вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2920/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро
про стягнення 1205859,51 грн
у присутності представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2 від 02.01.2018, юрисконсульт;
від відповідача: не з'явився
27.06.2018 Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 862998,70 грн основного боргу за послуги теплопостачання, 46369,90 грн 3% річних, 264038,36 грн інфляційних втрат та 32452,55 грн пені, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №050720 про постачання теплової енергії, укладеного між відповідачем та КП "Дніпропетровські міські теплові мережі", та на рішення Дніпровської міської ради від 19.07.2017 року №24/23 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго".
Ухвалою від 02.07.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 23.07.2018.
У призначене підготовче засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, участі свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Але у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 20.07.2018, проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у позивача правових підстав для звернення з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за рахунками за жовтень-грудень 2014 року та січень-квітень 2015 року на загальну суму 198406,78 грн у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
На підставі ч. 1 ст. 185 ГПК України суд ухвалою від 23.07.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.08.2018.
20.08.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 21.08.2018, на іншу дату у зв'язку з перебуванням повноважного представника ПАТ "Дніпроважмаш" у відрядженні.
21.08.2018 позивач до початку судового засідання подав до суду наступні документи:
- клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості ПАТ "Дніпроважмаш" за договором №050720 станом на 21.08.2018;
- клопотання про долучення до матеріалів справи проекту акту звіряння від 06.08.2018 року з доказами його направлення на адресу відповідача;
- письмові пояснення по справі щодо посилання у тексті позовної заяви на рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", згідно з яким з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" було передано об'єкти і мережі теплопостачання, у тому числі і об'єктів відповідача.
У судовому засіданні 21.08.2018 судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та, з урахуванням думки представника позивача з цього приводу, який наполягав на вирішенні спору по суті, відмовлено в задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 195 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Підготовче провадження у даній справі закрито 23.07.2018, а отже, останнім днем строку розгляду справи по суті є 21.08.2018, що унеможливлює відкладення розгляду справи на іншу дату.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість забезпечити явку повноважного представника ПАТ "Дніпроважмаш" у судове засідання 21.08.2018 у зв'язку з його відрядженням, оскільки сторонами у даній справі є юридичні, а не фізичні особи і відповідач не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно зі ст. 58 ГПК України. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником справи на загальних підставах.
З огляду на наведені обставини та враховуючи закінчення встановленого законом строку розгляду справи по суті, підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у суду відсутні.
Тож, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
20.11.2013 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (правонаступником якого є позивач; далі - енергопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір №050720 про постачання теплової енергії.
Як зазначає позивач, згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 “Про надання дозволу на передачу з балансу Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", актом приймання - передачі об'єктів і мереж теплопостачання, Комунальне підприємство "Теплоенерго" отримало від Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" засоби для теплопостачання приміщень відповідача.
Тож, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання обов'язків з теплопостачання об'єктів за договором №050720 від 20.11.2013 Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та фактичним переданням функцій та засобів теплопостачання позивачу, між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" укладено тристоронню додаткову угоду до договору №050720 від 20.11.2013, яка за змістом є угодою про заміну кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1.1.6 додаткової угоди, з моменту укладення цієї угоди, енергопостачальна організація (Комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі") втрачає всі права та вимоги, що передбачені основним договором, якщо споживач не має заборгованості, або має кредиторську. При наявності дебіторської заборгованості, енергопостачальна організація має право скористатись правами за основним договором.
Рішенням Дніпровської міської ради №24/23 від 19.07.2017 року "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" було надано дозвіл на передачу основних фондів та інших активів згідно з переліком (додатком), заборгованості за пільги та субсидії з балансу Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради" на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.
Згідно з додатком до рішення міської ради №24/23 від 19.07.2017 до переліку основних фондів та інших активів, які передаються з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго", зокрема належить дебіторська заборгованість.
На виконання рішення Дніпровської міської ради №24/23 від 19.07.2017 року "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоене рго" Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" було передано, а Комунальним підприємством "Теплоенерго" прийнято дебіторську заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію у сумі 221419065,67 грн, про що 06.11.2017 складено акт приймання - передачі №1.
Заборгова ність відповідача у сумі 527278,49 грн було включено до реєстру дебіторської заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію станом на 01.11.2017 року, розміщеного у додатку №1 до акту приймання-передачі №1 від 06.11.2017 (а.с. 141-144).
Листом за вих. №1697сс від 11.10.2017 відповідача було повідомлено про наявність рішення Дніпровської міської ради №24/23 від 19.07.2017 року та запропоновано останньому розглянути і підписати акти звіряння взаємних розрахунків, додані до цього листа (а.с. 145).
Враховуючи вищенаведене, КП "Теплоенерго" 06.11.2017 року набуло прав вимоги за зобов'язаннями споживачів перед КП "Дніпропетровські міські теплові мережі", що виникли до моменту передачі на баланс КП "Теплоенерго" основних фондів, об'єктів і мереж теплопостачання.
У відповідності до приписів ст. 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами п. 1.1 договору про постачання теплової енергії №050720 від 20.11.2013 (далі - договір) енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 діб);
- гаряче водопостачання - протягом року;
- технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов (п. 2.2 договору).
Згідно з пунктом 11.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.11.2016 року.
Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 11.3 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.3 договору).
Матеріали справи не містять письмових повідомлень сторін про припинення дії договору.
В додатку №1 до договору визначено, що поставка теплової енергії енергопостачальною організацією здійснюється на об'єкт споживача - гуртожиток за адресою: пр. Петровського, 3, який обладнано приладом обліку.
Пунктом 1.1 додатку №1 до договору передбачено річний обсяг теплового навантаження на опалення: Qр = 0,471306 Гкал/годину х 0,43333 х 24 год. х 98,9% = 833,73 Гкал/рік; загальна площа житлових та службових приміщень (без урахування МЗК, які не опалюються) складає 7197,9 мІ. У відповідності до п. 1.2 цього додатку середньомісячне теплове навантаження на опалення в опалювальному сезоні (на -0,2єС): Qс.м. = 833,73 Гкал/рік: 5,65 міс/рік = 147,56 Гкал/міс, - що складає 98,9% від показників приладу обліку, встановленого на гуртожиток.
Згідно з пунктом 5.2 договору облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановленим на опалення та гвп пр. Петровського, 3, гуртожиток ПАТ "Дніпроважмаш".
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни до 28 числа поточного місяця (п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору "Обсяги постачання теплової енергії споживачу" при відсутності даних по витраті тепла в означений термін розрахунок буде виконано розрахунковим методом; зняття показників з приладів обліку споживачем проводиться в межах розрахункового місяця.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг.
У відповідності до п. 6.2 договору (в новій редакції з урахуванням пунктом 2.1 додаткової угоди) згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 09.06.2016 №928 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення" КП "Теплоенерго", затверджено тариф на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається КП "Теплоенерго": теплова енергія 1 Гкал - 1121,74 грн (без ПДВ), 1346,09 грн з ПДВ.
За умовами п. 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4 (п. 7.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, енергопостачальною організацією на виконання умов договору у період з жовтня 2014 року по квітень 2018 року було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 862998,70 грн, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт та актами прийому-передачі теплової енергії до договору:
- за жовтень 2014 року на суму 4321,31 грн;
- за листопад 2014 року на суму 30477,24 грн;
- за грудень 2014 року на суму 42552,54 грн;
- за січень 2015 року на суму 44125,36 грн;
- за лютий 2015 року на суму 32470,79 грн;
- за березень 2015 року на суму 25963,26 грн;
- за квітень 2015 року на суму 18496,28 грн;
- за листопад 2015 року на суму 55029,61 грн;
- за грудень 2015 року на суму 60853,10 грн;
- за січень 2016 року від 31.01.2016 на суму 78982,21 грн;
- за лютий 2016 року від 29.02.2016 на суму 72106,68 грн;
- за березень 2016 року від 31.03.2016 на суму 48783,13 грн;
- за квітень 2016 року від 30.04.2016 на суму 13116,97 грн;
- №050720 від 31.10.2017 за жовтень 2017 року на суму 33592,01 грн;
- №050720 від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 70522,45 грн;
- №050720 від 30.11.2017 коригування за жовтень 2017 року на суму -33592,01 грн;
- №050720 від 31.12.2017 за грудень 2017 року на суму 56508,73 грн;
- №050720 від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму 67228,52 грн;
- №050720 від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 60743,66 грн;
- №050720 від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 72095,65 грн;
- №050720 від 30.04.2018 за квітень 2018 року на суму 8621,21 грн (а.с. 107-129).
Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 договору на споживача теплової енергії покладено, зокрема, такі обов'язки: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором; на кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організація .
Розділом 7 договору визначений порядок розрахунків за теплову енергію.
Так, згідно з пунктом 7.3 договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 дні до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з вказанням періоду, за який він сплачує.
Пунктом 7.4 договору обумовлено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направляти його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Відповідно до п. 7.6 договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем протягом 5 днів після закінчення розрахункового місяця; у випадках, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та спожитого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними приладами обліку, а переплата зараховується в рахунок наступних платежів.
При зміні тарифів на теплову енергію її розрахункова вартість у додатку 1 змінюється енергопостачальною організацією з дати введення нового тарифу за діючим договором без додаткової угоди (п. 7.9 договору).
На оплату вартості поставленої на умовах договору теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки, отримання яких відповідачем разом із актами прийому-передачі виконаних робіт (актами прийому-передачі теплової енергії) підтверджується реєстрами вручення рахунків МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" та КП "Теплоенерго" за особовим рахунком 050720. У кожній графі за відповідний розрахунковий місяць у вищезазначених реєстрах містяться підписи уповноважених працівників відповідача та дати отримання рахунків і актів прийому-передачі виконаних робіт (актів прийому-передачі теплової енергії) (а.с. 130-131). Факт направлення рахунку та акту виконаних робіт за квітень 2015 року, а також отримання відповідачем цих документів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями супровідного листа МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" №178-с від 12.05.2015, фіскального чека оператора поштового зв'язку від 12.05.2015 та рекомендованого повідомлення про вручення ПАТ "Дніпроважмаш" відповідного поштового відправлення (а.с. 114, 115).
Вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач був належним чином обізнаний про виникнення у нього зобов'язання з оплати за послуги теплопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, з огляду на дати вручення енергопостачальною організацією рахунків та з урахуванням вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватися за спожиту теплову енергію у наступні строки:
- за жовтень 2014 року - 13.11.2014 (рахунок вручено 07.11.2014);
- за листопад 2014 року - 16.12.2014 (рахунок вручено 08.12.2014);
- за грудень 2014 року - 20.01.2015 (рахунок вручено 14.01.2015);
- за січень 2015 року - 12.02.2015 (рахунок вручено 06.02.2015);
- за лютий 2015 року - 12.03.2015 (рахунок вручено 06.03.2015);
- за березень 2015 року - 14.04.2015 (рахунок вручено 08.04.2015);
- за квітень 2015 року - 20.05.2015 (рахунок направлено 12.05.2015 рекомендованим поштовим відправленням №4912803892397, отримано відповідачем 14.05.2015);
- за листопад 2015 року - 16.12.2015 (рахунок вручено 10.12.2015);
- за грудень 2015 року - 20.01.2016 (рахунок вручено 14.01.2016);
- за січень 2016 року - 16.02.2016 (рахунок вручено 10.02.2016);
- за лютий 2016 року - 16.03.2016 (рахунок вручено 10.03.2016);
- за березень 2016 року - 13.04.2016 (рахунок вручено 07.04.2016);
- за квітень 2016 року - 12.05.2016 (рахунок вручено 06.05.2016);
- за жовтень 2017 року - 14.11.2017 (рахунок вручено 08.11.2017);
- за листопад 2017 року - 19.12.2017 (рахунок вручено 12.12.2017);
- за листопад 2017 року (коригування за жовтень 2017) - рахунок вручено 20.12.2017;
- за грудень 2017 року - 16.01.2018 (рахунок вручено 10.01.2018);
- за січень 2018 року - 13.02.2018 (рахунок вручено 07.02.2018);
- за лютий 2018 року -13.03.2018 (рахунок вручено 05.03.2018);
- за березень 2018 року - 12.04.2018 (рахунок вручено 06.04.2018);
- за квітень 2018 року - 11.05.2018 (рахунок вручено 04.05.2018).
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії є таким, що настав.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач своїх зобов'язань по оплаті вартості спожитої теплової енергії не виконав, чим порушив умови укладеного з енергопостачальною організацією договору. Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за відпущену йому теплову енергію становить 862998,70 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 32452,55 грн за порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати відпущеної йому теплової енергії у жовтні 2017 року - за період з 14.11.2017 по 14.05.2018, у листопаді 2017 рок - за період з 19.12.2017 по 19.06.2018, у грудні 2017 року - за період з 16.01.2018 по 19.06.2018, у січні 2018 року - за період з 13.02.2018 по 19.06.2018, у лютому 2018 року - за період з 13.03.2018 по 19.06.2018, у березні 2018 року - за період з 12.04.2018 по 19.06.2018 та у квітні 2018 року - за період з 11.05.2018 по 19.06.2018.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4, 6 ст. 231 ГК України)
У відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами пункту 8.2.3 договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 32452,55 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 264038,36 грн за загальний період з листопада 2014 по квітень 2018 та 3% річних у сумі 46369,90 грн за загальний період з 13.11.2014 по 19.06.2018.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатом перевірки розрахунку суми інфляційних нарахувань судом встановлено, що при визначенні періодів нарахування окремо по кожному рахунку, позивачем допущено помилки.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
З огляду на викладене, належним періодом нарахування інфляційної складової на заборгованість за жовтень 2014 року є грудень 2014 - квітень 2018; на заборгованість за листопад 2014 року - січень 2014 - квітень 2018 і так далі за аналогією.
Таким чином, правомірними є вимоги позивача про стягненню з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 247416,34 грн за загальний період з грудня 2014 року по квітень 2018 року.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну вірність.
Отже, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 862998,70 грн, пені у сумі 32452,55 грн, 3% річних у сумі 46369,90 грн та інфляційних нарахувань у сумі 247416,34 грн.
В той же час судом приймається до уваги заява відповідача про застосування позовної давності, викладена у відзиві на позовну заяву.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Виходячи з умов пункту 7.4 договору та положень статті 530 ЦК України, термінами виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за спожиту ним теплову енергію є: за жовтень 2014 року - 13.11.2014; за листопад 2014 року - 16.12.2014; за грудень 2014 року - 20.01.2015; за січень 2015 року - 12.02.2015; за лютий 2015 року - 12.03.2015; за березень 2015 року - 14.04.2015; за квітень 2015 року - 20.05.2015.
Отже, строком позовної давності щодо зобов'язань відповідача по оплаті відповідних рахунків є: за жовтень 2014 року - 14.11.2014-14.11.2017; за листопад 2014 року - 17.12.2014-17.12.2017; за грудень 2014 року - 21.01.2015-21.01.2018; за січень 2015 року - 13.02.2015-13.02.2018; за лютий 2015 року - 13.03.2015-13.03.2018; за березень 2015 року - 15.04.2015-15.04.2018; за квітень 2015 року - 21.05.2015-21.05.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду з вимогою про захист своїх порушених відповідачем прав та інтересів позивач звернувся 27.06.2018, що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду Дніпропетровської області.
Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача надав усні заперечення щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, в обґрунтування яких зазначив, що право вимоги передано позивачеві лише у листопаді 2017 року, тому строк позовної давності ним не пропущений.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі додаткової угоди від 2016 року замінив енергопостачальну організацію - МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" за договором №050720 про постачання теплової енергії від 20.11.2013, а отже, набув всіх прав кредитора у зобов'язаннях енергопостачальної організації зі споживачами теплової енергії в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
При цьому, приписами ст. 262 ЦК України встановлено, що заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
У листопаді 2017 року позивачем було взято на облік зазначену в акті приймання-передачі №1 від 06.11.2017 року дебіторську заборгованість МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" за відпущену споживачам теплову енергію. Однак, ані попередником позивача у зобов'язанні - МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" у період з 2014 року по 2017 рік, ані позивачем, починаючи з листопада 2017 року і до моменту звернення до суду з даним позовом, не вживалися заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості за відпущену йому теплову енергію. Доказів наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від енергопостачальної організації (МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі", КП "Теплоенерго") підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, позивачем суду не надано і матеріали справи не містять. Враховуючи встановлені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд не визнає поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності.
Таким чином, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року в сумі 664591,92 грн, пені в сумі 32452,55 грн, інфляційних нарахувань у сумі 109657,38 грн та 3% річних у сумі 26520,53 грн. У позові в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 198406,78 грн, 3% річних у сумі 19849,37 грн та інфляційних нарахувань у сумі 154380,98 слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, обґрунтовано заявлених позивачем, у сумі 17838,56 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 37; ідентифікаційний код 32688148) основний борг у сумі 664591,92 грн, пеню у сумі 32452,55 грн, інфляційні нарахування у сумі 109657,38 грн, 3% річних у сумі 26520,53 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 17838,56 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 22.08.2018.
Суддя В.Д. Воронько