Справа № 192/1247/18
Провадження № 1-в/192/334/18
20.08.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 листопада 2015 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 15 травня 2015 року по 22 грудня 2015 року,
за участю учасників провадження:
представника СВК № 21 - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Початок строку: 15.05.2015 року
Кінець строку: 08.04.2019 року
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення. В судовому засіданні просив клопотання задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, оскільки він працює та має заохочення, вважає, що довів своє виправлення.
Представник адміністрації ДУ «Солонянська виправна колонія № 21» та прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, оскільки вважали, що засуджений не довів своє виправлення.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Солонянської виправної колонії № 21, прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в ДУ «Солонянська ВК №21» знаходиться з 28 січня 2016 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований днювальним штабу.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт з благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, у реалізації програм диференційованого виховного впливу, у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи (а.с.9).
Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний період часу ОСОБА_3 має два заохочення, застосовані до нього 20 січня 2017 року, 23 квітня 2018 року. За період з січня 2016 року по січень 2017 року заохочений не був.
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки останній хоча і працює, а наявні заохочення застосовані до нього не носять систематичного характеру та застосовані не за весь період відбування покарання.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався посередньо, не приділяє увагу необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконані дорученої роботи, безвідповідально ставитися до виконання робіт із благоустрою установи. Свою вину у вчиненому злочині визнав. Допустив одне порушення режиму утримання за перебування в стані алкогольного сп'яніння, за що на нього накладено стягнення 26 липня 2018 року, що не може свідчити про сумлінність його поведінки (а.с.10).
Судом також було встановлено, що ОСОБА_3 в квітні 2009 року звільнився умовно-достроково на невібдутий строк 1 рік та 29 днів, проте належних для себе висновків не зробив та вчинив нові умисні злочини.
Причини вчинення злочинів після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суду пояснити не зміг, а вказана поведінка, на думку суду, свідчить про відсутність належних висновків у засудженого щодо своєї поведінки після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Комісією установи СВК № 21 в листопаді 2017 року було відмовлено у поданні до суду клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення засудженому ОСОБА_3 як особі, яка не довела свого виправлення.
Судом також було встановлено, що ОСОБА_3 відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину, а тому вважає, що на даний час застосування до нього умовно- дострокового звільнення є недоцільним з огляду на те, що відповідно до Витягу з протоколу засідання методично виховної ради СВК №с 21 від 31 травня 2018 року погоджено оцінку ступеню виправлення засудженого, як такого що не довів свого виправлення (а.с.14).
Суд вважає, що за останні сім місяців з моменту висновку адміністрації установи виконання покарань ОСОБА_3 не став на шлях виправлення, поведінка засудженого не змінилася таким чином, щоб стати підставою для умовно-дострокового звільнення.
З урахуванням зазначених обставин, суд не може визнати поведінку засудженого як сумлінну, а відбуття засудженим певної частини покарання та наявність заохочень не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Головуючий: суддя ОСОБА_1