10.2.4
Іменем України
22 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2393/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
08 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Ф.)) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 1985 року здобула право на отримання пенсії за втратою годувальника, що підтверджується пенсійним посвідченням від 27.01.1985 № 103099. До початку бойових дій, які розпочалися у 2014 році, позивач перебувала на обліку в УПФУ м. Кіровська Луганської області, однак з серпня 2014 року бойові дії на сході України посилилися, у зв'язку з чим робота всіх державних органів та установ припинилась. Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких, відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 № 1680-VII запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
У вересні 2016 року позивач відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постійно проживаючи у житловому будинку за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Хіміків, буд. 44а, секц.4, кім.18, здійснила реєстрацію постійного місця проживання за вказаною адресою, після чого стала отримувати належні їй пенсійні виплати на картковий рахунок на ім'я позивача щомісячно, включно до 01.09.2017.
Починаючи з 01.09.2017 і до цього часу щомісячна пенсія на картковий рахунок не зараховується, у будь-який інший передбачений законом спосіб не виплачується, у зв'язку з чим позивач позбавлена єдиного джерела для існування. Підстави щодо припинення виплати пенсії позивачу не були повідомлені, у зв'язку з чим позивач 27.06.2018 звернулась до відповідача щодо повідомлення їй про підстави припинення виплати пенсії, і 11.07.2018 позивачем отримано відповідь, в якій відповідач, посилаючись на норми законодавства щодо виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, вказує, що до реєстрації місця постійного проживання на підконтрольній українській владі території, позивач отримувала пенсійне забезпечення за електронною пенсійною справою як внутрішньо переміщена особа, однак, з набуттям постійного місця реєстрації на підконтрольній українській владі території, неможливо, оскільки для продовження виплати необхідна паперова пенсійна справа.
З посиланням на статті 4, 5, 8, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтю 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення ЄСПЛ у справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», позивач просила суд:
1) визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м. Сєвєродонецьку, яка полягає у невиплаті, починаючи з 01.09.2017 пенсії ОСОБА_1;
2) зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити виплату пенсії та виплатити виниклу заборгованість з 01.09.2017 до теперішнього часу пенсії ОСОБА_1
Ухвалою суду від 09.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, та визначено вирішити питання щодо поновлення строку звернення до суду під час судового розгляду справи (арк.спр. 1-2).
Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подала відзив від 20.08.2018 за вх.№ 19742/2018 (арк. спр. 22-24), у якому зазначив, що 13.10.2014 позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про взяття на облік, в якій було зазначено, що раніше позивач проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. З 01.08.2014 ОСОБА_1 взято на облік в УПФУ в м. Сєвєродонецьку (розпорядження від 31.10.2014 № 4751). З 01.12.2014 ОСОБА_1 взято на облік до УПФУ в м. Дружковка Донецької області (розпорядження від 23.01.2015 № 25604). 22.09.2016 позивач знов звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про взяття на облік, до якої, крім іншого, була додана копія паспорта громадянина України, згідно з яким місце проживання позивача зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, секц.4, кім.18. 22.09.2016 відповідачем направлено запит пенсійної (особової) справи до попереднього місця перебування позивача до УПФУ в м. Дружковка Донецької області, 03.10.2016 на електронну адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку надійшла електронна пенсійна справа ОСОБА_1 вх. № 12884/20 від 03.10.2016.
З посиланням на статтю 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункти 1.5, 4.12, 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», відповідач вважає, що позбавлений можливості надіслати запит до органу, який призначав пенсію позивачу у м. Кіровську, як того вимагають норми закону.
На думку відповідача, враховуючи, що попередньою адресою місця проживання позивача є м. Кіровськ, вона має право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». У п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплати внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України». Територіальний орган Пенсійного фонду України відновлює виплату пенсії на підставі відповідного рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, за даними електронної пенсійної справи у порядку, визначеному Постановою № 365.
Водночас, для виплати пенсії особам, які не зареєструвались у встановленому для внутрішньо переміщених осіб порядку, та пенсійні справи яких знаходяться на тимчасово непідконтрольній території, рішення на законодавчому рівні не приймались. Листом ПФУ від 02.04.2015 № т21854/02-20 та листом ГУ ПФУ в Луганській області від 14.06.2017 № 6856/02-03 повідомлено про узгоджену з Міністерством соціальної політики України позицію щодо підстав для виплати пенсій особам, місце проживання (реєстрація в паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування) яких є підконтрольна українській владі територія, в той час як пенсійні справи таких осіб знаходяться в окремих районах Луганської та Донецької областей.
Місцем реєстрації позивача в паспорті є підконтрольна українській владі територія, а паперова пенсійна справа та довідка про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи у відповідача відсутні. Наявність реєстрації місця проживання не позбавляє позивача статусу внутрішньо переміщеної особи, на теперішній час довідка ОСОБА_1 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи в управлінні відсутня. Пенсія позивачу виплачувалась по 31.08.2017, розмір пенсії за серпень 2017 року - 2 164,80 грн.
Щодо вимоги про поновлення нарахування та виплати пенсії з 01.09.2017 без зазначення кінцевої дати, відповідач зазначив, що, як вбачається з судової практики ЄСПЛ (рішення від 03.06.2014 у справі «ОСОБА_2 проти України»), законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому ж рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни. Тому покладення на майбутнє зобов'язань діючим законодавством не передбачено.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Згідно з копіями паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, з 19.09.2016 зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, секц.4, кім. 18 (арк. спр. 13-14).
Позивач є пенсіонером, якій пенсія призначена з 27.01.1985 безстроково, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 103099 (арк. спр. 12).
13.10.2014 позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про взяття на облік, з зазначенням, що попереднім місцем проживання було м. Кіровськ Луганської області (арк.спр. 25).
З 01.08.2014 ОСОБА_1 взято на облік до УПФУ в м. Сєвєродонецьку, що підтверджується копією розпорядження від 31.10.2014 № 4751 (арк.спр. 26).
З 01.12.2014 за заявою ОСОБА_1 від 27.11.2014 її взято на облік до УПФУ в м. Дружковка Донецької області згідно із розпорядженням від 23.01.2015 № 25604 (арк.спр. 27-28).
22.09.2016 позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про взяття на облік, додавши копію паспорту з зазначенням зареєстрованого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, секц.4, кім. 18 (арк.спр. 29).
22.09.2016 відповідачем направлено запит пенсійної (особової) справи позивача до УПФУ в м. Дружковка Донецької області, 03.10.2016 на електронну адресу відповідача надійшла електронна пенсійна справа ОСОБА_1 за вх. № 12884/20 від 03.10.2016 (арк.спр. 30, 30 зв.).
Довідкою від 15.08.2018 № 2256, виданою УПФУ в м. Сєвєродонецьку, підтверджується, що пенсія позивачу виплачувалася по 31.08.2017, розмір пенсії за серпень 2017 року становить 2164,80 грн (арк.спр. 32).
Відповідачем визнається, що з 01.09.2017 позивачу припинено пенсійні виплати, проте не надано відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з якого вбачались би підстави для такого припинення. З наданих представником відповідача документів, судом встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку будь-якого рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії не приймалося.
Позивач звернулась до відповідача з заявою від 25.06.2018 б/н, в якій просила надати роз'яснення щодо підстав призупинення/припинення пенсії, належним чином посвідчене рішення (або інший документ) Управління про призупинення/припинення виплати пенсії із зазначенням підстав для такого призупинення/припинення, та поновити виплату безпідставно призупиненої/припиненої пенсії, тим самим відновивши права позивача (арк.спр. 15).
Листом від 09.07.2018 № 357/2-4 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку позивач перебуває з жовтня 2014 року як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію в разі втрати годувальника, виплату пенсії призупинено з 01.09.2017 за відсутністю довідки внутрішньо переміщеної особи. Підставою для призначення пенсії, переведення пенсійної виплати, чи поновлення із змінами за даними електронних пенсійних справ ВПО є довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 509. У разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання за паспортом, особа не втрачає право на статус внутрішньо переміщеної особи. Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначені підстави припинення соціальних виплат. Пенсія особам, місце проживання (реєстрація в паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування) яких є підконтрольна українській владі територія, виплачується на підставах тільки за умови наявності в територіальних управліннях паперової пенсійної справи. Адресою реєстрації місця проживання позивача на час обставин, зазначених у статті 1 Закону, є АДРЕСА_1, тобто територія, яка відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної та виконавчої влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження згідно із розпорядженням КМУ від 07.11.2014 № 1085-р. Підстави для виплати пенсії за електронною пенсійною справою як особі, що зареєструвалася за паспортом на підконтрольній українській владі території, відсутні. Зазначено, що для поновлення виплати пенсії та оформлення електронного пенсійного посвідчення необхідно особисто звернутися до УПФУ в м. Сєвєродонецьку та надати документи, зокрема, оригінал та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк.спр. 16).
Відсутність в позивача діючої довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не є спірним питанням у даній справі, визнається сторонами.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.
Зазначеними нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що зазначений у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
З матеріалів справи слідує, що позивач після реєстрації свого місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулася до відповідача із заявою про взяття її пенсійної справи на облік та поновлення виплати пенсії на загальних підставах. На підтвердження реєстрації місця свого проживання у м. Сєвєродонецьку позивачем до заяви додано копію паспорта громадянина України.
Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем взято позивача на облік та відновлено виплату їй пенсії за віком. Разом з тим, починаючи з вересня 2017 року, відповідачем без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, припинено виплату позивачу пенсії, що є порушенням вимог частини першої статті 49 Закону № 1058-IV.
Твердження відповідача про наявність інших підстав для припинення виплати пенсії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України, та необхідність їх застосування у спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними та відхиляє, оскільки застосування вимог статті 49 Закону № 1058-IV є пріоритетним порівняно з нормами постанов Кабінету Міністрів України.
Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 233/4008/17 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71911192).
З листа відповідача судом встановлено, що підставою для припинення виплати пенсії стала відсутність у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи, що, на думку суду, є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надавати довідку внутрішньо переміщеної особи.
Також суд вважає, що відповідач вимагає від позивача надання довідки, яка за приписами чинного законодавства не може бути їй видана. Відповідно, така вимога відповідача є безпідставною.
Суд також зауважує, що до спірних правовідносин не застосовується законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного страхування, зокрема, Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, Порядок оформлення пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, починаючи з вересня 2017 року, протиправно припинено виплату позивачу пенсії за віком.
Відповідно, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу з 01.09.2017 раніше призначеної пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01 вересня 2017 року є протиправною, тому слід зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу без обмеження будь-яким строком, тобто з 01 вересня 2017 року.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок відповідача поновити за судовим рішенням виплату позивачу пенсії за віком з 01 вересня 2017 року охоплює й обов'язок відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії, що утворилася з 01 вересня 2017 року, по дату ухвалення рішення у справі.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 09.08.2018 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору у розмірі 704,80 грн до ухвалення судового рішення в справі.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 704,80 грн до Державного бюджету України слід стягнути з УПФУ в м. Сєвєродонецьку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, пр-т Хіміків, буд. 44а, секц.4, кім. 18, РНОКПП НОМЕР_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місце знаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21792459) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року раніше призначеної пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року, та виплатити заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 вересня 2017 року по 22 серпня 2018 року.
Стягнути на користь Державної судової адміністрації України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21792459) судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя ОСОБА_3