Справа № 163/1320/18 Провадження №33/773/504/18 Суддя в 1 інстанції: Чишій С. С.
Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Клок О. М.
21 серпня 2018 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу т.в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФСУ Джиги Д.В. на постанову Любомльського районного суду від 20 липня 2018 року,
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень, провадження у справі за ст.472 МК України закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона слідуючи 29.06.2018р. з Республіки Польща в Україну через пункт пропуску «Устилуг» митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС пасажиром автомобіля «Опель», н.з. НОМЕР_1, будучи відсутньою в Україні менше 24 год., порушила порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад неоподатковувану норму 21 шт. автозапчастин 14 найменувань загальною вартістю 8038,42 грн.
Крім цього, ОСОБА_2 ставилося у вину те, що вона, за тих же обставин, не задекларувала за встановленою формою вказаний товар, який, згідно ст.374 МК України, підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч вимог ст.ст. 366, 374 МК України смугу руху "зелений коридор", як форму декларування, шляхом вчинення дій.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині закриття провадження за ст.472 МК України т.в.о. заступника начальника митниці в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП, ст.489 МК України не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки дана кваліфікація, за наявності в її діях порушення ст.471 МК України, є фактично одночасною. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, визнати винною порушника у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.471, 472 МК України з накладенням відповідного стягнення.
Перевіривши доводи скарги, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, котра заперечила щодо задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за обставин вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляційній скарзі не оспорюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.471 МК України є вірною.
Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані в повній мірі при прийнятті рішення.
Закривши провадження щодо ОСОБА_2 за ст.472 МК України, суддя належним чином мотивував свого рішення з цього приводу і зазначив докази, якими підтверджується відсутність в діях порушника складу даного правопорушення, з чим погоджується і апеляційний суд.
У відповідності до вимог ст.472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
В протоколі про порушення митних правил, складеному відносно ОСОБА_2, не розкрито об'єктивної сторони правопорушення за ст.472 МК України, яка передбачає відповідальність за незаявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
З протоколу незрозуміло, в чому полягало дане правопорушення, якими діями правопорушника воно вчинено і чим це підтверджується.
Суддя, розглядаючи справу, звернув на це увагу, як і на вимоги ч.6 ст.366 МК України, згідно якої, обравши проходження через «зелений коридор», особа звільняється від подання письмової митної декларації, і в своїй постанові при викладенні суті вчиненого правопорушення обґрунтовано про це зазначив.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 була позбавлена можливості заповнити митну декларацію, суддя першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що в діях останньої відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, тобто не заявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню.
Ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції, доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, митними органами надано не було.
Зі змісту статей 257, 366 МК України та диспозиції статті 472 МК України вбачається, що за ст.472 МК України кваліфікуються діяння осіб, які переміщуються через митний кордон України смугою митного контролю «червоний коридор» і допустили зазначене у диспозиції цієї статті Митного кодексу порушення митних правил.
ОСОБА_2 допустила порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що повністю охоплюється диспозицією ст.471 МК України і такі дії додаткової кваліфікації за ст.472 МК України не потребують.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючивищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу т.в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФСУ Джиги Д.В. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 20 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.М.Клок