Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 серпня 2018 р. Справа№0540/5696/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача: Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання неправомірною бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 01 травня 2018 року, зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 01 травня 2018 року.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 01 травня 2018 року, зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 01 травня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з початку проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей він був вимушений переїхати до м. Слов'янську, де зареєструвався, як тимчасово переміщена особа і став на облік до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Однак, в квітні 2016 року виплату пенсії позивачу було припинено, оскільки останній не проживає на території підконтрольній українській владі та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована. Позивач зазначає, що у вересні 2017 року відновив довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та подав заяву про поновлення виплати пенсії. Позивач вказує на те, що виплата пенсії була відновлена лише з травня 2018 року, а відповідна заборгованість по виплаті пенсії з жовтня 2016 року по травень 2018 року не була виплачена. Позивач вважає протиправною бездіяльність позивача щодо невиплати заборгованості з жовтня 2016 року по травень 2018 року, оскільки стаття 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії. З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що позивач не мав правових підстав для припинення виплати пенсії, у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також не перебуванням позивача на підконтрольній українській владі території.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач 27.09.2017 року звернувся до управління із запитом пенсійної справи з УПФУ в м. Костянтинівка та прийнятий на облік по матеріалам пенсійної справи. 18.10.2017 року надійшло рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 17.10.2017 року № 11-32/40-17 про поновлення виплати пенсії. Розпорядженням управління від 13.03.2018 року за заявою позивач пенсійну справу взято на облік з особливістю переселенець зареєстрований (94 особливості). Відповідач зазначає, що з квітня 2018 року виплата пенсії ОСОБА_1 була поновлена та виплачується поточна пенсія. Крім того, відповідач вказує, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365» суми соціальних виплат. Які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати за умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, тобто борг за минулий період не виплачується. Отже, відповідач вважає, що на час розгляду справи в суді відсутні будь - які підстави в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з виплатою пенсії.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 серпня 2018 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, має ІІІ групу інвалідності (професійне захворювання), що не заперечується сторонами (а.с. 7).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Горлівки до Донецької області, м. Слов'янськ, вул. Гастелло, буд. 40, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 27 вересня 2017 року № НОМЕР_1 (а.с. 8).
Зазначена інформація внесена до Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб. На час розгляду справи суду не надано доказів того, що довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи скасована.
Відповідно до затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Горлівка включене до цього Переліку.
З матеріалів справи встановлено, що позивач 26.09.2017 року звернувся до Слов'янського ОУПФУ Донецької області з заявою про виплату пенсії або грошового забезпечення (а.с. 21 - зворотній бік).
Крім того, встановлено, що 27.09.2017 року звернувся до Слов'янського ОУПФУ Донецької області з заявою на запит пенсійної справи з Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 18 - зворотній бік).
02.10.20.17 року відповідачем направлено запит пенсійної (особової) справи до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого відповідач просив вислати пенсійну справу до Слов'янського ОУПФУ, а електронну справу на адресу pension.r67@dn.pfu.gov.ua та надіслати довідку (атестат) із повідомленням по який час пенсіонер забезпечений пенсією (а.с. 17- зворотній бік).
Судом встановлено, що електронна пенсійна справа позивача була отримана відповідачем 16.11.2017 року, що підтверджується розпискою - повідомленням (а.с. 17).
Так, згідно рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат від 17.10.2017 року№11-32/40-17 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії.
Довідкою Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 26 липня 2018 року, ОСОБА_1, який знаходиться на обліку в управлінні, нарахована пенсія та не виплачена за період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно (а.с. 15).
Згідно довідки Слов'янського ОУПФУ від 26.07.2018 року вбачається, що у травні 2018 року позивачу поновлено виплату пенсії та відповідно у травні 2018 року позивачу виплачено пенсію у розмірі 12591,01 грн., червні 2018 року - 12591,01 грн., липні 2018 року - 12591,01 грн. (а.с. 16).
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з квітня 2016 року по травень 2018 року, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365» передбачено, що соціальні виплати, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, тобто борг за минулий період не виплачується.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непоновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.
Згідно ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу, що пенсія позивачу була припинена, у зв'язку з тим, що останній не проживав на території підконтрольній українській владі та відповідна довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована, однак приписами статті 49 Закону № 1058 не передбачено таких підстав для припинення виплати пенсії.
Таким чином, жоден з вищезазначених випадків щодо ОСОБА_1 управлінням не застосовані та не доведені.
Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплату пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.
Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Суд зауважує, що в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду. З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача як внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.
Крім того, Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” гарантує позивачу право на вільний вибір місця проживання в України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.
Суд зазначає, що відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти її права на отримання пенсії за віком через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
Тому, не виплати позивачеві пенсії за спірний період за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що не виплати пенсії позивачу у період з березня 2016 року по квітень 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03 травня 2018 року.
Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з матеріалами справи встановлено, що позивачу поновлено виплату пенсії у травні 2018 року та виплачуються поточні пенсійні виплати.
Відповідно довідки Слов'янського ОУПФУ про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 26 липня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 нараховано, однак не виплачена пенсія за період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно
Таким чином, заборгованість за період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно відповідачем визнана, однак виплати були зупинені у зв'язку з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365».
Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» викладено пункт 15 Постанови № 365 у новій редакції, а саме: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
Зазначені зміни внесені після звернення позивача до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.
Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» борг із соціальних виплат за минулий період не виплачується, суд до уваги не приймає, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011р. і № 2-рп-99 від 02.03.1999р. висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Крім того, суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про невиплату позивачу боргу за минулий період. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача поновити виплату їй пенсії з часу припинення.
Також суд зазначає, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року, оскільки згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 26 липня 2018 року наданої Слов'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області виплата пенсії була припинення у березні 2016 року.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Крім того, суд зазначає, що приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 01 травня 2018 року, зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2018 року включно - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року включно.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року включно.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_2, адреса реєстрації: 86401, Донецька область, м. Горлівка, Центрально - міський район, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) судовий збір в розмірі 704 (сімсто чотири) гривні 80 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Олішевська В.В.