ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 серпня 2018 року № 826/16869/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання неправомірними дії відповідача щодо багаторазових відмов у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язання відповідача вчинити певні дії, зокрема перевести позивача на пенсію по втраті годувальника.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за віком у розмірі 2688,60грн. Позивач звертався до відповідача з заявами про переведення на інший вид пенсії - пенсію по втраті годувальника, проте отримував неодноразову відмову. Позивач вважає такі дії неправомірними з огляду на положення ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
19 січня 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого УПФ проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що у разі переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника значно зменшиться розмір пенсії.
Ухвалою суду від 22 серпня 2018 року у справі допущено заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком у розмірі 2688,60грн.
Позивач неодноразово зверталась з заявами до відповідача щодо переведення на інший вид пенсії - пенсію по втраті годувальника у зв'язку з тим, що її чоловік ОСОБА_2, який помер, отримував пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, зокрема, листами Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 15.02.2017р. №10907/05, від 27.03.2017р. №608/03/Г-455 відмовило ОСОБА_1 у переведенні її на інший вид пенсії - по втраті годувальника, оскільки її розмір пенсії становитиме 1325,99грн., що є значно меншим розміром до пенсії, яку вона отримує.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У частині першій статті 9 Закону №1058-IV наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії по втраті годувальника і встановлено, що вона призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є саме зміна виду пенсії, зокрема, переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Доводи відповідача щодо правомірності відмови пенсійного органу в переведенні на інший вид пенсії, з посиланням на те, що внаслідок переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника вона зменшиться, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, зокрема, в листі від 27.03.2017р. №608/03/Г-455 відповідачем наведено розрахунок пенсії та зазначено, що на цей час розмір пенсійної виплати за віком позивача становить 2688,60грн., при розрахунку пенсії по втраті годувальника розмір пенсійної виплати буде становити 1325,99 грн., а тому згідно п. 4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідача відсутні підстави для переведення позивача на інший вид пенсії.
Відповідно до п. 4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вищезазначена норма права регулює правовідносини щодо перерахунку пенсії, а не переведення з одного її виду на інший, які є різними за правовим змістом поняттями та не є підставою для відмови в переведенні на інший вид пенсії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в переведенні його на інший вид пенсії - пенсії по втраті годувальника.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, зокрема перевести позивача на пенсію по втраті годувальника, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог ті, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ 40375920) щодо відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у переведенні її з пенсії за віком на інший вид пенсії - по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо переведення її на інший вид пенсії, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін