Справа № 682/965/17
Провадження № 22-ц/792/1056/18
16 серпня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,
секретаря: Дубової М.В.,
учасники справи: представник апелянта ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року (суддя - Зеленська В.І.) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у спільній сумісній власності на квартиру, стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права особистої власності на частку квартири,
У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом в якому просила, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право на 1/2 частку в спільному майні подружжя, стягнути з ОСОБА_6 на її користь грошову компенсацію належної їй частки у спільному майні у розмірі 105621 грн., та судовий збір в розмірі 1056 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2800 грн.
Позов мотивувала тим, що з відповідачем ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.08.2015 року по 06.12.2016 року. В період шлюбу, а саме 16.09.2015 року сторонами за спільні кошти було придбано нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишився проживати у вказаній квартирі та змінив замки чим чинить позивачці перешкоди у користуванні житлом, зокрема ним було змінено замки на вхідних дверях. В свою чергу позивач не може користуватися квартирою у зв'язку з неприязними стосунками між сторонами. Вважає доцільним стягнення з відповідача грошової компенсації за належну їй частку, оскільки поділ квартири та виділення часток в натурі є технічно неможливим.
У травні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 в якому просив визнати за ним право особистої власності на 44/100 квартири №59, _____________________________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Зеленська В.І. Категорія: 5
Доповідач: Янчук Т.О.
по АДРЕСА_1
В обґрунтування позову вказував, що ним до укладання шлюбу з ОСОБА_5, з метою придбання у подальшому спірної квартири, 07 травня 2015 року особистими коштами було здійснено авансовий платіж в розмірі 2500 доларів США. Пізніше, а саме 16.09.2015 році, спільними коштами з ОСОБА_5 було проведено доплату за квартиру в розмірі 67 492 грн., що станом на 16.09.2015 року становило 3000 доларів США.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року позовна заява ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на 26/100 квартири АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_5 право на 37/100 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2, визнано за ОСОБА_6 право на 37/100 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 781 грн. 60 коп. та 2072 грн. витрат на правничу допомогу, а також стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 378 грн. 18 коп. судового збору та 1477 грн. 27 коп. витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду в частині визначення часток подружжя у праві спільної сумісної власності та визначення частки ОСОБА_6, яка належить йому на праві особистої власності. Вважає, що частка спільної сумісної власності, яка належить ОСОБА_5 складає 28/100, його частка у спільній сумісній власності 28/100, на праві його особистої власності - 44/100 частки, оскільки частина спірної квартири була придбана за його особисті кошти. Авансовий платіж ним було здійснено особистими коштами до шлюбу з ОСОБА_5 Також вказував, що судом досліджувався договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого квартиру було придбано за 120 042 грн., проте суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що квартиру було придбано за 9500 доларів США.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 вважає апеляційну скаргу безпідставною, вказує, що твердження апелянта про те, що спірна квартира придбана до шлюбу не відповідає дійсності, зокрема п.11 договору купівлі-продажу від 16.09.2015 року, згідно якого право власності на придбану квартиру у покупця виникає з моменту державної реєстрації. Розписка про сплату авансового внеску від 07.05.2015 року, на яку посилається ОСОБА_6 не може бути належним доказом, оскільки відсутній договір купівлі-продажу квартири, на який іде посилання у розписці, а також відсутній попередній договір купівлі-продажу або договір про наміри такий договір укласти. Вважає недоведеними твердження апелянта, що частину квартири було придбано ним за особисті кошти, при цьому вказує, що рішення про купівлю квартири сторони прийняли після укладання шлюбу.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 сторонами не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Судом встановлено, що в період з 09.08.2015 року по 06.12.2016 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6
За договором купівлі-продажу від 16.09.2015 року, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Шкапій В.Я., ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 38 кв.м.
Відповідно до п.4 вказаного договору продаж зазначеної квартири вчинено за 120 042 грн., гроші в сумі сто двадцять тисяч сорок дві грн. продавцем одержано від покупця до підписання договору. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін. Підписання цього договору є підтвердженням факту повного розрахунку за продану квартиру та свідчить про відсутність у продавця по відношенню до покупця будь-яких претензій фінансового характеру.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме розписки продавця ОСОБА_8 07.05.2015 року, до укладення шлюбу між сторонами, вона отримала від ОСОБА_6 як авансовий платіж до договору купівлі-продажу квартири за адресою м. Славута, вул. Лісна,11/59, кошти в сумі 2500 доларів США ( а.с.27).
Крім того, в матеріалах справи міститься розписка продавця ОСОБА_8 від 16.09.2015 року із якої вбачається, що вона отримала від ОСОБА_6 грошові кошти за продану нею квартиру в сумі 9500 доларів США, що становить 218 500 грн. ( а.с.39).
29 червня 2017 року ПП «Автоексперт» було складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого: вартість однокімнатної квартири №59, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 211 242 грн.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив із доведеності факту придбання спірної квартири, яка є об'єктом спільної власності подружжя, за 9500 дол. США, з яких 2500 дол. США ОСОБА_6 вніс як авансовий платіж до укладання шлюбу з ОСОБА_5 При цьому суд визначив, що 9500 доларів США це 100/100 часток, 2500 доларів США це 26/100 часток - право особистої приватної власності на квартиру ОСОБА_6, 37/100 - частка спільної сумісної власності ОСОБА_5 та 37/100 - частка спільно сумісної власності ОСОБА_6
Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками:
1) час набуття майна;
2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Як вбачається із п.4 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.09.2015 року, продаж квартири АДРЕСА_4 сторонами вчинено за 120062,0 грн. Підписання цього договору є підтвердженням факту повного розрахунку за продану квартиру та свідчить про відсутність у продавця по відношенню до покупця будь-яких претензій фінансового характеру.
Вчинення продажу спірної квартири за зазначеною вартістю і підтвердила допитана в якості свідка продавець ОСОБА_8. Крім того, пояснивши природу написання самих розписок, 07.05.2015 року ОСОБА_6 в рахунок вартості спірної квартири внесено авансових платіж 2500 дол. США. Розписку датовану 16.09.2015 року писала пізніше на прохання ОСОБА_5 Нікому про це не повідомляла. Заперечувала проти продажу квартири за 9500 дол. США.
Належних та допустимих доказів щодо придбання спірної квартири за 9500 дол. США матеріали справи не містять.
За таких обставин, враховуючи що відповідно до договору купівлі-продажу від 16.09.2015 року спірна квартира була придбана за 120042,00 грн., яка складає 100/100 часток, то частка спірної квартири, яка придбана ОСОБА_6 за особисті кошті сплачені ним до укладення шлюбу буде складати 2500 дол. США?21,2 (курс Національного банку України по відношенню до гривні станом на 07.05.2015 року) =52550 грн., 11/25 часток, спільна сумісна власність подружжя складатиме 67492,00 грн., в частці -14/25, а кожного із колишнього подружжя по -7/25 часток. Таким чином частка в спірній квартирі ОСОБА_5 складає 7/25, ОСОБА_6 - 18/25 (7/25+11/25).
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення на зазначене уваги не звернув, помилково дійшов до висновку про придбання сторонами спірної квартири за 9500 дол. США, за таких обставин рішення суду підлягає скасуванню в частині визначення часток у квартирі АДРЕСА_5 з визнанням за ОСОБА_6 права власності на 18/25 частини, а за ОСОБА_5 - 7/25 частини спірної квартири.
Відповідно до ч.1,10,13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплатити одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_6 за подання зустрічної позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 640 грн., витрати на правову допомогу складають 2500 грн., сплачено судовий збір за апеляційну скаргу 3168,63 грн., а всього 6308,63 грн.
ОСОБА_5 за подання позовної заяви сплачено судовий збір 1016 грн., витрати на правову допомогу складають 2800 грн., всього 3861,21 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені на 100%, ОСОБА_5 позовні вимоги задоволені на 56%, таким чином з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4146,35 грн. (6308,63-2162,28 грн. (56% від 3861,21 грн.))
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року скасувати в частині визначення часток у квартирі АДРЕСА_2 та судових витрат.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 18/25 частини квартири АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 7/25 частини квартири АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 4146 грн. 35 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук