Справа № 815/2508/18
21 серпня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРА-ЛАЙТ» (адвоката Гульчак О.В.) про відстрочення сплати судового збору,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРА-ЛАЙТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0852615147,0822615147,0812615147,0832615147,0842615147 від 09 лютого 2018 року.
Разом із позовом, 29.05.2018 року, представник позивача подав заяву за вхід.№15085/18 про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по суті у зв'язку із незадовільним майновим станом позивача.
Ухвалою суду від 31.05.2018 року в задоволенні клопотання відмовлено, позов залишено без руху.
15.06.2018 року, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, представником позивача надані документи, які підтверджують відсутність грошових коштів на рахунках підприємства.
Разом з цим, 19.06.2018 року представником позивача надана заява про продовження строку для усунення недоліків з метою надання додаткових документів.
Ухвалою суду від 19.06.2018 року суддею продовжено строк для усунення недоліків.
16.07.2018 року представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів щодо неможливості сплати судового збору із письмовими поясненнями.
Розглядаючи заяву, суддя вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору по заявленим позовним вимогам до ухвалення судового рішення по справі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.
У ст. 1, 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Отже, для суб'єкта господарювання визначальними чинниками для звернення до суду є фінансова спроможність сплати встановленого розміру судового збору та ймовірність його компенсації з відповідача.
В основу постанови від 31.05.2017 року у справі № 3-164гс17 Верховний Суд України поклав положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року та практику Європейського суду з прав людини, які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 21.06.2017 року у справі №905/89/17 Вищого господарського суду України.
Позиція ЄСПЛ стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Водночас, у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. ЕСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як відомо, законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).
Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону «Про судовий збір» закріпив норму відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою:
відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі;
зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.
Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 законодавець пов'язав із поняттям «майнового стану сторони».
Однак, в такій реакції поняття «майнового стану сторони» є оціночним в кожній окремій справі.
Як вказано в ухвалі суду від 31.05.2018 року про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, у позивача, згідно акту перевірки, відкрито 36 рахунків в банківських установах.
Із письмових доказів, які надані представником позивача, вбачається, що грошові кошти на банківських рахунках відсутні. Інформація надана по всім рахункам, які вказані у акту перевірки. Крім того, представником позивача надана довідка про відсутність на балансі ТОВ «АСТЕРА-ЛАЙТ» об'єктів рухомого та нерухомого майна.
З огляду на викладене суддя вважає, що адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону про судовий збір, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя, -
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРА-ЛАЙТ» (адвоката Гульчак О.В.) про відстрочення сплати судового збору задовольнити.
Надати відстрочку щодо сплати судового збору товариству з обмеженою відповідальністю «АСТЕРА-ЛАЙТ» по заявленим позовним вимогам не пізніше дати ухвалення судового рішення по справі.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.