8.2.3
Іменем України
20 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2130/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Басової Н.М.
при секретарі судового засідання: Моспанюк Є.С.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Луганській області до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” про стягнення податкового боргу,-
18 липня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС в Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС в Луганській області) до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (далі - відповідач, КП “Лисичанськтепломережа”), в якому позивач просив суд стягнути кошти з рахунків у банках обслуговуючих відповідача та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також за рахунок готівки, що належить даному платнику податків на користь державного бюджету у сумі податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2924177,00 грн. за період з 30.11.2017 по 30.03.2018 (а.с.3-6).
В обґрунтування зазначив, що відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, державну реєстрацію не скасовано.
За відповідачем станом на 04.04.2018 рахується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 2924177,00 грн., який є основним боргом.
Відповідачем до контролюючого органу було подано податкові декларації з ПДВ:
-№9243083534 від 17.11.2017 в розмірі 57647,00 грн.;
-№9296140180 від 18.01.2018 в розмірі 2312400,00 грн.;
-№9023269070 від 16.02.2018 в розмірі 20359,00 грн.;
-№9047677154 від 19.03.2018 в розмірі 533771,00 грн.
На момент подачі позовної заяви відповідачем борг не сплачено та збільшується.
На виконання вимог Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення первинного боргу у відповідача, ДПІ у м.Лисичанську виставлена перша податкова вимога №1/45/608 від 21.01.2002, яка була направлена 23.01.2002 листом з повідомленням та вручена посадовій особі відповідача 25.01.2002. Друга податкова вимога №2/302/2625 від 26.03.2002 отримана посадовою особою відповідача.
Перша та друга податкові вимоги не оскаржені та на даний час не є скасованими, є чинними.
На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути вказану суму податкового боргу.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив в якому зазначив наступне (а.с.61-63).
Так, на думку відповідача, позивач у своєму позові не навів достатніх доказів на існування у нього права для примусового стягнення податкової заборгованості з КП “Лисичанськтепломережа” в порядку ст.95 та 96 ПК України. ГУ ДФС у Луганській області вказує про направлення першої та другої податкової вимоги, які були винесені ще у 2002. При цьому, відповідач зазначив, що посилання позивача на той факт, що податкові вимоги не були оскаржені, у зв'язку з чим вони є чинними, не відповідає дійсності, так як згідно п.6.4 ст.6 Закону України №2181 та ст.60 ПК України, що податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків; б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом; г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; (Підпункт “г” підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 550-ІV від 20.02.2003); д) податковий борг визнається безнадійним.
Також відповідач зазначив, що відповідно до ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: 60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; 60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; 60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. 60.2. У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі. 60.3. У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. 60.4. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. 60.5. У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. 60.6. Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Відповідач вказав, що контролюючий орган не зазначив та не довів про відсутність вище перелічених подій.
Крім того, докази обставин, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу, стосовно суми якого були направлені податкові вимоги, до дати звернення до суду прокурора м. Лисичанська в інтересах ДПІ у м. Лисичанську з позовом, позивач не надав.
Відповідач вважає, що єдиним доказом безперервності існування податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з дати виникнення податкового боргу стосовно суми якого були направлені податкові вимоги, до дати звернення до суду з позовом є інтегрована картка платника податків по всім видам податків, яку податковий орган не надав ані відповідачу, ані суду.
Також відповідач зазначив, що податкове зобов'язання за декларацією за жовтень 2017 сплачено за платіжним дорученням №2131 від 20.11.2017 у сумі 57647 грн. Частково податкове зобов'язання за декларацією за січень 2018 сплачено за платіжним дорученням №365 від 21.02.2018 у сумі 20359,00 грн. Частково податкове зобов'язання за декларацією за лютий 2018 сплачено за платіжним дорученням №606 від 22.03.2018 у сумі 300000,00 грн. Частково податкове зобов'язання за декларацією за березень 2018 сплачено за платіжним дорученням №602 від 22.03.2018 у сумі 233771,00 грн.
Таким чином КП “Лисичанськтепломережа" здійснювало оплату податкових зобов'язань в межах строку встановленого п.57.1. ст. 57 ПКУ.
Виходячи з вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 відкрито провадження по справі, призначено до розгляду в загальному позовному провадженні, визначено дату підготовчого засідання (а.с.1).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.08.2018 (а.с.57).
В судове засідання прибув, представник позивача, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Комунальне підприємство “Лисичанськтепломережа” (код ЄДРПОУ 13401321, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Тепла, буд.14) зареєстровано в якості юридичної особи Лисичанською міською радою 20.04.1992, 15.06.2005, №13811200000000529, що підтверджується інформацією зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004231388 від 20.07.2018 та з інформаційної довідки про облікові дані платника податків (а.с.7-8, 29-33).
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується борг з податку на додану вартість на суму 2924177,00 грн., який виник з наступних підстав.
Так, відповідачем було подано до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість:
- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року від 17.11.2017, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 57647 грн. (а.с.9);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року від 18.01.2018, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 2312400 грн. (а.с.10);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2018 року від 16.02.2018, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 20359 грн. (а.с.11);
- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2018 року від 19.03.2018 в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 533771 грн. (а.с.12).
Станом на 20.08.2018 відповідачем не сплачено до бюджету узгоджені суми податкового боргу з ПДВ на загальну суму 2924177,00 грн. по вказаним податковим деклараціям.
У зв'язку з тим, що у встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість не було сплачено, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до п.41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
На підставі долучених до позову документів суд встановив, що податкова заборгованість на суму 2924177,00 грн. виникла у зв'язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань по податку на додану вартість.
Пунктом 54.1 ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Закон України від 06.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон №2181), який діяв до 01.01.2011, є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Цим Законом визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.
Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
З метою погашення боргу позивачем вживалися заходи, передбачені Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме: 25.01.2002 вручено відповідачу першу податкову вимогу від 21.01.2002 форми «Ю1» № 1/45, та другу податкову вимогу від 26.03.2002 форми «Ю2» № 2625.
Вищезазначені вимоги у встановленому законом порядку не оскаржувались, податковим органом не скасовувались та не відкликались, а тому є узгодженими.
Доводи з цього приводу відповідача суд вважає незмістовними, оскільки в силу принципу змагальності сторін на відповідача також покладено обов'язок щодо доведення перед судом своїх заперечень на підставі належних та допустимих доказів. Доказів, які б довели факт відкликання або неузгодженості вказаних вимог, відповідач суду не надав.
Згідно з п.п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи, що податкова заборгованість Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” у встановлені законом строки не сплачено, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду справи не надано, суд приходить висновку, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з рахунків відповідача заборгованість у загальному розмірі 2924177,00 грн.
Доводи відповідача про те, що ним частково сплачувався податковий борг по вказаним податковим деклараціям, що підтверджується платіжними дорученнями наданими у якості доказів, суд вважає неприйнятними, оскільки як вбачається з інтегрованої картки платника податків станом на 01.11.2017 за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 8748316,86грн., що виник за минулі роки (а.с.19-25,39,48-51).
Сплачені суми відповідачем були автоматично зараховані в рахунок погашення заборгованості, що виникла за минулі періоди в порядку черговості їх виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у відповідності з п.87.9. ст.87 ПК України.
Інших правових доводів відзив не містить.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу адміністративного позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДФС в Луганській області до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути кошти з рахунків платника податків Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (код ЄДРПОУ: 13401321, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Тепла, буд.17) у банках, обслуговуючих його, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також за рахунок готівки, що належить даному платнику податків на користь Державного бюджету суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2 924 177 (два мільйони дев'ятсот двадцять чотири тисячі сто сімдесят сім) гривень 00 копійок, що виник за податковими деклараціями за жовтень 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року та лютий 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст повного судового рішення складено 22 серпня 2018 року.
Суддя ОСОБА_3