Провадження № 11-кп/774/1123/18 Справа № 192/2765/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
15 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, матеріали подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» та спостережної комісії Солонянської районної державної адміністрації відносно засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, за апеляційною скаргою останнього на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року, -
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» та спостережної комісії Солонянської районної державної адміністрації відносно засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції посилався на те, що засуджений має лише два заохочення у виді подяки застосовані до засудженого 26 січня 2018 року та 05 березня 2018 року (а.с. 5), стягнень немає. Раніше заохочень не мав, тому така нестабільна поведінка засудженого не дає суду підстав для визначення, що засуджений став на шлях виправлення. З позиції суду, наявні матеріали справи, не підтверджують позитивні зміни в особистості засудженого. При цьому при визначенні ступеню поведінки засудженого, судом враховано, що засуджений приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу, в роботі самодіяльних організацій, проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи, входить до складу ради колективу засуджених, але така соціальна активність засудженого є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений став на шлях виправлення. За таких обставин, суд дійшов висновку, що засуджений на даний час не став на шлях виправлення і застосування до нього положень ст. 82 КК України є передчасним.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду скасувати. Відмову суду у задоволенні подання виправної колонії вважає необґрунтованою, оскільки він працює з моменту прибуття до виправної колонії, порушень не допускає, стягнення не має, має заохочення, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку засудженого, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Положеннями ст. 82 КК України передбачена заміна невідбутої частини покарання більш м'яким у разі, якщо засуджений став на шлях виправлення, після фактичного відбуття не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Стаття 6 КВК України визначає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
В той же час, дотримання порядку і умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Порядок вирішення таких питань регламентується ст. 539 КПК України.
З огляду на вказані вимоги, під час судового розгляду справ даної категорії, з'ясуванню підлягають, зокрема, ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених та інше.
Оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, при вирішення зазначеного питання слід звертати увагу на пояснення засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, а саме з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
За змістом кримінального закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м'якого покарання.
Ставлення особи на шлях виправлення характеризується зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці. Такий висновок повинен бути застосований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування у виправній трудовій колонії.
Отже, законом визначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є правом суду, а не обов'язком і така заміна може бути застосована за певних умов.
З матеріалів клопотання вбачається, що засуджений ОСОБА_7 02 лютого 2017 року відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія».
Згідно характеристики Державної установи «Солонянська виправна колонія» від 16 березня 2018 року, ОСОБА_7 працевлаштований на виробництві установи до цеху РІЦ днювальним промислової зони, до праці ставиться сумлінно.
За час знаходження в установі характеризується позитивно, порушень режиму утримання не допускав, має 2 заохочення, стягнень не має. Приліжкову тумбочку та спальне місце утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Окрім того, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативо, порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці не допускає.
Підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є та обставина, що засуджений не виправився, але став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбування більш м'якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка, сумлінне ставлення до праці та додержання режиму відбування покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про неможливість заміни невідбутої частини покарання ОСОБА_7 на більш м'яке, адже з характеристики на нього об'єктивно вбачається, що засуджений став на шлях виправлення.
Враховуючи особу засудженого, його ставлення до вчиненого злочину, за який його засуджено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, адже ОСОБА_7 продовжить відбування покарання в певній ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим буде досягнута мета і цілі кримінального покарання.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, належному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, в теперішній час не маючи стягнень, маючи 2 заохочення, - довів своє виправлення.
Колегія суддів враховує думку адміністрації установи виконання покарання, яка подала до суду першої інстанції клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та не заперечувала проти задоволення такого клопотання засудженого. надавши позитивну характеристику на засудженого та підтримавши дане клопотання в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене судом рішення необхідно скасувати та ухвалити нове, яким клопотання установи задовольнити.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року відносно ОСОБА_7 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» та спостережної комісії Солонянської районної державної адміністрації відносно засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким задовольнити.
Замінити ОСОБА_7 невідбуту частину покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року більш м'яким у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць 6 (шість) днів.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: