.1986 та № 148 від 10.06.1986 - не відповідають за змістом). Також, на засіданні Комісії при МНС від 23.03.2000 № 366 ОСОБА_1 було відмовлено у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За вказаних заперечень, Мінсоцполітики просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі за їх безпідставністю. Відповідач просить суд розглядати справу без участі представника Мінсоцполітики.
Письмових пояснень на позов чи відзив від Київської обласної державної адміністрації до суду не надходило.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено Київську обласну державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 13.03.2018.
У судове засідання 13.03.2018 представники учасників справи не з'явилися, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 10.04.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.05.2018.
В судове засідання 22.05.2018 представник третьої особи не прибув, причин неявки не повідомив.
Разом з цим, позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З приводу заявленого клопотання, приймаючи до уваги викладену відповідачем у відзиві заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Мінпраці, суд відмічає, що не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, з урахуванням чого адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в рішенні - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23 травня 2012 року ОСОБА_1 подав до Бородянської районної державної адміністрації заяву б/н, в якій просив видати йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. До заяви долучено: копію паспорту; копію військового квитка; копію довідки військової частини № НОМЕР_1 ; копії виписок з наказів командира військової частини НОМЕР_2 .
У червні 2012 року Бородянською районною державною адміністрацією Київської області направлено до заступника начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Київської адміністрації клопотання № 6-21-361 від 11.06.2012, в якому відповідний суб'єкт звернення просив адресата розглянути заяву ОСОБА_1 .
Листом № 04-59-119 від 18.01.2013 Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повідомило заступника голови Бородянської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про те, що за наслідками порушеного останнім питання комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом № 163 від 28.09.2012, про направлення справи ОСОБА_1 на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Мінсоцполітики. Повідомлено, що станом на 17.01.2013 матеріали справи знаходяться на розгляді у Мінсоцполітики, а також, що про наслідки розгляду заяви та прийняте рішення ОСОБА_1 буде повідомлено після повернення справи у Київську облдержадміністрацію.
Поряд з цим, 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 повторно подав до Бородянської районної державної адміністрації заяву б/н, в якій просив видати йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. До заяви долучено: копію заяви від 23.05.2012; копію паспорту; копію військового квитка; копію довідки військової частини № НОМЕР_1 ; копії виписок з наказів командира військової частини НОМЕР_2 .
В вересні 2017 року позивач, у зв'язку із ненадходженням, станом на 15.09.2017, на його адресу рішення щодо заяв від 23.05.2012 та від 10.12.2012, звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації з листом б/н від 18.09.2017, в якому просив надіслати на його адресу рішення за зверненнями від 23.05.2012 та від 10.12.2012 про видачу посвідчення.
Листом № 05-59-2525 від 03.10.2017 «Про розгляд звернення» Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повідомив ОСОБА_1 про прийняття Рішення.
Повивач зауважує, що до своїх заяв від 23.05.2012 та від 10.12.2012 додавав: копію паспорту; копію військового квитка, копію довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.08.1998 № 503; копії виписок з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 03.05.1986 № 115 та від 10.06.1986 № 148, які передбачені як підстава для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 січня 1997 року № 51, обставини чого безпідставно не було взято до уваги відповідачем при прийнятті Спірного рішення.
Дане стало підставами для подання позивачем на розгляд суду відповідного позову.
З зазначеними в позові твердженнями відповідач, за викладених у відзиві заперечень, зміст яких відображено судом в описовій частині рішення, не погоджується.
Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в рішенні - Закон), «Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (в рішенні - Порядок), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Стаття 9 Закону, який спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, надає перелік визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення переліку осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, міститься в ст. 10 Закону, згідно якої учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно примітки до зазначеної статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
З правової конструкції статті 10 Закону слідує, що тимчасово направлені або відряджені військовослужбовці, зокрема сержанти, які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, для виконання робіт у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, вважаються учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , будучи старшим сержантом, при проходженні дійсної строкової служби, був направлений у відрядження до м. Чорнобиль. В період з 08.05.1986 по 10.06.1986 ОСОБА_1 виконував ремонтно-відновлювані роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відомостями: з військового квитка серії НОМЕР_3 , довідки № 503 від 12.08.1998, виписок з наказів № 115 від 03.05.1986 та № 148 від 10.06.1986.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 , в силу ст. 10 Закону, вважається учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За ст. 65 Закону, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку, він регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За абз. 4 п. 10 Порядку, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Зважаючи на приписи п. 10 Порядку, військовий квиток і довідка командира військової частини про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження є документами, на підставі яких учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються посвідчення.
З матеріалів справи видно, що до заяв від 23.05.2012 та від 10.12.2012 ОСОБА_1 додавалися: копія військового квитка; копія довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.08.1998 № 503; копії виписок з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 03.05.1986 № 115 та від 10.06.1986 № 148.
Як вже відмічалося судом, в період з 08.05.1986 по 10.06.1986 ОСОБА_1 , при проходженні дійсної строкової служби, будучи старшим сержантом, був направлений у відрядження в м. Чорнобиль та виконував ремонтно-відновлювані роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, обставини чого слідують з відомостей: військового квитка серія НОМЕР_3 , довідки № 503 від 12.08.1998, виписок з наказів № 115 від 03.05.1986 та № 148 від 10.06.1986. Дані документи долучалися ОСОБА_1 до заяв від 23.05.2012 та від 10.12.2012.
Виходячи з наведеного, з огляду на обставини направлення ОСОБА_1 у відрядження в м. Чорнобиль та виконання ним ремонтно-відновлюваних робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням того, що до документів про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження відносяться військовий квиток і довідка командира військової частини про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження, на підставі яких учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видаються посвідчення, суд вважає, що твердження відповідача, викладені у Оспорюваному рішенні, про не доведення факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження є невмотивованими, оскільки подання додаткових документів, які є підставою для видачі учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення, як особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, положення п. 10 Порядку не вимагають.
У відповідності до п. 12 Порядку, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
За п.п. 1.1., 5.2., 5.3. «Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року № 187, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за N 626/12500, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно. Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії.
Зважаючи на приписи п. 12 Порядку та вказані положення «Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», саме комісією при Мінпраці приймається рішення про визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке є підставою для видачі посвідчень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
За переконанням суду, відповідач не довів правомірності прийнятого Рішення.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, у відповідності до положень частини 2 статті 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 79 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, приймаючи до уваги, що відповідачем необґрунтовано прийнято Оспорюване рішення, та, відповідно, Мінсоцполітики не доведено правомірність Спірного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, враховуючи, що питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окремо, в частині викладених відповідачем обставин у відзиві про те, що довідкою архіву Штабу Південного оперативного командування від 19.10.1999 № 1037 спростовується надана інформація щодо направлення ОСОБА_1 у відрядження в м. Чорнобиль (накази № 115 від 08.05.1986 та № 148 від 10.06.1986 - не відповідають за змістом), а на засіданні Комісії при МНС від 23.03.2000 № 366 ОСОБА_1 було відмовлено у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд зазначає про таке.
За ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 79 КАС України).
Згідно ст. 162 КАС України, відзив повинен містити, серед іншого, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
З огляду на зазначені процесуальні норми, суд констатує, що враховуючи факт зауваження відповідачем у відзиві та у листі № 227/0/76-18 від 04.04.2018 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Мінпраці, процесуальне питання зазначення у відзиві доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання, кореспондує як до встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України правила, згідно якого в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, так і до визначеного в ч. 3 ст. 79 КАС України правила щодо обов'язку відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву, яке (правило), в той же час, нерозривно пов'язано, по-перше, з вирішенням судом питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, що встановлено ч. 2 ст. 76 КАС України, а по-друге, з питанням здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд відзначає, що відповідачем до відзиву не додано доказів, які підтверджують відповідні обставини, на яких ґрунтуються заперечення Мінсоцполітики. Вказані у відзиві докази, між іншим, не надавались і ОСОБА_1 . Також відповідачем у відзиві не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Приймаючи до уваги зазначений судом висновок щодо не подання відповідачем доказів, які підтверджують викладені у відзиві відповідні обставини, на яких ґрунтуються заперечення, з огляду на наявне клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Відтак, суд визнає недоведеними викладені відповідачем у відзиві заперечення стосовно: викладеної інформації в довідці архіву Штабу Південного оперативного командування від 19.10.1999 № 1037 та щодо розгляду 23.03.2000 справи ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 14.08.2013, згідно протоколу № 64 про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
3. Зобов'язати Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, ідентифікаційний код 37567866) повторно розглянути заяву та додані документи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) про видачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
4. Зобов'язати Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, ідентифікаційний код 37567866) прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, ідентифікаційний код 37567866) понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя К.С. Пащенко