Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 серпня 2018 р. Справа№805/5040/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, 21/95)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3)
про визнання протиправним та скасування рішення від 12 січня 2018 року № 7, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12 січня 2018 року № 7, зобов'язання поновити порушене право нарахування індексації до моменту працевлаштування у травні 2018 року, з виплатою нанесених незаконним рішенням матеріальних збитків у розмірі 3007 грн. 11 коп.
Ухвалою від 2 липня 2018 року суд позовну заяву позивача залишив без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду належним чином засвідчених копій доказів, наданих позивачем, оригіналу документу про сплату залишку судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп., оскаржуване рішення відповідача від 12 січня 2018 року № 7. 18 липня 2018 року позивач виконав вимоги ухвали суду від 2 липня 2018 року, чим усунув її недоліки.
Ухвалою від 23 липня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 0540/5040/18-а, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував у відповідача доказ отримання інформації про працевлаштування позивача у травні 2018 року з територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача. Ухвалою від 22 серпня 2018 року суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є військовий пенсіонер, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Оскільки розміру пенсії, разом з нарахованою індексацією, для нормального життя не вистачає, позивач змушений був додатково надавати послуги разового характеру і отримувати за це певну винагороду. У лютому місяці 2018 року, позивачем було отримано лист з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 761/03-2 від 22 січня 2018 року за підписом Першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_2 Зазначеним листом було повідомлено про те, що позивач порушив статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині несвоєчасного повідомлення органу пенсійного забезпечення про працевлаштування, що є обставиною, яка спричиняє зміну розміру пенсії, у зв'язку з чим відповідно до рішення головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №7 від 12 січня 2018 року, надмірно отримані кошти будуть утримуватися з пенсії до повного погашення переплати пенсії в сумі 1788 грн. 03 коп. Також зазначає, що 19 вересня 2017 року, позивачем було укладено з Приватним вищим навчальним закладом «Донецьким університетом економіки та права» цивільно-правовий договір № 8 про надання певних послуг за певний період, а саме з 19 вересня по 31 грудня 2017 року, який передбачав виплату винагороди, який був виконаний в повному обсязі і у відповідності до умов якого я отримав грошову винагороду, з якої у відповідності до діючого законодавства та пункту 4.2 Цивільно-правового договору були відраховані належні до сплати податки та збори. Крім цього зазначив також, що відповідно до пункту 9.4 зазначеного вище, цивільно-правового договору сторонами цього договору є не роботодавець та найманий працівник, а замовник «Приватний вищий навчальний заклад Донецьким університетом економіки та права» та виконавець. Цивільно-правовий договір надання послуг регулюється нормами Цивільного кодексу України, і відносини, що виникають з укладанням такого договору, регулюються нормами цивільного права і ніякого відношення до трудового права не має. Індексація на дохід отриманий замовником, виконавцем не нараховується, оскільки не є заробітною платою і ніякого порушення з мого боку не виникало.
В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду були надані заперечення на адміністративний позов позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду. Позивач не повідомив головне управління про своє працевлаштування в вересні 2017 року. Про працевлаштування ОСОБА_1 стало відомо лише після отримання головним управлінням 14 грудня 2017 року індивідуальних відомостей про застраховану особу (копія додається). Згідно з вищеозначеними даними позивач є працюючою особою з вересня 2017 року що підтверджується копіями цивільно-правового договору позивача, який долучена до позовної заяви. У зв'язку з вищеозначеним та на підставі статті 60 Закону № 2262 головним управлінням було прийнято рішення від 12 січня 2018 року № 7 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру за період 1 вересня 2017 року по 31 січня 2018 року, причина виникнення переплат неповідомлення про працевлаштування.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 є військовим пенсіонером, про що свідчить довідка від 2 жовтня 2006 року № ФС-95645.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію як військовослужбовець.
12 січня 2018 року відповідачем у відношенні до позивача було прийнято рішення № 7 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, відповідно до якого за період з 1 вересня 2017 року по 31 січня 2018 року за позивачем утворилася переплата пенсії в розмірі 1788 грн. 03 коп. у зв'язку з неповідомленням про працевлаштування.
Суд також встановив, що 22 січня 2018 року за вихідним № 761/03-2 відповідач направив до позивача лист, в якому було зазначено, що внаслідок несвоєчасного повідомлення про працевлаштування за період з 1 вересня 2017 року по 31 січня 2018 року виникла переплата в сумі 1788 грн. 03 коп. Відповідно до рішення від 12 січня 2018 року № 7 надміру отримані кошти будуть утримуватися з пенсії до повного погашення переплати.
10 березня 2018 року позивач направив до відповідача лист, яким просив скасувати рішення відповідача від 12 січня 2018 року № 7 та поновити нарахування та виплату індексації з 1 січня 2018 року з відшкодуванням стягнутих сум.
4 квітня 2018 року за вихідним № 1024-Г-01 відповідач надав відповідь на звернення позивача від 10 березня 2018 року, в якій запропонував позивачу звернутися до управління та надати цивільно-правовий договір, за яким здійснювались виплати.
Судом також встановлено, що 19 серпня 2017 року між позивачем як виконавцем та Приватним вищим навчальним закладом «Донецький університет економіки та права» як замовником був укладений цивільно-правовий договір № 8. Відповідно до договору виконавець зобов'язується надати замовнику послугу охоронного характеру за певний період в обсязі, який необхідний замовнику, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги.
2 січня 2018 року між тими самими сторонами укладено цивільно-правовий договір № 1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послугу охоронного характеру за певний період в обсязі, який необхідний замовнику, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги. Факт виконання зазначених договорів підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31 січня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 30 березня 2018 року, від 27 квітня 2018 року. Крім того, факт отримання грошових коштів за виконання роботи по зазначеним договорам підтверджується витягом з індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 відносно позивача, відповідно до якої позивачем були отримані кошти у вересні 2017 року у сумі 1280 грн., у жовтні 2017 року у сумі 3200 грн., у листопаді 2017 року у сумі 3200 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058 (далі - Закон № 1058) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Положеннями пункту 3 частини 2 статті 16 вказаного Закону передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
У відповідності до пункту 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Згідно з абзацом 2 пункту 2.21 Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням. При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно та які мають доходи від такої зайнятості.
З огляду на вказані норми, суд приходить до висновку, що законодавство відносить діяльність особи на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, до одного з видів діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування ЄСВ. А також критерієм визначення тієї обставини, чи є особа працюючою, чи ні законодавство відносить саме факт здійснення (припинення здійснення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування ЄСВ.
Між тим, судом було встановлено, що позивач, отримуючи призначену йому пенсію як непрацюючий пенсіонер, у вересні 2017 року працевлаштувався за цивільно-правовим договором, але у визначений законом термін не повідомив орган Пенсійного фонду про своє працевлаштування. З огляду на вказане відповідачем було прийнято оскаржуване рішення від 12 січня 2018 року № 7.
Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що лише у випадку, коли суми пенсії виплачені надміру з підстав зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, така сума пенсії стягується з пенсіонера та відповідні відрахування провадяться на підставі рішення органу, що призначає пенсію, в розмірі не більше 20% пенсії.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що при настанні обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, остання зобов'язана протягом визначеного строку повідомити орган пенсійного фонду про такі обставини. У разі невиконання такого обов'язку, що призвело до надмірної виплати пенсії, такі кошти можуть, в тому числі, стягуватися на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду.
Оскільки позивач у встановлений законом строк не повідомив пенсійний фонд про своє працевлаштування (період з 1 вересня 2017 року по 31 січня 2018 року), суд дійшов висновку, що невиконання позивачем вказаних вимог є зловживанням з його боку, яке призвело до нарахування й виплати йому пенсії у більшому, ніж передбачений законом, розмірі, а відтак, оскаржуване рішення суб'єкту владних повноважень про утримання надміру виплачених сум пенсії є законним та обґрунтованим. Стосовно доводів позивача суд також зазначає, що виконання робіт (надання послуг) та отримання коштів за цивільно-правовими договорами є діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та відповідно впливає на виплату пенсії та обов'язок з боку позивача повідомляти органи пенсійного фонду про таку діяльність.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем на виконання частини 2 статті 77 КАС України доведено, а позивачем не спростовано правомірність винесення рішення відповідача від 12 січня 2018 року № 7, а тому позовні вимоги в позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, 21/95) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 січня 2018 року № 7, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити порушене право нарахування індексації до моменту працевлаштування у травні 2018 року, з виплатою нанесених незаконним рішенням матеріальних збитків у розмірі 3007 грн. 11 коп., відмовити повністю.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 22 серпня 2018 року. Повне судове рішення складено 22 серпня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.