Справа № 155/2046/17 Головуючий у 1 інстанції: Шмідт С.А.
Провадження № 22-ц/773/742/18 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.
16 серпня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Грушицького А.І., Данилюк В.А.,
секретар судового засідання - Вергун Т.С.,
за участю представника позивача Кузіна Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 16 березня 2018 року,
У грудні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 (ОСОБА_2) про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що відповідно до укладеного сторонами договору № б/н від 22.08.2012 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в нього виникла заборгованість перед банком, яка станом на 31 серпня 2017 року становить 71714,80 грн. і складається з: 2750,78 грн. заборгованості за кредитом, 60620,73 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 4452,11 грн. заборгованості по пені та комісії за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3391, 18 грн. штрафу (процентна складова). Просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 16 березня 2018 року позов у даній справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 71714, 80 грн. кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1600 грн. судових витрат.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Просить скасувати рішення Горохівського районного суду Волинської області від 16 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що в анкеті позичальника помилково вказано його по батькові як Георгійович, відповідно до паспорту він ОСОБА_2. Банк пропустив строк позовної давності для звернення із позовом про стягнення з нього заборгованості, строк дії картки закінчився, останній платіж банк самостійно списав з іншої його картки 12 червня 2014 року, з позовом до суду банк звернувся лише в грудні 2017 року. Суд безпідставно не застосував строки позовної давності за його заявою.
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Доводи апеляційної скарги про пропуск банком строку позовної давності безпідставні. Відповідачу видавалась кредитна картка у зв'язку з укладенням кредитного договору з кінцевим терміном дії до квітня 2015 року, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, яка долучена до матеріалів справи. Позивач звернувся з позовом до суду у 2017 році, тобто строк позовної давності не пропущено.
Апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Судом встановлено, що 22.08.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку з базовою процентною ставкою 20, 40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказаний кредитний договір складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою.
Згідно п. 1.1.1.45 Умов та правил надання банківських послуг кредит - розмір грошових коштів, виданих банком клієнту на строк, передбачений Договором, на умовах платності та повернення.
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Пунктами 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12, 2.1.1.2.13 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки включно. Забороняється використання карт з закінченим строком дії. Банк не несе відповідальності за несвоєчасне отримання отримувачем картки, виданої на новий строк дії. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), після звернення клієнта до банку, згідно діючих тарифів. Перевипуск картки на новий строк здійснюється при дотриманні клієнтом умов обслуговування картки, передбачених договором. Для перевипуску картки до закінчення її строку дії Клієнт повинен звернутися у відділення банку.
Відповідно до анкети-заяви позичальника ОСОБА_2, яка міститься в матеріалах справи, йому оформлено платіжну картку кредитку «Універсальна». У анкеті-заяві відсутні дані на який строк видано кредитну картку і строк дії договору.
Відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» обов'язковий щомісячний платіж по картках даного типу становить 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), з 01.04.2014 року - 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості).
Згідно п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитних картках із встановленим мінімальним обов'язковим платежем наведений в Пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка є невід'ємною частиною Договору, а також встановлюється даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості по кредиту.
Отже, згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань (а.с. 7).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК).
Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, станом на 31 серпня 2017 року заборгованість становить 71714,80 грн. і складається з: 2750,78 грн. заборгованості за кредитом, 60620,73 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 4452,11 грн. заборгованості по пені та комісії за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3391,18 грн. штрафу (процентна складова).
Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252 - 255 ЦК.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК).
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами (щомісячними платежами) та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Останній платіж по кредиту в сумі 200 грн. відповідач здійснив 13 жовтня 2012 року (а.с.54). Суд не вважає, що останнім платежем за цим договором є автоматичне погашення простроченої заборгованості з іншої карти боржника ОСОБА_2, яке було здійснене банком 12 червня 2014 року в сумі 107, 89 грн. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання є дії, які здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.
З позовом про стягнення заборгованості за цим договором банк звернувся до суду 05 грудня 2017 року (а. с. 2-3), тобто поза межами позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції заявляв про застосування позовної давності.
До відповіді на відзив на позовну заяву банком до матеріалів справи долучено довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_2, з якої вбачається, що строк дії кредитної картки до 04/15. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги даний доказ як належний та допустимий з огляду на те, що вказана довідка містить інформацію, яка надана банком в односторонньому порядку, іншими доказами не підтверджена, завірена печаткою банку «Для документів» з позначкою «При укладанні угод не використовується».
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу щодо позовної давності посилається на п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, яким передбачено, що термін позовної давності стосовно вимог банку по поверненню кредитів, процентів та інших платежів становить 50 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Умови та Правила надання банківських послуг не підписувались відповідачем, а тому немає підстав вважати, що між сторонами був укладений в письмовій формі договір про збільшення позовної давності.
Висновки суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з 30.04.2015 року - з визначеної судом дати закінчення дії кредитного договору - та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, адже початок строку позовної давності почався з моменту несплати щомісячного платежу, який ОСОБА_2. мав здійснити через місяць з дня внесення ним останнього платежу 13.10.2012 року.
Суд першої інстанції ухвалив рішення щодо відповідача ОСОБА_2 Встановлено, що правильне ім'я, по батькові відповідача - ОСОБА_2.
Апеляційний суд вважає це опискою, яка підлягає виправленню.
Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 16 березня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.
В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді: