справа №1340/3792/18
про повернення позовної заяви
23 серпня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про підтвердження рівності часток усіх співвласників житлової нерухомості при праві їх спільної сумісної власності на цю нерухомість та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0505141-1310-1305 від 19.04.2018 р.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно змісту позову та позовних вимог, позивачем об'єднано заявлені позовні вимоги щодо розгляду яких належить розглядати в різному судочинстві. Зокрема, позивачем з-поміж іншого, заявлено вимогу про підтвердження рівності часток усіх співвласників житлової нерухомості при праві їх спільної сумісної власності на цю нерухомість та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0505141-1310-1305 від 19.04.2018 р .
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Разом з тим, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №802/1792/17-а (постанова від 21.03.2018).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на заявлену вимогу позивача про підтвердження рівності часток усіх співвласників житлової нерухомості при праві їх спільної сумісної власності на цю нерухомість, які мають приватно правовий характер, розглядаються в порядку цивільного судочинства, а вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0505141-1310-1305 від 19.04.2018 р, розглядається в порядку адміністративного судочинства, відповідно позивачем об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства. Проте, в силу ч. 6 ст. 21 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 172 КАС України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п.6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 171, 256 КАС України,
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Кухар Н.А.