13 серпня 2018 року м. Рівне №817/780/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 24.06.2017 №244602-13; визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" №11250-17 від 27.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про відсутність у відповідача підстав для нарахування до сплати позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у визначеній відповідачем за спірними рішеннями сумі, оскільки станом на 01.01.2017 у власності позивача залишилось тільки 4 квартири загальною площею 162,3 кв.м. Зазначила, що визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням загальної площі будинку 948,3 кв.м є безпідставним. Враховуючи наведені обставини, а також не надання відповідачем відповіді на заяву позивача про здійснення перерахунку суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внаслідок реалізації позивачем права, передбаченого підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), щодо здійснення відповідного перерахунку суми податку, позивач просила суд визнати протиправними та скасувати спірні рішення податкового органу.
Ухвалою від 03.04.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.05.2018 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті.
Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву (а.с.51), у якому зазначив, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача у 2016 році перебував блокований шістнадцятиквартирний житловий будинок загальною площею 948,3 кв.м, який є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 ПК України. Зазначив, що згідно з положеннями статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта нерухомості, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відтак сума податкового зобов'язання визначена позивачу правомірно. З таких підстав просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача подала відповідь на відзив (а.с.78-79), у якій зазначила, що дані з Реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву, не відповідають твердженням представника відповідача про наявність у позивача станом на 01.01.2017 права власності на об'єкт - блокований шістнадцятиквартирний житловий будинок за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 93д. Тому представник позивача стверджувала, що на момент визначення суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відповідач був обізнаний про зменшення площі об'єкта оподаткування, проте не врахував таке при визначенні суми податкового зобов'язання, відтак спірні рішення є протиправними.
У зв'язку з тим, що відповідно до ч.3 ст.194 КАС України всі учасники справи подали клопотання про розгляд справи без їх участі, ухвалою від 02.07.2018 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши надані сторонами та витребувані судом докази, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 24.06.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №244602-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 31533,79 грн. за 2016 рік (а.с.62), яке направлене позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та одержане адресатом 13.07.2017, що підтверджується копією зворотного повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №3302305480301 (а.с.61).
27.12.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області виставлено позивачу податкову вимогу "Ф" №11250-17 на суму 31533,79 грн. (а.с.9).
Не погоджуючись з відповідними рішеннями контролюючого органу, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Положеннями статті 8 ПК України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктами 10.1, 10.2 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України Верховна ОСОБА_1 України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
За приписами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
В свою чергу, відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.
При цьому, підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить на користь того, що податкові зобов'язання по податку на нерухоме майно можуть визначатися податковим органом лише у разі, якщо місцева рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок та оприлюднила таке рішення до 15 липня. При дотриманні вказаного порядку, визначення податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року).
Наведені норми кореспондують з положенням підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Судом встановлено, що рішенням Рівненської міської ради (5 сесія, 6 скликання) від 18.06.2015 №5255 "Про встановлення податку на нерухоме майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" установлено з 1 січня 2016 року на території міста Рівного податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пункт перший). Затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пункт другий). Вирішено опублікувати це рішення в газеті Рівненської міської ради "Сім днів" (пункт третій).
Згідно з інформацією з офіційної інтернет-сторінки газети "Сім днів" рішення Рівненської міської ради (5 сесія, 6 скликання) від 18.06.2015 №5255 "Про встановлення податку на нерухоме майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" розміщено у газеті "Сім днів" від 25.06.2015, що підтверджується доказами в матеріалах справи.
Отже, з дотриманням визначеного законом порядку щодо запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01.01.2016 на території міста Рівного для об'єктів житлової нерухомості установлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ставкою 0,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (пункт "а" Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 18.06.2015 №5255).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу спірного податкового повідомлення-рішення, та визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 31533,79 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності з 01.01.2015, статтю 266 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом слугували доводи про помилковість висновків відповідача про те, що у власності позивача перебуває шістнадцятиквартирний житловий будинок за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 93д загальною площею 948,3 кв.м. На підтвердження реалізації квартир у вказаному багатоквартирному будинку позивачем додано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.13-28), згідно з якими певні фізичні особи зареєстровані власниками окремих квартир у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 93д.
Суд враховує зазначені докази, проте відхиляє доводи позивача з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Як встановлено судом, 21.09.2017, після отримання оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивач звернулася до відповідача із заявою (а.с.55), у якій просила здійснити перерахунок податку на нерухоме майно у зв'язку з реалізацією об'єктів оподаткування у 2013 році. До вказаної заяви позивач додала рішення та заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Судом з'ясовано, що додана позивачем заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) подана нею суб'єкту державної реєстрації прав щодо припинення права власності на об'єкт нерухомості: житловий будинок, місцезнаходження: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Вячеслава Чорновола, будинок 93д, загальною площею 948,3 кв.м та зареєстрована приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 08.09.2017 за реєстраційним №24065199 (а.с.56); рішення про припинення права власності від 20.09.2017 №37170461 (а.с.57); згідно з рішенням від 08.09.2017 №36975656 закрито розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу за реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с.58).
Водночас, за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на житловий блокований шістнадцятиквартирний будинок загальної площі 948,3 кв.м за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Вячеслава Чорновола, будинок 93д, припинено 08.09.2017, про що внесено відомості до Реєстру 20.09.2017 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, індексний номер рішення: 36975656 (а.с.95-99).
Вказані обставини свідчать на користь того, що у 2016 році за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий блокований шістнадцятиквартирний будинок загальної площі 948,3 кв.м. за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Вячеслава Чорновола, 93д перебував у власності позивача.
Суд зазначає, що відповідно до абз.2 ч.3 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Згідно з ч.5 ст.12 цього Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.
Згідно з ч.2 ст.14 цього Закону у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів.
Таким чином, та обставина, що з 2013 року зареєстроване право власності третіх осіб на окремі квартири в житловому блокованому шістнадцятиквартирному будинку за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Вячеслава Чорновола, 93д, не свідчить про припинення права власності позивача на зазначений житловий будинок, позаяк судом достовірно встановлено, що до Державного реєстру прав запис про припинення права власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок було внесено 20.09.2017 з закриттям розділу на об'єкт нерухомого майна внаслідок його поділу.
Відтак доводи позивача не спростовують висновків контролюючого органу щодо обов'язку ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік за об'єктом оподаткування: блокований шістнадцятиквартирний будинок загальної площі 948,3 кв.м. за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Вячеслава Чорновола, будинок 93д.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з наданим відповідачем розрахунком податкове зобов'язання позивача по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік складає 31533,79 грн. з розрахунку:
1378 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2016 рік") х 0,5% (ставка податку згідно з рішенням Рівненської міської ради від 18.06.2015 №5255) = 6,89 грн. (за 1 кв.м бази оподаткування);
948,3 кв.м. (загальна площа об'єкта нерухомості) х 6,89 грн. + 25000 грн. (пункт "ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України) = 31533,79 грн.
Тобто, сума податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік розрахована відповідачем згідно з положеннями статті 266 ПК України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення рішення форми "Ф" №244602-13 від 24.06.2017, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 31533,79 грн. за податковий період 2016 рік прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3. статті 53 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до встановлених судом обставин справи та враховуючи відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №244602-13 від 24.06.2017, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про скасування податкової вимоги форми "Ф" №11250-17 від 27.12.2017 на 31533,79 грн. податкового боргу по податку на нерухоме майно.
За таких обставин доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами.
Оцінюючи зібрані у справі та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач - суб'єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, у межах наданих повноважень та з дотриманням приписів закону.
За наведених обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
В силу норм статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 (33024 м. Рівне, вул. Дунайська,4, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 244602-13 від 24.06.2017, податкової вимоги № 11250-17 від 27.12.2017 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 серпня 2018 року.
Суддя Дорошенко Н.О.