Справа № 206/3561/18
Провадження № 3/206/1311/18
21.08.2018року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Поштаренко О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Чабаненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, що проживає за адресою: бульвар Слави №/167, м.Дніпро, за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
18.06.2018 року о 10 годині 20 хвилин в м.Дніпро по вул.Електрична, 4, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 210990 номерний знак НОМЕР_1, мав ознаки наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей, які не реагували на світло, поведінка, що не відповідала обставинам. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився в пристуності двох свідків. Правопорушення скоїно двічі протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст.277-2 КУпАП, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення судового засідання не подавав. У зв'язку з чим враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши відеоматеріали, суддя дійшов до висновку про те, що вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення дійсно мало місце та підтверджується матеріалами справи, і тому в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, і є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч.3 ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Встановлено, що працівники поліції, діючи в рамках Закону - запропонували ОСОБА_1В, пройти огляд у на стан сп'яніня у медичному закаладі. Проте, водій від проходження медичного огляду відмовився. В протоколі про адміністративне правопорушення в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення вказано - «від пояснень відмовився».
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
У цьому випадку, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №101947 від 18.06.2018 р. який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння; довідку про визначення повторності порушення ПДР, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та просять вважати фабулу протоколу відносно ОСОБА_1 як ч.3 ст.130 КУпАП. Окрім того, відмова від проходження огляду підтверджується і відеозаписом із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, 18.06.2018 року стосовно ОСОБА_1, з якого встановлено, що працівники поліції діяли в рамках Закону - пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закалді, проте останній відмовся, і дана відмова зафіксована згідно норм законодавства України.
Згідно постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19.03.2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
За вказаних обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив п. 2.5 ПДР України.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, та не убачає, в розумінні ст. ст. 34, 35 КУпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Крім того, згідно ст. 40-1 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (зі змінами і доповненнями).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33-35, 130, 221, 245, 276-280, 283-287 КУпАП,суд-
Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) роки.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примуового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В.Поштаренко