Іменем України
08 серпня 2018 року м. Кропивницький
справа № 404/485/17
провадження № 22-ц/781/1360/18
Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.,
за участі секретаря - Тимошенко Т.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - ПАТ «Страхова компанія Група ТАС»
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 травня 2018 року у складі судді Бершадської О.В. і
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та просила стягнути на її користь 40 718, 59 грн. завданої матеріальної шкоди, 250 000 грн. на відшкодування моральної та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.
Позовна заява мотивована тим, що 14 січня 2016 року, близько 12.00 год., на горизонтальній ділянці дороги по вул. Героїв Сталінграда м. Кіровограда, водій автомобіля Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 допустила на неї наїзд, коли вона рухалася по проїзній частині з права на ліво по ходу руху автомобіля.
В результаті наїзду на неї автомобіля вона отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та які є небезпечними для життя в момент спричинення.
З такими тілесними ушкодженнями вона була госпіталізована до хірургічного відділення Кіровоградської обласної лікарні де знаходилася до 24.02.2016 року.
На лікування нею було витрачено кошти в сумі 40 718,59 грн.
Крім того, їй також спричинена моральна шкода, так як після наїзду і по теперішній час вона відчуває постійний біль, пережила сильний психологічний шок, стала безпомічною, довго не могла ходити.
Відповідач своїми діями позбавила її можливості повноцінного життя, спілкування з рідними та друзями. В результаті отриманих тілесних ушкоджень вона стала інвалідом та потребує постійного стороннього догляду.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 травня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати понесені на лікування у розмірі 37 801,74 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.
У задоволенні решти вимог та вимог про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн. відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що відсутність в діях відповідача ОСОБА_5 складу кримінально караного діяння та відсутність її вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача за завдану позивачу шкоду.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вина відповідача у ДТП нічим не підтверджена, тому вона не є особою, відповідальною за будь-яку шкоду.
У позивача відсутнє право на звернення до суду з даним позовом.
Від представника позивача ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Представник ПАТ «Страхова компанія Група ТАС» в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.
Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки третя особа про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2016 року, близько 12. 00 год., на горизонтальній ділянці дороги по вул. Героїв Сталінграда в м. Кіровограді, водій автомобіля марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалась по проїзній частині з права на ліво по ходу руху автомобіля Volkswagen Polo.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні.
Постановою від 14 червня 2017 року слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120020000537 від 14.01.2017, за ознаками ч.2 ст.286 КК України, провадження закрито за відсутністю в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 заподіяно тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №518 від 18.05.2016 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.
Дані тілесні ушкодження утворилися від травматичного контакту з тупим об'єктом, що могло бути в строк та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди (а.с.70-72).
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що належними та допустимими доказами не підтверджено вину відповідача у заподіянні тілесних ушкоджень позивачу.
Проте з такими доводами апеляційної скарги неможна погодитися виходячи з наступного.
За приписами ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до положень статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання або зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.
Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його.
При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному.
Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність в діях відповідача ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення та відсутність її вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, не свідчить про відсутність підстав для її цивільно-правової відповідальності за завдану позивачу шкоду.
Документально підтверджені позивачем витрати на лікування в розмірі 37 801,74 грн. підлягають стягненню на її користь з відповідача.
За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд першої інстанції правильно врахував характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, вимушених змінах у її життєвих стосунках, та враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, дійшов правильного висновку, про стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Суд першої інстанції вірно встановив, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права відповідає закону, засадам цивільного судочинства і праву позивача на відшкодування шкоди, заподіяної йому як потерпілому внаслідок ДТП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 травня 2018 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17.08.2018.
Головуючий суддя С.І.Мурашко
Судді О.Л.Дуковський
О.Л.Карпенко