ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 серпня 2018 року № 826/859/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення від 17.11.2017 р. № 0027324202
ОСОБА_1 (далі-позивач/ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 р. № 0027324202;
- стягнути за рахунок асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків Акту № 2125/26-15-42-02-12/НОМЕР_2 від 27 жовтня 2017 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості подарованого майна платника податків - фізичної особи ОСОБА_1(далі - Акт) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027324202 від 17 листопада 2017 року, яке підлягає скасуванню.
За твердженнями позивача 05 квітня 2016 року нею укладено Договір дарування коштів депозитного рахунку з ОСОБА_3, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1. частину банківського депозиту, що складає 7 038, 46 доларів США, у гривневому еквіваленті 182 929, 61 грн., що знаходилися на валютному депозитному рахунку дарувальника, відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик".
У цей же день - 05 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України № 234 ПАТ КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію та згодом розпочато процедуру ліквідації. Всі договори, укладені 05 квітня 2016 року, визнано нікчемними, у зв'язку з чим позивач фактично не отримував у 2016 році будь-яких коштів, тому й обов'язку щодо сплати податку у неї не виникло.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що проведеною щодо позивача перевіркою встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку № 479 від 05.04.2016 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 прийняла в дар грошові кошти у розмірі 7 038, 46 доларів США, у гривневому еквіваленті 182 929, 61 грн.,
Вказані кошти, розміщені на депозитному рахунку ОСОБА_3, відкритому в ПАТ "КБ "Хрещатик".
На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві позивачу винесено податкове повідомлення рішення № 0027324202 від 17.11.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем 2 743,94 грн. і застосованих штрафних санкцій 685,99 грн.
У зв'язку з неподанням ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан за 2016 у встановлені строки, на платника податків накладається штраф у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання.
У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що він не отримував дохід у 2016 у вигляді дарунку депозитного вкладу у ПАТ "КБ "Хрещатик" за Договором № 479 від 05.04.2016, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не виникло обов'язку подавати до 1 травня 2017 року податкову декларацію про майновий стан і доходи, вести облік доходів і витрат та сплачувати податок на доходи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості об'єкта дарування від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки складено Акт № 2125/26-15-42-02-12/НОМЕР_2 від 27.10.2018 року, у якому сформульовано висновок про те, що позивачем порушено вимоги п. 179.1 ст. 79 Розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодексу) з урахуванням вимог п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, а саме: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві; п.п. "а" п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Кодексу, а саме: не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.п. 174.2.2 п. 174.6ст. 174 Кодексу занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 9 146, 48 грн., а також п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, а саме: занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у розмірі 2 743, 94 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 17 листопада 2017 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 3 429, 93 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 2 743,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 685, 99 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачем 30 листопада 2017 року подано скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням останньої про результати розгляду скарги від 14 грудня 2017 року №16778/Г/99-99-11-02-01-14 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з надходженням до відповідача від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дурбія А.В. листа від 03 жовтня 2017 року, у якому відображено інформацію щодо отриманого ОСОБА_1 доходу у розмірі 182 929, 66 грн. за ознакою доходу 114 - дохід, отриманий платником податку внаслідок прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення.
Так, судом встановлено, що 05 квітня 2016 року між позивачем, як обдаровуваною, та ОСОБА_3, як дарувальником, укладено Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дурбієм А.В. (зареєстрований в реєстрі за №479), за умовами якого дарувальник подарувала обдаровуваній грошові кошти в сумі 7038,46 дол. США (еквівалент 182929,61 грн.), які знаходяться на депозитному рахунку дарувальника НОМЕР_3 в ПАТ "КБ "Хрещатик" та є 1/13 частиною депозитного вкладу дарувальника та розміщені на підставі договору №225D-642304 банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США від 30 листопада 2015 року.
За умовами Договору дарування від 05 квітня 2016 року, обдаровуваний з моменту підписання даного договору замінює дарувальника у правовідносинах, що склалися між дарувальником та банком за Договором №225D-642304 банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США від 30 листопада 2015 року, в тому числі в частині отримання після закінчення строку дії вказаного депозитного договору, набутих у власність за договором дарування грошових коштів у сумі 7038,46 дол. США (еквівалент 182929,61 грн.).
Однак, замінити ОСОБА_3 у правовідносинах з ПАТ "КБ "Хрещатик" позивачу не вдалося з причин, що не залежали ні від неї, ні від дарувальника.
Постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 квітня 2017 року №463 "Про затвердження тимчасового адміністратора банку", згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Хрещатик".
Згідно з рішенням Національного банку України №46-рш, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Виходячи з вищенаведеного, виконати умови Договору дарування від 05 квітня 2016 року та розмістити депозит на рахунок, що мав бути відкритий у ПАТ "КБ "Хрещатик" на ім'я позивача було неможливо з причин призупинення повноважень органів управління банку.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Згідно з пунктом 174.6 статті 174 Податкового кодексу України, об'єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага.
Пунктом 174.3 статті 174 Податкового кодексу України визначено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначаються в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об'єкти спадщини, передбачено пунктами 174.2 та 174.6 статі 174 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України, об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою у разі, якщо успадковуються членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, якими, згідно Податкового кодексу України, вважаються батьки фізичної особи, чоловік та дружина, діти, у тому числі усиновлені згідно підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Згідно частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно з статтею 718 Цивільного кодексу України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 722 Цивільного кодексу України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пункту 2 Договору дарування від 05 квітня 2016 року, дарувальник протягом 2-х днів з моменту підписання цього договору зобов'язаний письмово повідомити банк про дарування коштів у розмірі, встановленому пунктом 1 даного договору, з зазначенням в повідомленні реквізитів обдаровуваного, відомостей про суму подарованих коштів.
В той же час, постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" віднесено ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За таких обставин виконання умов Договору дарування від 05 квітня 2016 року та розміщення депозиту на рахунок, що мав бути відкритий у ПАТ "КБ "Хрещатик" на ім'я позивача стало неможливим з причин повноважень органів управління банку.
Грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку ОСОБА_3, які вона мала намір подарувати позивачу, не були включені до реєстру кредиторів банку ПАТ "КБ "Хрещатик", що підтверджується листом ПАТ "КБ "Хрещатик"№2-2/4032 від 01 вересня 2017 року.
З наведеного вбачається, що позивач після укладення договору дарування не відкрила на своє ім'я депозитний (вкладний) рахунок в ПАТ "КБ "Хрещатик".
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач не набула права власності на грошові кошти за Договором дарування від 05 квітня 2016 року, у зв'язку з тим, що кошти з рахунку ОСОБА_3 на рахунок позивача не були перераховані, тому позивач фактично не могла володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом дарування в розумінні Цивільного кодексу України.
Крім того, на підтвердження факту не виконання Договору дарування від 05 квітня 2016 року, позивачем також надано копію Договору від 29 серпня 2017 року про розірвання договору дарування від 05 квітня 2016 року.
Як вбачається зі змісту даного договору, підставою розірвання Договору дарування від 05 квітня 2017 року стала саме неможливість виконання умов договору дарувальником і обдаровуваним, у зв'язку з причинами, які не залежали від них, а саме, знаходження ПАТ "КБ "Хрещатик" в процесі ліквідації.
Наведене спростовує доводи відповідача стосовно того, що позивач протягом 2016 року отримала доходи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та податкові агенти.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм податкового Кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки нарахування податку за платежем військовий збір та штрафних санкцій, у даному випадку, суперечить нормам чинного законодавства та спростовується встановленими судом обставинами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 12.01.2018 №0.0.936883357.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами ч.ч. 1 та 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу останнім надано до суду копію договору про надання правничої допомоги № 5 від 14.09.2017, укладеного між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець), за умовами якого виконавець надає замовнику на платній основі юридичні послуги - правову допомогу по видах та об'єму передбаченому договором, а саме: «надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності замовника, податкового повідомлення-рішення від 17.11.2017 р. № 0027324202 Головне Управління ДФС у м. Києві судовому порядку, в тому числі складання скарг та позовної заяви, складання інформаційних запитів, складання та підготовка процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, в тому числі у судовому засіданні, під час виконання окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Замовник зобов'язується оплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу та виконані інші роботи згідно даного договору за такими тарифами: 1280,00 за кожну годину роботи, що не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату укладення цього договору».
Згідно з наявною у матеріалах справи копією акту виконаних робіт від 15.01.2018 року виконавець надав обумовлені договором послуги. Разом вартість робіт складає 6 400, 00 грн. Згідно квитанції № 0.0.937013296.1 від 12.01.2018 р. замовник оплатив надані послуги.
Проте, суд звертає увагу на те, що порядок повернення понесених витрат на правову допомогу визначений ст.134 КАС України.
Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім зазначеного вище суд звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Та з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як само зайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затверджених наказом Міндоходів від 16.09.2013 року №481.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.05.2018 року.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.11.2017 р. № 0027324202.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ. вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко