16 серпня 2018 р. Справа № 804/201/17871/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василівни
за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С.
за участі:
позивача представника відповідача 1, 2 представника третьої особи - ОСОБА_1 представника третьої особи - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_4 Олійник Ю.М. ОСОБА_2 Салінської Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_8 до Дніпровської міської ради, Дніпровського міського голови Філатова Бориса Альбертовича, треті особи - Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 02.07.2016 року №364-р та від 02.11.2016 року №828-р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року справу № 804/201/17871/17 прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29 травня 2018 року було продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
26 червня 2018 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні, призначеному на 16 серпня 2018 року, представником третьої особи - ОСОБА_1 було заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що відповідно до пояснень позивача даний спір не є публічно-правовим спором, позаяк випливає з правовідносин, що пов'язані з порядком виконання рішення суду у цивільній справі і виходить із захисту цивільних прав та має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач заперечила проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, зазначивши, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір є публічно-правовим.
Представник відповідачів 1, 2 проти задоволення заявленого клопотання про закриття провадження по справі не заперечувала.
Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вирішення заявленого клопотання залишила на розсуд суду.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що таке клопотання підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Згідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пункт 1 ч. 1 та абз. 1, 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України дає визначення термінів «адміністративна справа» та «публічно-правовий спір».
Так, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Пунктом 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, а саме, зокрема, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Встановлено, що позивачем подано позовну заяву про скасування розпоряджень Дніпропетровського міського голови № 364-р від 02.07.2016 року та № 828-р від 02.11.2016 року «Про присвоєння адреси будівлям і спорудам по уз. Лоцманському». При цьому, вказані розпорядження були прийняті за заявою ОСОБА_1 щодо визначення адреси розташування майна, яке належить їй на праві власності, то учасниками цих публічно-правових відносин є фізична особа - ОСОБА_1 та суб'єкт владних повноважень, який виданий розпорядчий акт.
Як вбачається з позовної заяви та наданих під час судового розгляду справи позивачем пояснень, позовні вимоги насамперед обґрунтовані порушенням цивільних прав позивача (вільне розпорядження майном), в тому числі невиконанням судових рішень у цивільних справах.
При цьому, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, винесенню рішень, які є предметом оскарження передує спір про право користування нерухомим майном та законність набуття особою права власності на об'єкт нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Тобто, правовідносини, які склалися між сторонами, не є публічно-правовим спором і не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції та публічно-правового спору, в розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно і юрисдикція адміністративних судів, встановлена ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється. Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, що виключає розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних повноважень щодо позивача, а справи пов'язанні із захистом приватноправових інтересів вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до приписів діючого процесуального законодавства до компетенції адміністративного суду не належить розгляд вимог про оскарження рішень органу місцевого самоврядування, коли вони є похідними від вимог у приватноправовому спорі.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2018 року у справі № 826/3202/16 (провадження № 11-216апп18).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак провадження у справі слід закрити та задовольнити клопотання представника третьої особи.
Керуючись ст. ст. 238, 239, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_8 до Дніпровської міської ради, Дніпровського міського голови Філатова Бориса Альбертовича, треті особи - Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 02.07.2016 року №364-р та від 02.11.2016 року №828-р - закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складено і підписано 21 серпня 2018 року.
Суддя Н.В. Боженко