Іменем України
15 серпня 2018 року
Київ
справа №2а/1570/4814/11
адміністративне провадження №К/9901/516/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський Олійний Термінал»
на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року (колегія суддів: О.В. Яковлєв, А.В. Бойко, Т.М. Танасогло)
у справі№2а/1570/4814/11
за позовомДержавної податкової інспекції у м. Іллічівську
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський Олійний Термінал»
провизнання дій правомірними та стягнення сум податкових зобов'язань,
Державна податкова інспекція у м. Іллічівську (далі - ДПІ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський Олійний Термінал» (далі - Товариство) про визнання правомірними дій щодо визначення Товариству податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до державного бюджету із застосуванням звичайних цін на загальну суму 1995820,00 грн. згідно рішення ДПІ від 11 квітня 2011 року №0000522350 та стягнення з Товариства суми податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість, визначених із застосуванням звичайних цін, у розмірі 1995820 грн.
На обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначає, що в ході проведення виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено порушення, яке полягає в тому, що відповідачем здійснено реалізацію послуг зі зберігання вантажу - рослинна олія, в ємкостях ДП «Новікъ», ТОВ СП «Трансплан», ТОВ «АДМ Україна» за цінами нижче ніж звичайні.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не застосовано порядок визначення рівня звичайної ціни, як це визначено пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не вжито заходів, передбачених даною нормою та не отримано від уповноважених органів інформації щодо статистичної оцінки рівня послуг, що надавалися позивачем, на внутрішньому ринку України. Також суд визнав, що при прийнятті рішення ДПІ не дотримано форми рішення щодо визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року та прийнято нову, якою позов задоволено у повному обсязі. Визнано правомірними дії ДПІ щодо визначення Товариству податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до Державного бюджету із застосуванням звичайних цін у сумі 1995820,00 грн. і як наслідок стягнуто з Товариства суми податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість, визначених із застосуванням звичайних цін, у розмірі 1995820 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при визначені звичайної ціни податковий орган обґрунтовано застосував формулу, яка викладена в акті перевірки та підтверджена в ході судового розгляду. Також суд апеляційної інстанції визнав, що податковим органом в порушення норм законодавства не прийнято податкове-повідомлення рішення, а прийнято рішення про застосування звичайних цін та звернувся до суду з позовом, що не впливає на сам факт наявності порушення вимог податкового законодавства, а є лише порушенням процедури.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що ДПІ не вжито передбачених законодавством заходів щодо визначення рівня звичайних цін, неправомірно використано для визначення звичайних цін інформації про договори, укладені відповідачем в інший період, ніж на момент продажу такого товару, а також ДПІ не враховані зміни економічних умов, які на момент продажу товару вже не були співставними в силу зміни економічних умов. Також судом апеляційної інстанції зроблена помилкова правова оцінка порушень процедури, допущених позивачем при прийнятті рішення, зокрема щодо форми рішення та направлення його відповідачу.
Від позивача на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких ДПІ заперечувала проти доводів касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. В обґрунтування зазначено, що під час перевірки встановлено, що відповідач здійснював реалізацію послуг за цінами нижчі за звичайні, тому контролюючим органом правомірно донараховано Товариству податкове зобов'язання із податку на додану вартість.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що у період з 28 лютого 2011 року по 21 березня 2011 року посадовими особами ДПІ проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складений акт від 28 березня 2011 року №679/23-0301/34169580.
За висновками акта встановлено, що в порушення пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) Товариством реалізовані послуги експедиторам - ДП «Новікъ», ТОВ СП «Трансплан», ТОВ «АДМ Україна із зберігання вантажів (рослинної олії) за цінами нижчі за звичайні.
Відповідно до наказу від 21 березня 2011 року №242 «Про застосування звичайних цін при визначені податкових зобов'язань Товариству з обмеженою відповідальністю «Іллічівський Олійний Термінал» ДПІ прийнято рішення від 11 квітня 2011 року, яким застосовано звичайні ціни при визначені податкових зобов'язань позивачу, а саме: визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість 1596656 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в сумі 339164 грн.
Як встановлено п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно п. 1.18 ст. 1 цього Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Із 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.
Водночас згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.
Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
Згідно п. 2.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №985 «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Податковим кодексом України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Зі змісту наведеної норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.
У разі не оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків таке повідомлення-рішення вважається узгодженим. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення.
Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого п. 2.3 наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №985, є неможливим.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ, оскільки останнім не дотримано законодавчо визначеного порядку, врегульованого п. 2.3 наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №985.
Відтак, у даній справі апеляційним судом помилково застосовано норми матеріального права та скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський Олійний Термінал» задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
………………….
………………….
………………….
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду