Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 серпня 2018 р. Справа№805/4671/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (проживає за адресою: 85670, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, управління, пенсійний орган), в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача від 27.04.2018 року № 829 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та скасувати його;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди його роботи:
- у Шахтоуправлінні «Рассвет» за період часу з 24.12.1988 року по 20.04.1989 року - 3 місяці 26 днів;
- у Державному підприємстві «шахта Лідієвка» за період часу з 13.06.1989 року по 16.06.1989 року - 3 дні;
- у Державному підприємстві «ОСОБА_2 ім. Челюскінців» за період часу з 04.02.1993 року по 03.04.1995 року - 2 роки 1 місяць 29 днів;
- у Державному підприємстві «ОСОБА_2 ім. Петровського» за період часу з 10.04.1995 року по 13.10.2000 - 5 років 6 місяців 3 дні, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/4671/18-а та згідно з вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках, згідно положень частини третьої статті 243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах є незаконним та нерозсудливим і прийнятим з недотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для його прав, свобод та інтересів, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є його трудова книжка, яка оформлена належним чином та містить записи про трудову діяльність за періоди, що не зараховані відповідачем при призначенні пенсії.
Окрім того, позивач зауважив, що відмова пенсійного органу фактично зведена до неможливості здійснення перевірки підприємств де він працював через розташування їх на тимчасово непідконтрольній території України. Позивач зауважив, що вимоги управління є цілком виправдані в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях п. 10-11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та мають на меті підтвердження тривалості роботи на посадах і роботах, указаних в трудовій книжці, але становлять дискримінаційне поводження по відношенню до нього, оскільки навіть теоретично він не має можливості надати такі документи, а отже за такого підходу зі сторони відповідача, він автоматично позбавлений права на пенсійне забезпечення.
Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Так, згідно наданого відзиву на позовну заяву позивача відповідач зазначив, що ОСОБА_1 25.04.2018 року звернувся до управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідач зазначив, що відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення ( перерахунок ) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Виходячи з положень п.п. 2 п.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, вбачається що при призначенні пільгової пенсії необхідно додати довідку яка уточнює особливий характер роботи, а також зайнятість робочого часу.
Згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 03.07.2018 за №1004163963 станом на 03.07.2018 (додається) ДП «Шахта «Петровська» знаходиться за адресою: 83010, Донецька область, м. Донецьк, Петровський район, вул. Петровського. Тобто, місцезнаходження шахти, що видала довідку про підтвердження пільгового стажу, знаходиться на непідконтрольній Уряду території.
Згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 03.07.2018 за №1004163974 станом на 03.07.2018 (додається) ВП «ОСОБА_2 ім. Челюскінців» знаходиться за адресою: 83022, Донецька область, м. Донецьк, Петровський район, площа Правди, будинок 1 А. Тобто, місцезнаходження шахти, що видала довідку про підтвердження пільгового стажу, знаходиться на непідконтрольній Уряду території.
Відповідач зауважив суду, що надана позивачем довідка № 65 від 02.09.2015 видана так званим - «ОСП «Донецкая дирекция по исполнению проектов ликвидации и подготовки шахт к ликвидации» ДНР», дане «підприємство» діє під керівництвом окупаційної адміністрації Російської Федерації, а отже створено в супереч Конституції та законів України. Таким чином, дана довідка не може вважатися документом, що підтверджує факт роботи позивача на пільговій професії у період з 13.06.1989 по 16.06.1989 на ОСОБА_2.
Таким чином, довідки надані позивачем видані підприємствами, що фактично знаходяться в зоні АТО, а отже, на думку відповідача, не можуть вважатися достовірними до проведення перевірки на підприємстві.
Отже, підсумовуючи, відповідач зазначив, що вимоги позивача про визнання періоду роботи на пільговій професії з 24.12.1988 по 20.04.1989, з 13.06.1989 по 16.06.1989, з 04.02.1993 по 03.04.1995 задоволенню не підлягають, оскільки для підтвердження пільгового стажу роботи позивач має надати уточнюючи довідки, після чого необхідно провести її перевірку, бо підприємство на яких працював позивач знаходяться в зоні АТО на не підконтрольній владі території.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2 є особою, що претендує на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач - Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Відповідно до записів трудової книжки серії БТ-ІІ № 3901340 на ім'я ОСОБА_1 позивач у спірні періоди працював:
24.12.1988 року - прийнятий до Шахтоуправління «РАССВЕТ» гірничим підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею для проходження виробничої практики;
20.04.1989 року - звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики;
13.06.1989 року - прийнятий на шахту «Лідієвка» гірничим підземним 2 розряду з повним робочим днем у шахті;
16.06.1989 року - звільнений у зв'язку з призовом на військову службу;
04.02.1993 року - позивача прийнято на посаду гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею на шахту імені Челюскінців п/о «Донецкуголь»;
03.04.1995року - звільнений відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням;
10.01.1995 року - прийнятий на шахту Петровського гірничим майстром з повним робочим днем та звільнений за власним бажанням 13.10.2000 року.
Судом встановлено, що запис про роботу позивача на шахті імені Скочинського у період з 24.05.1988 року по 29.07.1988 року у зазначеній трудовій книжці відсутній.
25 квітня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, одночасно із зверненням до відповідача, позивачем були надані наступні документи: заяву, копію паспорту, ідентифікаційного номеру, копію трудової книжки, копію військового квитка, копію диплому, довідку, що уточнює пільговий характер роботи № 143 від 25.04.2018 року, з ВП « ОСОБА_2 ОСОБА_3С.», копію довідки від 29.07.1988 року, що уточнює пільговий характер роботи на «шахті ім. Скочинського».
Рішенням відповідача від 27.04.2018 року № 829 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивачу відмовлено в призначенні пенсії та повідомлено, що він набуде право на пенсію якщо відпрацює за тією ж посадою 7 років, 5 місяців, 25 днів без відпусток без збереження заробітної плати та за відмови від участі у страйках, тобто - з 06.01.2021 року.
Як вбачається зі змісту зазначеного рішення для визначення права на пенсію на пільгових умовах не враховано періоди роботи позивача з 24.05.1988 року по 29.07.1988 року через відсутність відповідного запису у трудовій книжці, з 24.12.1988 по 20.04.1989, з 13.06.1989 року по 16.06.1989, з 04.02.1993 по 03.04.1995, з 10.04.1995 по 13.10.2000 років у зв'язку з тим, що підприємства, на яких працював позивач в означених періодах знаходяться на території, що тимчасово не контролюється українською владою.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для призначення пільгової пенсії довідок, виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначені нормами статті 14 зазначеного закону.
Так, згідно положень частини першої зазначеної статті працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Водночас, як встановлено судом, у трудовій книжці позивача наявні записи про роботу за періоди роботи з 24.12.1988 по 20.04.1989, з 13.06.1989 року по 16.06.1989, з 04.02.1993 по 03.04.1995, з 10.04.1995 по 13.10.2000 років та зазначено посаду на якій працював позивач із зазначенням, що він виконував зазначені роботи повний робочий день під землею/в шахті.
Окрім того, судом встановлено, що на підтвердження факту роботи на посадах, що дають право на пільгове призначення пенсії, позивачем надавались додаткові докази (довідки про підтвердження наявного трудового стажу).
Щодо не врахування зазначених документів при призначенні пенсії на пільгових умовах суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Як встановлено раніше, позивачем при зверненні до пенсійного органу для призначення пенсії були надані документи, необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо позиції /висновку відповідача, викладеній у його рішенні, про визнання наданих позивачем довідок недійсними та такими, що не створюють правових наслідків, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
У практиці Міжнародного суду ООН сформувались так звані «Намібійські винятки». Згідно ним, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв'язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.
Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що відповідач діяв без дотримання пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для його прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямовано рішення відповідача та зауважує наступне.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, суд доходить висновку, що не зараховуючи позивачеві пільговий стаж згідно наданих довідок, відповідач діяв необґрунтовано, отже, порушені права позивача підлягають захисту, шляхом зарахування відповідних періодів його роботи до страхового та пільгового стажу.
При цьому, суд не обраховує дійсний пільговий стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію.
Нормами абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, зарахування відповідного пільгового стажу позивача та зобов'язання повторно розглянути його заяву про призначення пенсії на пільгових умова, з урахуванням зарахованого стажу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. /арк. справи 4/.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (проживає за адресою: 85670, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області від 27 квітня 2018 року № 829 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 (проживає за адресою: 85670, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у Шахтоуправлінні «Рассвет» за період часу з 24.12.1988 року по 20.04.1989 року,у Державному підприємстві «шахта Лідієвка» за період часу з 13.06.1989 року по 16.06.1989 року, у Державному підприємстві «ОСОБА_2 ім. Челюскінців» за період часу з 04.02.1993 року по 03.04.1995 року, у Державному підприємстві «ОСОБА_2 ім. Петровського» за період часу з 10.04.1995 року по 13.10.2000 року.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (проживає за адресою: 85670, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) від 25.04.2018 року № 829 про призначення пенсії за віком згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: 85670, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) 20 серпня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Толстолуцька М.М.