22 серпня 2018 року Справа № 804/3475/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення в частині,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач з врахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 26.09.2017 року № НОМЕР_1 про застосування на ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі» на суму 51649,45 грн.; податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_3 про збільшення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб», що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»: за податковими зобов'язаннями на суму 17269,56 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4317,40 грн., в частині за податковими зобов'язаннями 12909,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3227,50 грн.; податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_4 про збільшення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» за податковими зобов'язаннями на суму 1505,25 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 376,31 грн. в частині за податковими зобов'язаннями 1087,62 грн., в частині за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 271,91 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305, за якою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) вимагається сплатити недоїмку за платежем «Єдиний внесок» на суму 23374,68 грн., в частині 16550,59 грн.; рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5, про застосування до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску: на суму - 2466,87 грн., в частині - 1818,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області була здійснена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.07.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2, на підставі якого відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення, з якими позивач не погоджується, вважає їх протиправними. Позивач вказує на те, що протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.09.2017 року № НОМЕР_1 підлягає в тому, що з прийняттям в 2010 році ПК України контролюючий орган втратив право на застосування штрафних (фінансових) санкцій до платників податків на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», оскільки даний Указ Президента України не відноситься до інших законів України, як того вимагають положення ПК України. Протиправність податкових повідомлень-рішень від 27.09.2017 року № НОМЕР_3, від 27.09.2017 року № НОМЕР_4, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305 та рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5 полягає в тому, що під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень відповідачем не враховано грошову суму в розмірі 4715,16 грн., що була позивачем сплачена в серпні та вересні 2015 року ТОВ ВКФ «Дикол» за оренду приміщення та обладнання, та не враховано грошову суму в розмірі 76996,48 грн., що була позивачем сплачена з липня по грудень 2016 року ФОП ОСОБА_2 за поставлений товар. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення в зазначених частинах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
05 червня 2018 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому представник зазначає, що ФОП ОСОБА_1 помилково включені до витрат на ТМЦ, витрати на оренду приміщення та обладнання. Так як згідно наданих до перевірки первинних документів (договорів оренди, акти здачі - прийняття робіт), ТОВ ВКФ «Дикон» надає в оренду ФОП ОСОБА_1 торгівельне приміщення та обладнання, а не постачає товар. Крім того, згідно наданих до перевірки первинних документів, у період з 20.07.2015 року по 30.09.2015 року ФОП ОСОБА_1 не виплачувалися кошти на користь ТОВ ВКФ «Дикол» в розмірі 4715,16 грн. Також, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року віднесено до витрат на придбання ТМЦ не оплачені витрати на товар, який придбаний у постачальника ФОП ОСОБА_2 в сумі 76996,48 грн. На усний запит перевіряючого, щодо підтвердження сплати грошових коштів в сумі 76996,48 грн. за відвантажений ФОП ОСОБА_2 товар, ФОП ОСОБА_1 16.08.2017 року наданий акт звіряння взаємних рахунків станом на 31.12.2016 року. Акт звіряння взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує оплату товару, оскільки він не відповідає вимогам первинних документів. Податковий кодекс України не містить припис що Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 втратив чинність та не замінює його. Навпаки статтею 113 ПК України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених цим кодексом та іншими законами України. Просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Підготовче засідання було відкладено на 03.07.2018р.
03 липня 2018 року за клопотанням позивача підготовче судове засідання було відкладено з метою підготовки та надання до суду адміністративного позову в новій редакції.
17 липня 2018 року від позивача на адресу суду надійшла заява від 11.07.2018 року про внесення змін до позовних вимог, в якій позивач виклав позовну заяву у новій редакції та зменшив розмір заявлених вимог.
06 серпня 2018 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на заяву позивача про внесення змін до позовної заяви, в яких представник зазначає про незгоду з позицією позивача, з аналогічних підстав зазначених у відзиві на позов, та просить суд в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В судове засідання 07 серпня 2018 року сторони не з'явилися про дату, час та місце проведення повідомлені належним чином. Представник позивача просив суд здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин та керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 з 20.07.2015 року по 13.11.2017 року перебував на обліку в Західно - Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та здійснював діяльність, пов'язану з роздрібною торгівлею продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами та іншими видами в неспеціалізованих магазинах, згідно з КВЕД: 47.11, 47.19 (основний), 47.25, 47.26.
Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п. 77.1. ст. 77, п. 82.1. ст. 82 ПК України, наказу від 11.07.2017 року № 3613-п та повідомлення про перевірку від 11.07.2017 року № 3613-п, у період з 24.07.2017 року по 11.08.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2.
Згідно акту від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2 місце здійснення діяльності: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Будівельна, 8-б. Оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності у періодах з 20.07.2015 року по 30.09.2015 року та з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року ФОП ОСОБА_1 здійснював на загальній системі оподаткування. У періодах з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року та з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року на спрощеній системі оподаткування.
За висновками акту від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:
1) п. 177.2., п.п. 177.4.4. п. 177.4. ст. 177 ПК України, в результаті чого завищено суми валових витрат в сумі 97104,37 грн., в тому числі: у періоді з 20.07.2015 року по 30.09.2015 року - 6974,04 грн., з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року - 90130,33 грн. В результаті чого донараховано ПДФО у розмірі 17269,56 грн., в тому числі: 2015 рік - 1046,10 грн.; 2016 рік - 16223,46 грн.;
2) вимоги п. 1.2 п. 161 підр. 10 р. ХХ, ст. 177 ПК України, в частині завищення валових витрат в розмірі 97104,37 грн., в тому числі: у періоді з 20.07.2015 року по 30.09.2015 року - 6974,04 грн., з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року - 90130,33 грн. В результаті чого донараховано військового збору у розмірі 1505,25 грн., в тому числі: 2015 рік - 153,29 грн.; 2016 рік - 1351,96 грн.;
3) п.п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині заниження бази до сплати єдиного соціального внеску у сумі 100349,37 грн., в тому числі: з 20.07.2015 року по 30.09.2015 року - 10219,04 грн.; з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року 90130,33 грн. В результаті чого сума боргу по ЄСВ складає 23374,68 грн., в тому числі: 2015 рік - 3546,01 грн.; 2016 рік - 19828,67 грн.;
4) п. 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 12 роз. ІІ та п. 2 роз. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, в частині неподання звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.07.2015 - 30.09.2015 року;
5) п. 44.3. п. 44.1. ст. 44 ПК України, в частині не надання інформації з необхідними підтверджуючими документами до перевірки;
6) п. 177.5.2. п.177.5. ст. 177 ПК України, в частині несвоєчасного подання декларації про майновий стан і доходи за ІІІ кв. 2016 року, в якому відбувався перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну;
7) п.п. б п. 176.2. ст. 176, п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст.49 ПК України, в частині несвоєчасного подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку;
8) п. 2.2, 2.6 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в частині несвоєчасного оприбутковування готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій.
Між ТОВ ВКФ «Дикол» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) були укладені наступні договори:
- договір оренди нежитлового приміщення (магазину) №01/2015 від 23.07.2015 року, за умовами якого Орендодавець зобов'язується надати за цим договором Орендарю частини приміщення загальною корисною площею 57,3 м.кв. за адресою вул. Будівельна, 8-б, м. Павлоград, для відкриття магазину, а Орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцю за користування зазначеним приміщенням орендну плату, виходячи з розрахунку 2 грн. 79 коп. за один квадратний метр площі на місяць. Термін оренди приміщення за цим договором встановлюється в 1 рік;
- договір оренди обладнання від 23.07.2015 року, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння та користування наступне обладнання: касовий апарат MINI-T 51.01, заводський номер ПБ5101201121 - 1 шт. Термін оренди складає три роки, з моменту прийняття майна. Розмір орендних платежів складає 2200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ, які сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 15 числа кожного місяця або раз у квартал не пізніше 15 числа місяця наступного за кварталом.
Між ТОВ ВКФ «Дикол» та ФОП ОСОБА_1 були складені наступні акти здачі - прийняття робіт:
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000149 від 01.08.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди обладнання загальною вартістю з ПДВ 2200,00 грн.;
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000193 від 01.08.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди приміщення загальною вартістю з ПДВ 157,58 грн.;
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000222 від 01.09.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди приміщення загальною вартістю з ПДВ 157,58 грн.;
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000271 від 01.09.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди обладнання загальною вартістю з ПДВ 2200,00 грн.
Загальна вартість послуг з оренди склала з ПДВ 4715,16 грн., які ФОП ОСОБА_1 були сплачені ТОВ ВКФ «Дикол» як в безготівковій так і в готівковій формі, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії наступних документів:
- банківська виписка по рахунку ФОП ОСОБА_1 за 10.08.2015 року, відповідно до якої платіжним дорученням № 3 було сплачено за оренду приміщення та обладнання на рахунок ТОВ ВКФ «Дикол» 357,58 грн.;
- квитанція до прибуткового касового ордера ТОВ ВКФ «Дикол» № 472 від 11.08.2015 року, відповідно до якої прийнято від ФОП ОСОБА_1 на підставі акту № ОУ-0000149 від 01.08.2015 року 1000 грн. 00 коп.;
- квитанція до прибуткового касового ордера ТОВ ВКФ «Дикол» № 477 від 19.08.2015 року, відповідно до якої прийнято від ФОП ОСОБА_1 на підставі акту № ОУ-0000149 від 01.08.2015 року 1000 грн. 00 коп.;
- банківська виписка по рахунку ФОП ОСОБА_1 за 22.09.2015 року, відповідно до якої платіжним дорученням № 20 було сплачено за оренду приміщення та обладнання на рахунок ТОВ ВКФ «Дикол» 357,58 грн.;
- квитанція до прибуткового касового ордера ТОВ ВКФ «Дикол» № 495 від 24.09.2015 року, відповідно до якої прийнято від ФОП ОСОБА_1 на підставі акту № ОУ-0000271 від 01.09.2015 року 2000 грн. 00 коп.
Загальна сума платежів за оренду приміщення та обладнання склала з ПДВ 4715,16 грн.
Між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір постачання, за умовами якого з метою організації дострокового співробітництва між Постачальником та Покупцем встановлюються прямі тривалі відносини з питань постачання. Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а Покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, в кількості та в за цінами, вказаними в рахунках - фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплату товару Покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Постачальника. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 12 місяців.
Крім того, ФОП ОСОБА_2 протягом липня - грудня 2016 року поставив, а ФОП ОСОБА_1 отримав товар за переліком, кількістю та ціною наведеними у видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів адміністративної справи:
- № 0307/1 від 03.07.2016 року на суму 8970,80 грн.;
- № 1407/1 від 14.07.2016 року на суму 7655,40 грн.;
- № 2608/14 від 26.08.2016 року на суму 9563,87 грн.;
- № 2309/1 від 23.09.2016 року на суму 9251,01 грн.;
- № 2810/1 від 28.10.2016 року на суму 8904,05 грн.;
- № 1612/1 від 16.12.2016 року на суму 6175,00 грн.;
- № 2012/1 від 20.12.2016 року на суму 17272,00 грн.;
- № 3112/1 від 31.12.2016 року на суму 9204,35 грн.
Всього ФОП ОСОБА_2 поставив, а ФОП ОСОБА_1 отримав товар за видатковими накладними на суму 76996,48 грн. Згідно умов продажу товару, наведених у видаткових накладних, готівковий розрахунок.
В якості доказу проведення готівкового розрахунку з постачальником товару, позивачем надані товарні чеки за підписом ФОП ОСОБА_2, копії яких залучено до матеріалів адміністративної справи:
- № 0307/1 від 03.07.2016 року на суму 8970,80 грн.;
- № 1407/1 від 14.07.2016 року на суму 7655,40 грн.;
- № 2608/14 від 26.08.2016 року на суму 9563,87 грн.;
- № 2309/1 від 23.09.2016 року на суму 9251,01 грн.;
- № 2810/1 від 28.10.2016 року на суму 8904,05 грн.;
- № 1612/1 від 16.12.2016 року на суму 6175,00 грн.;
- № 2012/1 від 20.12.2016 року на суму 17272,00 грн.;
- № 3112/1 від 31.12.2016 року на суму 9204,35 грн.
Всього протягом липня - грудня 2016 року ФОП ОСОБА_1 сплатив 76996,48 грн. за товар, отриманий від ФОП ОСОБА_2
За даними ДФС України ФОП ОСОБА_2 з 01.07.2016 року сплачує єдиний податок за ставкою 20%.
Під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими було встановлено, що згідно виписок банку про рух коштів на розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_1 та інших наданих до перевірки первинних документів, встановлено відсутність факту виплати коштів на користь ФОП ОСОБА_2 за відвантажений товар. На усний запит перевіряючого, щодо підтвердження сплати грошових коштів в сумі 76996,48 грн. за відвантажений ФОП ОСОБА_2 товар, ФОП ОСОБА_1 16.08.2017 року наданий акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2016 року, який не можна вважати документом, що підтверджує оплату товару, оскільки він не відповідає вимогам первинних документів (аркуш 15 акту 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2).
Крім того, під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими було встановлено, що на кінець звітного періоду (на 31.12.2016 року) ФОП ОСОБА_1 не реалізовано товар отриманий від ФОП ОСОБА_2 на суму 9203,60 грн., що підтверджується наведеним на аркуші 21 акту від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2, та з чим в судовому засіданні погодився представник позивача.
Під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими було встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій (КОРО № 3000151080Р/1 від 30.07.2015 року, КОРО № 3000151080Р/2 від 27.01.2016 року), КОРО № 3000247365Р від 02.07.2016 року на загальну суму 10329,89 грн., на підставі фіскальних звітних чеках (Z-звітах), а саме:
- готівкові кошти, які проведені через РРО 22.11.2015 року у сумі 1365,93 грн., оприбутковані в КОРО 23.11.2015 року на підставі фіскального звітного чека № 0392 від 23.11.2015 року;
- готівкові кошти, які проведені через РРО 19.01.2016 року у сумі 1313,01 грн., оприбутковані в КОРО 20.01.2016 року на підставі фіскального звітного чека № 0450 від 20.01.2016 року;
- готівкові кошти, які проведені через РРО 26.04.2016 року у сумі 1645,39 грн., оприбутковані в КОРО 27.04.2016 року на підставі фіскального звітного чека № 0548 від 27.04.2016 року;
- готівкові кошти, які проведені через РРО 10.07.2016 року у сумі 1424,20 грн., оприбутковані в КОРО 11.07.2016 року на підставі фіскального звітного чека № 0638 від 11.07.2016 року;
- готівкові кошти, які проведені через РРО 04.09.2016 року у сумі 1914,96 грн., оприбутковані в КОРО 05.09.2016 року на підставі фіскального звітного чека № 0684 від 05.06.2016 року;
- готівкові кошти, які проведені через РРО 25.10.2016 року у сумі 2666,40 грн., оприбутковані в КОРО 26.10.2016 року на підставі фіскального звітного чека № 0738 від 26.10.2016 року (аркуш 30 акту від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2).
На підставі акту від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області були прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення - рішення від 26.09.2017 року № НОМЕР_1 на суму 51649,45 грн. штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі;
- податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_3 на суму 17269,56 грн. за податковими зобов'язаннями та 4317,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем податок на доходи фізичних осіб;
- податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_4 на суму 1505,25 грн. за податковими зобов'язаннями та 376,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем військовий збір;
- податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_6 на суму 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб;
- податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_7 на суму 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб;
- податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_8 на суму 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305 на суму 23374,68 грн. недоїмки за платежем єдиний внесок;
- рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5 на суму 2466,87 грн. штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску;
- рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_9 на суму 170,00 грн. штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Правомірність прийняття Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень - рішень від 26.09.2017 року № НОМЕР_1, від 27.09.2017 року № НОМЕР_3, від 27.09.2017 року № НОМЕР_4, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305 та рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.
Вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.
Відповідно до п.п. 20.1.19. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Крім того, п. 113.3. ст. 113 ПК України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно абз. 1 та 2 п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно абз. 1 п. 44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Підпунктом 1.2. п. 1 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, визначено, що касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно - технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Приймаючи рішення по суті спору суд виходив з наступного.
Між ТОВ ВКФ «Дикол» та ФОП ОСОБА_1 були укладені: договір оренди нежитлового приміщення (магазину) №01/2015 від 23.07.2015 року; договір оренди обладнання від 23.07.2015 року.
Між ТОВ ВКФ «Дикол» та ФОП ОСОБА_1 були складені наступні акти здачі - прийняття робіт:
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000149 від 01.08.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди обладнання загальною вартістю з ПДВ 2200,00 грн.;
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000193 від 01.08.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди приміщення загальною вартістю з ПДВ 157,58 грн.;
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000222 від 01.09.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди приміщення загальною вартістю з ПДВ 157,58 грн.;
- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000271 від 01.09.2015 року, згідно з яким ТОВ ВКФ «Дикол» надані ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди обладнання загальною вартістю з ПДВ 2200,00 грн.
Загальна вартість послуг з оренди склала з ПДВ 4715,16 грн., які ФОП ОСОБА_1 були сплачені ТОВ ВКФ «Дикол» як в безготівковій так і в готівковій формі, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії наступних документів: банківська виписка по рахунку ФОП ОСОБА_1 за 10.08.2015 року, відповідно до якої платіжним дорученням № 3 було сплачено за оренду приміщення та обладнання на рахунок ТОВ ВКФ «Дикол» 357,58 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера ТОВ ВКФ «Дикол» № 472 від 11.08.2015 року, відповідно до якої прийнято від ФОП ОСОБА_1 на підставі акту № ОУ-0000149 від 01.08.2015 року 1000 грн. 00 коп.; квитанція до прибуткового касового ордера ТОВ ВКФ «Дикол» № 477 від 19.08.2015 року, відповідно до якої прийнято від ФОП ОСОБА_1 на підставі акту № ОУ-0000149 від 01.08.2015 року 1000 грн. 00 коп.; банківська виписка по рахунку ФОП ОСОБА_1 за 22.09.2015 року, відповідно до якої платіжним дорученням № 20 було сплачено за оренду приміщення та обладнання на рахунок ТОВ ВКФ «Дикол» 357,58 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера ТОВ ВКФ «ОСОБА_2» № 495 від 24.09.2015 року, відповідно до якої прийнято від ФОП ОСОБА_1 на підставі акту № ОУ-0000271 від 01.09.2015 року 2000 грн. 00 коп.
Загальна сума платежів за оренду приміщення та обладнання склала з ПДВ 4715,16 грн.
Враховуючи норми податкового законодавства, суд приходить до висновку що укладені між ТОВ ВКФ «Дикол» та ФОП ОСОБА_1 договір оренди приміщення №01/2015 від 23.07.2015 року та договір оренди обладнання від 23.07.2015 року пов'язані зі здійсненням ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності. Фактичність виконання позивачем договорів оренди приміщення та обладнання підтверджується первинними документами: договорами, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками та розрахунковими квитанціями, копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи. Право ФОП ОСОБА_1 на включення до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, сум орендних платежів за договорами оренди приміщення та обладнання, сплачених ним в серпні та вересні 2015 року в розмірі 4715,16 грн., передбачено статтею 177 ПК України.
Відповідачем не доведено правомірність зняття з валових витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 20.07.2015 року по 30.09.2015 року 4715,16 грн., сплачених ним ТОВ ВКФ «Дикол» за оренду приміщення та обладнання.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір постачання без номера та без дати, за умовами якого з метою організації дострокового співробітництва між Постачальником та Покупцем встановлюються прямі тривалі відносини з питань постачання. Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а Покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, в кількості та в за цінами, вказаними в рахунках - фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплату товару Покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Постачальника. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 12 місяців.
ФОП ОСОБА_2 протягом липня - грудня 2016 року поставив, а ФОП ОСОБА_1 отримав товар за переліком, кількістю та ціною наведеними у видаткових накладних.
Всього ФОП ОСОБА_2 поставив, а ФОП ОСОБА_1 отримав товар за видатковими накладними на суму 76996,48 грн. Згідно умов продажу товару, наведених у видаткових накладних, готівковий розрахунок.
В якості доказів проведення готівкового розрахунку з постачальником товару, позивачем надані товарні чеки за підписом ФОП ОСОБА_2, копії яких залучено до матеріалів адміністративної справи.
Всього протягом липня - грудня 2016 року ФОП ОСОБА_1 сплатив 76996,48 грн. за товар, отриманий від ФОП ОСОБА_2
Під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими було встановлено, що згідно виписок банку про рух коштів на розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_1 та інших наданих до перевірки первинних документів, встановлено відсутність факту виплати коштів на користь ФОП ОСОБА_2 за відвантажений товар. На усний запит перевіряючого, щодо підтвердження сплати грошових коштів в сумі 76996,48 грн. за відвантажений ФОП ОСОБА_2 товар, ФОП ОСОБА_1 16.08.2017 року наданий акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2016 року, який не можна вважати документом, що підтверджує оплату товару, оскільки він не відповідає вимогам первинних документів (аркуш 15 акту 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2).
Позивач в позові зазначає, що він не погоджується з наведеним в акті висновком, оскільки вважає, що положення п. 6) ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та положення п. 296.10. ст.296 ПК України дозволяють ФОП ОСОБА_2 при здійснені розрахункових операцій не застосовувати РРО, а видавати товарний чек, який відноситься до розрахункових документів, та який в свою чергу, згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відноситься до первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Крім того, під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими було встановлено, що на кінець звітного періоду (на 31.12.2016 року) ФОП ОСОБА_1 не реалізовано товар отриманий від ФОП ОСОБА_2 на суму 9203,60 грн., що підтверджується наведеним на аркуші 21 акту від 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2, та з чим в судовому засіданні погодився представник позивача та на підставі чого зменшив позовні вимоги згідно заяви від 17.07.2018р.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 75 та ч. 1 і 2 ст. 76 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні судом досліджено оригінали чеків РРО, які надані позивачем.
В даному випадку, суд дійшов висновку, що для встановлення наявності обставин справи щодо підтвердження сплати ФОП ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 76996,48 грн. за відвантажений товар ФОП ОСОБА_2 протягом липня - грудня 2016 року, достатнім є наявність наданих позивачем товарних чеків за підписом ФОП ОСОБА_2 на суму 76996,48 грн.
В той же час, посилання відповідача на те, що на усний запит перевіряючого, щодо підтвердження сплати грошових коштів в сумі 76996,48 грн. за відвантажений ФОП ОСОБА_2 товар, ФОП ОСОБА_1 16.08.2017 року наданий акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2016 року, який не можна вважати документом, що підтверджує оплату товару, оскільки він не відповідає вимогам первинних документів, суд відноситься критично з огляду на те, що по-перше, в акті звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2016 року перелічені всі товарні чеки на суму 76996,48 грн., копії яких залучено до матеріалів адміністративної справи. По-друге, надані позивачем товарні чеки за підписом ФОП ОСОБА_2 на суму 76996,48 грн. є невід'ємною частиною видаткових накладних, за якими ФОП ОСОБА_2 протягом липня - грудня 2016 року поставив, а ФОП ОСОБА_1 отримав товар на суму 76996,48 грн., та які, були предметом дослідження перевіряючих під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (аркуш 15 акту 18.08.2017 року № 9319/04-36-13-05/НОМЕР_2).
Крім того, даний доказ відповідача не є належним та допустимим, в силу зазначених положень ст.ст. 72, 74 КАС України. Інших доказів відповідачем не надано, хоча відповідно до ст.77 КАС України саме на відповідача покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області незаконно зменшено суми валових витрат ФОП ОСОБА_1 на суму 72508,04 грн., в тому числі:
- за період з 20.07.2015 року по 30.09.2015 року на суму 4715,16 грн.;
- за період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року на суму 67792,88 грн., із розрахунку: 76996,48 грн. - 9203,60 грн.
З урахуванням наведеного та перевіривши розрахунки, що наведені позивачем в позовній заяві, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_3, в частині 12909,99 грн. за податковими зобов'язаннями та 3227,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з податку на доходи фізичних осіб; податкового повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_4, в частині 1087,62 грн. за податковими зобов'язаннями та 271,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем військовий збір; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305, в частині 16550,59 грн. за платежем єдиний внесок; рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5, в частині 1818,68 грн. штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску.
Щодо несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій (КОРО № 3000151080Р/1 від 30.07.2015 року, КОРО № 3000151080Р/2 від 27.01.2016 року), КОРО № 3000247365Р від 02.07.2016 року на загальну суму 10329,89 грн., на підставі фіскальних звітних чеках (Z-звітах) та застосованих до платника податків штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі суд зазначає наступне.
Вказане є порушенням п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.
08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1 к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.
Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Тлумачення цитованих вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.
12 червня 1995 року Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за перевищення ліміту залишку готівки в касах підприємства. Метою прийняття Указу № 436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.
З прийняттям Конституції України 1996 року Указ № 436/95 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом № 436/95.
Застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу другого статті 1 Указу № 436/95 є правомірним.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року справа №826/8121/16, 22 травня 2018 року справа №806/359/17.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 та 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо оскарження позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305 в частині 16550,59 грн. та рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 2466,87 грн. в частині 1818,68 грн., суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом № 2464-VI.
У відповідності до п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 - VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 - VI (в редакції чинній на момент винесення вимоги) передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Частиною 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Аналізуючи положення Закону № 2464-VI, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про те, що порушення позивачем п. 4 ч. 1, п. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI, що призвело до заниження єдиного соціального внеску, під час судового розгляду справи судом не встановлено, висновки акту перевірки не підтверджені.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про протиправність вимоги відповідача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305 в частині 16550,59 грн. та рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 2466,87 грн. в частині 1818,68 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 51412, ІПН НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення в частині, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_3 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб», що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»: за податковими зобов'язаннями на суму 17269,56 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4317,40 грн., в частині за податковими зобов'язаннями 12909,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3227,50 грн.;
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_4 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» за податковими зобов'язаннями на суму 1505,25 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 376,31 грн. в частині за податковими зобов'язаннями 1087,62 грн., в частині за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 271,91 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.09.2017 року № Ф-0014241305 на суму 23374,68 грн. за платежем єдиний внесок, в частині 16550,59 грн.
Визнати протиправними та скасувати рішення від 27.09.2017 року № НОМЕР_5 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 2466,87 грн. в частині 1818,68 грн.
В іншій частині, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 704,8 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 22 серпня 2018 року.
Суддя ОСОБА_3