ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 серпня 2018 року № 826/6925/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомДепартаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №002177-1206 від 10 січня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на момент проведення камеральної перевірки минув граничний термін її проведення податкової накладної №5 від 04 вересня 2017 року. Крім того, представник позивача стверджує, що на момент проведення камеральної перевірки платником податків ще 17 листопада 2017 року було самостійно виявлено помилку в реквізитах податкових накладних, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку позивача, камеральна перевірка здійснена неналежним контролюючим органом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Головним управлінням ДФС у м. Києві 20 грудня 2017 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємством - Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), за результатами якої складено відповідний акт перевірки №26562/26-15-12-06/19020407 від 20 грудня 2017 року.
Перевіркою встановлено порушення Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за січень-листопад 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: податкової накладної №6 від 04 жовтня 2017 року з порушенням граничних термінів реєстрації на 22 календарний день; податкової накладної №5 від 04 вересня 2017 року з порушенням граничних термінів реєстрації на 52 календарних дні.
10 січня 2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0021771206, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 391 788,00 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 78 357,60 грн., а за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 43 532,00 грн. застосовано штраф у розмірі 30 % у сумі 13 059,60 грн.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246).
Пунктами 201.1 і 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В силу приписів норм пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
У разі порушення цього терміну реєстрації податкових накладних до платника податків (продавець товарів/послуг, який склав відповідні податкові накладні) застосовуються штрафні санкції визначені цим Кодексом.
Так, згідно з пунктом 1201. 1 статті 1201 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Податкового кодексу України, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Податкового кодексу України покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках/коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках/коригування, - у разі порушення терміну реєстрації 16 до 30 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 61 і більше календарних днів.
У випадку встановлення факту вчинення платником податку порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних контролюючий орган відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (визначає підстави, порядок оформлення та вручення податкового повідомлення-рішення) та положень пункту 2 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22 січня 2016 року за № 124/28254, складає податкове повідомлення-рішення за формою «Н» - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 ПК України (додаток 13 до зазначеного Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №6 складена Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 04 жовтня 2017 року зареєстрована 22 листопада 2017 року в 10:59:04, а видаткова накладна №5, складена позивачем 04 вересня 2017 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 21 листопада 2017 року в 18:56:15, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №1.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто 1095 дня.
Враховуючи, що станом на час проведення камеральної перевірки (20 грудня 2017 року) Податковим кодексом України прямо було передбачено право контролюючого органу проводити камеральні перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто 1095 дня, доводи позивача щодо протиправності такої перевірки не приймаються судом до уваги.
Камеральна перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за вересень 2017 року проведена контролюючим органом у грудні 2017 року, тобто з дотриманням передбачених статтею 76 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, строків, а відтак доводи позивача в цій частині не приймаються судом до уваги.
Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пунктів 50.1, 50.2 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Представник позивача стверджує, що ним 17 листопада 2017 року самостійно виявлено помилку в реквізитах податкових накладних, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та виправлено допущені помилки шляхом коригування в частині індивідуального податкового номеру, а також зареєстровані уточнені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних повторно з урахуванням вірного податкового номеру.
Водночас, штрафи не застосовуються виключно у разі подання уточнюючої декларації в зв'язку із встановленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, а подання уточнюючої податкової накладної в частині коригування податкового номеру не змінює задекларованих раніше платником податків сум податкових зобов'язань.
За таких обставин судом не приймаються доводи позивача в наведеній вище частині.
При цьому суд звертає увагу, що факти порушень, встановлені під час камеральної перевірки позивачем не заперечуються і на спростування вказаних порушень позивачем не надано жодних доказів.
З матеріалів справи вбачається, що камеральну перевірку проведено за період січень-листопад 2017 року, у позивача в цей період існував визначений Податковим кодексом України обов'язок своєчасної реєстрації податкових накладних, а за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних була визначена відповідна відповідальність.
Така ж відповідальність була визначена приписами Податкового кодексу України і на час проведення камеральної перевірки.
Отже, факт наявності порушень, зафіксованих камеральною перевіркою, позивачем не спростовано, камеральна перевірка здійснена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко