16 серпня 2018 року м. Житомир
справа № 806/3265/18
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації в Житомирській області, управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості в розмірі 9417 грн,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 15.07.2018, якою уточнено позовні вимоги, просить, просить:
- визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації та управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області по виконанню постанов Овруцького районного суду Житомирської області у справах №286/3906/14а від 30.09.2014 та №286/8118/14а від 19.12.2014;
- стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації заборгованість в розмірі 9417 грн відповідно до статей 37 та 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року, згідно зі справами Овруцького районного суду Житомирської області №286/3906/14а від 30.09.2014 та №286/8118/14а від 19.12.2014.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 зобов"язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, провести донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, та щорічної допомоги на оздоровлення особам категорії ІІ згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за травень 2014 року в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/8118/14-а від 19.12.2014 зобов"язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести за період з 1 липня 2014 року по 2 серпня 2014 року донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
У вказаних постановах, зобов"язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області виконати постанови суду негайно у межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили. Звіт про виконання судового рішення відповідач подав до Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 - 17.02.2015 та у справі №286/8118/14-а від 19.12.20147 - 22.04.2015, проте кошти, які нараховані за судовими рішеннями не отримані позивачем і по даний час.
Щодо визнання протиправними дій управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області позивач зазначає, що при пред"явленні ним виконавчих листів по справі №286/3906/14-а та №286/8118/14-а до виконання, які зареєстровано 28.04.2015, відповідачем безпідставно на виконавчих листах при прийомі проставлена дата "24.06.2015", хоча попередньо було відмовлено у реєстрації та проставленні дати прийняття. У подальшому зазначені виконавчі листи неодноразово подавалися для виконання, однак органами державної виконавчої служби відкривалися та закривалися виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами
Позивач, вважаючи протиправними такі дії відповідачів щодо виконання постанов Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 та у справі №286/8118/14-а від 19.12.2014, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвала про відкриття провадження та копія адміністративного позову отримані управлінням праці та соціального захисту Овруцької районної ради в Житомирській області - 26.07.2018 та управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - 25.07.2018, відповідно, що засвідчується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач - управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у строк, встановлений судом, надіслав до суду відзив на позовну заяву.
13 серпня 2018 року від управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області за вх.№16733/18, надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в зв"язку з його безпідставністю. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що виконавчі листи, видані на виконання постанов у справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 та №286/8118/14-а від 19.12.2014 неодноразово перебували у відділі примусового виконання на виконанні.
Під час вчинення відповідачем виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень по справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 та №286/8118/14-а від 19.12.2014, що перебували на виконанні у відповідача, підстав для застосування штрафних санкцій до боржника відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» не було, оскільки боржник з поважних причин не може здійснити виконання судового рішення. Також зазначає, що боржник не ухиляється від виконання судових рішень та виконує їх у в межах наданих повноважень, а постанови суду в частині виплати нарахованих коштів виконуються в межах, затверджених кошторисами на відповідний рік, за рахунок коштів Державного бюджету. Оскільки орган управління праці та соціального захисту населення, як боржник здійснивши нарахування коштів не ухиляється оскільки виплата їх коштів не може бути проведена з поважних причин - відсутність фінансування.
Щодо позовних вимог про протиправність дій управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області зазначає, що позовні вимоги в цій частині не є аргументованими.
Відповідачем - управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області відзиву на позовну заяву не було надано.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України - не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 30.04.2014 у справі №286/3906/14-а, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задоволено:
1) зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести донарахування та виплату за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2014 року:
- щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно;
- щорічної допомоги на оздоровлення особам категорії ІІ згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за травень 2014 року в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
2) зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації виконати постанову негайно у межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
Відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/8118/14-а від 19.12.2014, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області задоволено частково:
1) зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести донарахування та виплату за період з 1 липня 2014 року по 2 серпня 2014 року:
- щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно;
2) зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації виконати постанову негайно у межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
Овруцьким районним судом Житомирської області 20.01.2015 видано виконавчий лист у справі №286/3906/14-а та 24.03.2015 виконавчий лист у справі №286/8118/14-а (а.с.38, 61).
По виконанню виконавчого листа, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області 20.01.2015 у справі №286/3906/14-а, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області винесено наступні постанови:
- про відкриття виконавчого провадження ВП №47403272 від 05.05.2015, проте 24.06.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно із листом боржника, судове рішення виконано частково, а саме боржником проведено перерахунок допомоги відповідно до рішення в сумі 8900,6 грн, зазначено, що заходи примусового виконання в порядку ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, адже боржник не ухиляється від виконання рішення суду та виконує рішення суду в межах наданих повноважень (а.с.17, 19-20);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №48490216 від 21.08.2015, проте 19.11.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» - наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (а.с.21, 23-24);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №50908181 від 21.04.2016, проте 04.10.2016 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.25, 26);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №53285159 від 30.01.2017, проте 20.03.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» - оскільки наявна законом встановленої заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (а.с.28, 30-31);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №54516870 від 16.08.2017, проте 26.02.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 33, 35-36).
По виконанню виконавчого листа, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області 24.03.2015 у справі №286/8118/14-а державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області винесено наступні постанови:
- про відкриття виконавчого провадження ВП №47400858 від 05.05.2015, проте 24.06.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» - наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (а.с.40, 42);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №48490064 від 21.08.2015, проте 19.11.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.43, 45-46);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №50908951 від 21.04.2016, проте 04.10.2016 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 47, 49-50);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №53317520 від 01.02.2017, проте 20.03.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявна законом встановленої заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (а.с.52, 54-55);
- про відкриття виконавчого провадження ВП №54516749 від 16.08.2017, проте 26.02.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.57, 59).
На звернення позивача, відповідачем - управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області надані відповіді листом №07-04/1511 від 22.03.2017 та №07-04/2119 від 15.05.2018 про те, що відповідно до постанови Овруцького районного суду у справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області проведено донарахування щомісячної грошової допомоги за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Прийнято рішення начальника управління №596 про перерахунок компенсації по особовому рахунку.
Відповідно до постанови Овруцького районного суду у справі №286/8118/14-а від 19.12.2014 управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області проведено донарахування щомісячної грошової допомоги відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.07.2017 по 02.08.2014. Прийнято рішення начальника управління №1225 про перерахунок компенсації по особовому рахунку.
Управлінням праці не здійснювалася виплата коштів згідно з судовими рішеннями, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2005-2017 роки", паспортом бюджетної програми за КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та кошторисом за даною бюджетною програмою видатки для забезпечення виконання рішень суду управлінню праці не передбачені (а.с.11, 13).
На звернення позивача управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надано відповідь у листах від 30.06.2015 за №566/3.3/2.1-31, від 26.01.2016 за №42/3.3/2.1-31, від 03.02.2017 №67/3.3/2.1-32 та від 21.03.2017 №256/3.3/2.1-32. Позивачу повідомлено інформацію аналогічного змісту, зокрема, щодо прийнятих відділом примусового виконання постанов у межах виконавчих проваджень при виконанні виконавчих листів, виданих Овруцьким районним судом Житомирської області 20.01.2015 у справі №286/3906/14-а та 24.03.2015 у справі №286/8118/14-а.
Роз"яснено, що згідно зі ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов"язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Застосувати до боржника заходи примусового виконання в порядку ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" неможливо, оскільки боржник не ухиляється від виконання рішення суду та виконує рішення суду в межах наданих повноважень (а.с. 62-66, 67-68, 69-72, 73-76, 77-80).
Вважаючи протиправними дії відповідачів, щодо невиконання постанов Овруцького районного суду Житомирської області від 30.09.2014 у справі №286/3906/14-а та від 19.12.2014 у справі №286/8118/14-а позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997(справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Наведене свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.
Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що не можуть бути задоволені будь-які вимоги позивача з оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які не породжують для нього виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов'язків, навіть і в тому випадку якщо суд доходить висновку щодо певних порушень при здійсненні посадовою особою функціональних обов'язків при вчиненні таких дій.
В даному випадку суд встановив, що позивач звернувся із позовом бо вважає, що неправомірною бездіяльністю управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області його позбавлено можливості реалізувати, надане та гарантоване державою право, а також встановлене судовими рішеннями. Позивач зазначає, що це право на отримання донарахованих за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року щомісячної грошової допомоги та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 30.09.2014 у справі №286/3906/14-а та право на отримання донарахованої за період з 01 липня 2014 року по 02 серпня 2014 року щомісячної грошової допомоги відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 19.12.2014 у справі №286/8118/14-а.
Тобто, спірні правовідносини між позивачем та управлінням праці і соціального захисту населення Овруцької районної ради в Житомирській області вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
В силу статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Однак право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Положеннями частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина шоста статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов, оскільки суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення.
З урахуванням, того що позивач просить визнати протиправними дії щодо невиконання виконавчих листів та стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на його користь заборгованість у сумі 9417,000 грн, статей 37 та 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року, донараховану відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 та у справі №286/8118/14а від 19.12.2014, суд зазначає наступне.
Суд позбавлений права повторно зобов"язати вчинити дії та встановити право, яке вже визначене в резолютивній частині судового рішення у справі №286/3906/14-а від 30.09.2014 та у справі №286/8118/14-а від 19.12.2014, що набрали законної сили.
Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію захисту порушеного права в порядку позовного провадження, у зв"язку з чим підстави для задоволення позовних вимог управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної ради в Житомирській області відсутні, такі вимоги не можуть бути самостійним предметом позову і повинні розглядатися не в позовному провадженні, а шляхом подання відповідної заяви відповідно до ч.1 ст.383 КАС України.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при виконанні ним судових рішень у справах №286/3906/14-а від 30.09.2014 та №286/8118/14-а від 19.12.2014, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до органу державної виконавчої служби із виконавчими листами, виданими Овруцьким районним судом у вказаних справах, однак відповідачем відповідно до постанов про повернення виконавчого документа стягувачу протягом 2015-2017 років їх було повернуто відповідно до п.9 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» та п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з п.п. 1, 2 частини першої, частини другої статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 частини першої, частина третя статті 19 Закону № 606-XIV).
Частинами першою та другою статті 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.
Згідно з частин 1 та 2 статті 75 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 89 Закону № 606-XIV).
Аналогічні положення закріплено і в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
Згідно зі ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Зміст постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області свідчить, що згідно з листами боржника, ОСОБА_1 проведено донарахування щомісячної грошової допомоги та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до судового рішення у справі №286/3906/14-а в сумі 8900,6 грн та щомісячної грошової допомоги у справі №286/8118/14-а у сумі 516,4 грн. Однак виплатити зазначені кошти неможливо у зв"язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2005-2017 роки", паспортом бюджетної програми за КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та кошторисом за даною бюджетною програмою видатки для забезпечення виконання рішень суду не передбачені.
Зазначена сума на час звернення позивача до суду не виплачена у зв'язку з ненадходженням до управління праці та соціального захисту відповідних коштів із державного бюджету.
Вказане не дає підстав для висновку про неможливість виконання судових рішень, що було б підставою для зміни способу і порядку їх виконання, адже виплата нарахованих сум соціальної допомоги буде здійснена після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічний правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 №757/29541/14-а.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не зазначено, якими саме діями відповідача допущено порушення.
Вказано лише, що виконавчі листи ним неодноразово подавались для виконання, однак відповідачем відкривались і закривались виконавчі провадження.
Суд зазначає, що у випадку незгоди з постановами органу державної виконавчої служби позивач наділений правом оскаржити їх у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Молодіжна, буд.13, м.Овруч, Житомирської області, 11101, ідн. номер НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації у Житомирській області (вул.Гетьмана Виговського, буд.17, м.Овруч, Житомирська область, 11101, код ЄДРПОУ 03192603) та управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (майдан Соборний буд.1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34900660) про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості в розмірі 9417 грн, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко