Справа № 200/20849|17
Провадження №2/200/1924|18
25 квітня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач звернулась в суд з вказаним позовом. В позові посилається на те, що 22.06.2016 року вона надала в борг 500,00 доларів США ОСОБА_2, що підтверджується розпискою. Відповідно до умов даної розписки в випадку не повернення боргу в визначений строк відповідач зобов'язаний був повернути на 50% більше від зазначеного боргу. До теперішнього часу відповідач зобовязання не виконала. Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг в сумі 20739,57 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.01.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.
Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано. В матеріалах справи міститься поштовий конверт, який був надісланий на адресу відповідача та повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 22.06.2016 року відповідач отримав в борг від позивача грошові кошти у розмірі 500,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 22.06.2017 року. Факт отримання коштів в борг підтверджується власноруч підписаною відповідачем розпискою.
На момент отримання відповідачем в борг від позивача грошових коштів у сумі 500 доларів США, еквівалентній на той час 13 246,10 грн.
У разі неповернення суми боргу у зазначений в розписці строк, відповідач зобов'язана повернути на 50% більше від суми боргу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Частина 1 ст. 1049 ЦК України визначає, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів (Правова позиція ВСУ у справі №6-1967цс15).
Судом встановлено, що розписка від 22.06.2016 року містить умову про отримання грошових коштів у борг, дату отримання коштів та зобов'язання їх повернути за вимогою позивача.
Отже, зазначена розписка є належним доказом, що підтверджує боргове зобов'язання, а правовідносини, які виникли між сторонами, є правовідносинами, що виникли з договору позики.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що строк повернення позики згідно розписки від 22.06.2016 року визначений до 22.06.2017 року.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Після закінчення строку повернення суми боргу, тобто після 22.06.2017 року, відповідач борг не повернув, чим порушив умови договору. Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Разом з тим, ч. 2 ст. 533 ЦК України визначено, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.
Станом на 22.11.2017 рік, Національним банком України встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі: 2649,2211 грн. за 1 долар США, відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 13 246 грн. 10 коп., що еквівалентно 500 дол. США (2614.92/100*8000).
У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, за період з 23.06.2016 року по 22.11.2017 року, тобто за 153 дні прострочки зобов'язання, 12,5% річних за користування грошовими коштами становить 703 грн. 85 коп.
З розписки від 22.06.2016 року вбачається, що сторони встановили розмір штрафу у розмірі 50% від суми боргу.
Таким чином, 50% від суми боргу - 500 доларів США становить 250 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 22.11.2017 року становить 6 623 грн. 05 коп.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, тому за період з 23.06.2016 року по 22.11.2017 рік розмір нарахованих 3% річних склав 166 грн. 57 коп.
Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню суму боргу у загальному розмірі 20 739 грн. 57 коп., з яких: сума основного боргу (позики) 13 246 грн. 10 коп.; проценти від суми позики (боргу) 703 грн. 85 коп.; 3% річних від простроченої суми 266 грн. 57 коп., штраф у розмірі 6 623 грн.05 коп.
Крім цього на підставі п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача оплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 640,00 грн.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (49055, м.Дніпро, вул.Шинна, буд.10-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 30300, Хмельницька обл., Ізяславський район, с.Михля, вул.Миру, буд.73) грошову суму у загальному розмірі 20 739 грн. 57 коп., з яких: сума основного боргу (позики) 13 246 грн. 10 коп.; проценти від суми позики (боргу) 703 грн. 85 коп.; 3% річних від простроченої суми 266 грн. 57 коп., штраф у розмірі 6 623 грн.05 коп. та судовий збір в розмірі 640 грн., а всього - 21 379 (двадцять одна тисяча триста сімдесят дев'ять) гривень 57 коп.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 25 квітня 2018 року.
Суддя Т.Ю. Єлісєєва