21 серпня 2018 року справа № 2340/2837/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Паламаря П.Г.,
при секретарі: Трегулові Б.Л.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача - ОСОБА_2В.(за ордером),
представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (18020, АДРЕСА_1, далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, далі - відповідач) в якому просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1, ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС в перерахунку пенсії, у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 06 квітня 2018 року, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
21.08.2018 розпочато розгляд справи по суті та перейдено у письмове провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має статус учасника ліквідації аварії Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом 2 групи, а тому у відповідності до ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Для отримання такого перерахунку звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте отримав відмову в проведенні перерахунку.
Позивач, а також його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надав відзив, в якому викладені заперечення щодо задоволення адміністративного позову. В наданому запереченні зазначено, що пeрeрaxунoк пeнсії відпoвіднo дo ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військoвиx нaвчaнняx із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвалідністю, тобто даний перерахунок передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний, що призваний на збори, тому і не має права на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно посвідчення серія А № 048133* від 27.02.1995 виданого Черкаською обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього № 001835.
Згідно посвідчення серія Є № 047645 від 26 травня 2016 року, ОСОБА_1 є також інвалідом II групи.
Відповідно до архівної довідки галузевого державного архіву Міністерства Оборони України № 51/1/1127 від 23 лютого 1998 року, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 04.05.1986 року по 16.05.1986 року, що узгоджується з даними військового квитка серії НУ № 5738778.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної МСЕК від 23.05.2016 за № 204089, ОСОБА_1 має захворювання пов'язане з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
06.04.2018 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У листі від 17.04.2018 № 57/Д-10 зазначено, що позивач права на проведення перерахунку пенсії згідно постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 не має.
Не погоджуючись з останнім позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Тобто, військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.92 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу”, що набрав чинності з 12.05.92, тобто, до надання позивачу статусу постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.91 №1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Стаття 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” передбачає право на пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
За ч. 1 ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 3 названої статті особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” розділяє осіб, які мають право на призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме:
-особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
-особам, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань;
-особам, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Позивач не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилається на ці обставини, як на підставу призначення йому пенсії.
Натомість позивач вказує, що є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, якого призвано на спеціальні військові збори як військовозобов'язаного.
Тобто законодавець не пов'язує право на отримання пенсії з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою і тому згідно з нормами ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи” передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, право на перерахунок пенсії у позивача виникає з 06.04.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає що між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір від 16.07.2018 про надання правової допомоги, згідно з п. 2.1 якого, адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг клієнту.
Згідно акту № 15 прийому надання послуг до договору про надання правової допомоги № 27 від 16.07.2018, сторони домовились, що вартість гонорара адвокату по виконанню взятих на себе зобов'язань, згідно з п. 2.1 цього договору, складає 1104 грн., що включає: надання юридичної консультації, підготовка судової практики, складання позовної заяви та на які всього адвокатом затрачено 1,5 годин робочого часу на виконання досягнутих договірних зобов'язань.
Відповідно до квитанції від № 15 від 16.07.2018 позивач сплатив адвокату 1104 грн.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд бере до уваги , що позивач документально підтвердив, що він сплатив 1104 грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Водночас, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, позовну заяву та значення справи для сторони, суд робить висновок, що справа не потребувала значних затрат часу на її підготовку, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем в обгрунтування своєї вимоги документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 400 грн, що були сплачені позивачем адвокату за надання правової допомоги у цій адміністративній справі.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) провести з 06.04.2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії НС № 416209; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь фізичної особи - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії НС № 416209; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Г. Паламар