У Х В А Л А Справа № 200/12791/18
Ім'ям України Провадження № 1-кс/200/7846/18
15 серпня 2018 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю представника заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі клопотання директора товариства з обмеженою відповідальністю «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС» ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
06 серпня 2018 року до суду звернувся директор ТОВ «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС» ОСОБА_4 із клопотанням, в якому прохає скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2017 року по справі № 201/2600/17, шляхом заборони будь-якому органу, фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо перереєстрації права власності та відчуження (передачі, переоформлення) нерухомого майна та майнових прав на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
Необхідність зняття арешту заявник обґрунтовує наступним. Під час оформлення документів щодо продажу належної ТОВ «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС» квартири АДРЕСА_1 , стало відомо, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2017 року по справі № 201/2600/17 було накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1 . Натомість, ТОВ «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС» є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за № 1796. Оскільки заявник не має відповідного процесуального статусу по кримінальному провадженню № 42016040000000727, що дозволяв би накладення арешту на майно підприємства та посадовим особам ТОВ «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС», підозру по кримінальному провадженню № 42016040000000727 не пред'явлено, цивільного позову в рамках цього кримінального провадження не заявлено, а тому ТОВ «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС» не є особою, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. З моменту внесення відомостей до ЄРДР та до теперішнього часу працівники прокуратури жодного разу не викликали його посадових осіб навіть на допит. А тому, підстав для подальшого застосування арешту немає.
У судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав, прохав задовольнити. Додатково пояснив, що відповідно до листа т.в.о. начальника СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 27 червня 2018 року, квартира АДРЕСА_1 речовим доказом не визнана.
Слідчий та прокурор належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але у судове засідання не з'явились, письмових заяв та клопотань суду не надавали. Представник заявника не заперечував проти розгляду справи за відсутності слідчого та прокурора.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши надані до клопотання додатки, приходжу до висновку про те, що воно підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2017 року з метою забезпечення кримінального провадження № 42016040000000727 накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1 .
У даному кримінальному провадженні ТОВ «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС» та його посадові особи не є підозрюваними, обвинуваченими, або особами, які несуть цивільну відповідальність за осіб, відносно яких здійснюється кримінальне провадження та цивільний позов у межах цього кримінального провадження до підприємства не пред'явлено. А тому, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2017 року по кримінальному провадженню № 42016040000000727, з житлової квартири АДРЕСА_1 слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 174, 369, 371-372 КПК України,-
Клопотання директора товариства з обмеженою відповідальністю «ГОТЕЛЬНИЙ СЕРВІС» ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт у формі заборони будь-якому органу, фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо перереєстрації права власності та відчуження (передачі, переоформлення) нерухомого майна та майнових прав на житлову квартиру АДРЕСА_1 , що накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2017 року, по кримінальному провадженню № 42016040000000727, - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1