Справа № 815/2403/18
10 серпня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гусева О.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Селімової О.В.,
позивача - не з'явився,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2.,
представник відповідача - Ніколенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянинки СРВ ОСОБА_5 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання змінити посвідку на постійне проживання в Україні,-
Громадянинка СРВ ОСОБА_5 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила: визнати дії ГУ ДМС в України в Одеській області протиправними; зобовязати ГУ ДМС України в Одеській області змінити громадянинки СРВ ОСОБА_5 посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1, видану ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 07.06.2007 року, у зв'язку із досягненням 45 річного віку.
Ухвалою судді від 23.05.2018 було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Представники позивача просили задовольнити позов у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судовим розглядом встановлено, що громадянка В"єтнаму ОСОБА_5 отримала 27.02.2004 року дозвіл на постійне проживання в Україні ВГІРФО ГУМВС України в Одеькій області та була видана відповідна посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2.
13.04.2018 року позивач звернулась до Малиновського відділу у м.Одеса ГУ ДМС України в Одеській області, у зв'язку з досягнення 45-річного віку, з клопотанням щодо обміну наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні.
26.04.2018 року позивач звернулась до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою, в якій просила надати рішення, яким скасовано дозвіл на постійне проживання в Україні, оскільки при вирішенні питання щодо зміни посвідки стало відомо про те, що позивачці буцімто скасовано вказаний дозвіл.
10.05.2018 року відповідачем було надано відповідь, згідно якої позивача повідомлено про те, що надання дозволу на іміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання було здійснено усупереч Закону України «Про іміграцію», у зв'язку з чим на підставі вимог абз.3 пунктку 2.9 розділу ІІ Тимчасового порядку розпочато процедуру скасування дозволу на імміграцію в Україну, про результати якої позивачу буде повідомлено додатково у встановлений Законом термін.
Оскільки позивачу було безпідставно відмовлено у зміні посвідки у зв'язку із досягненням 45 - річного віку, вважаючи, що її законні права та інтереси були порушені відповідачем, ОСОБА_5 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
Згідно зі статтею 16 цього Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України "Про імміграцію".
Так, визначення імміграції міститься у статті 1 вищевказаного Закону та означає прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза - це позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу надано дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне проживання безстроково.
Згідно розділу IV Наказу МВС від 15.07.2013 року №681:
4.1. Обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.
4.2. Разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються:
1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;
2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі;
3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);
5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).
4.3. У разі обміну посвідки на постійне проживання при досягненні іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку документи, зазначені в підпункті 4 пункту 4.2 цього розділу, не подаються.
4.4. Прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі „Примітки" робиться запис „Обмін".
4.5. Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.
Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.
4.6. За результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п'ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.
Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.
Відповідно до п.16 Постанови Кабінету міністрів України №251 для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.
Відповідно до п. 17 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:
1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;
2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;
4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);
6) інших випадках, передбачених законами.
Згідно п. 18 посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".
Відповідно п.19 Посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання від органу Національної поліції, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
Підпункт 1 пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 453 від 22.07.2016}
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця та особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця та особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця та особи без громадянства або їх примусове видворення за межі України;
6) інших випадках, передбачених законами.
Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання приймається начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для скасування посвідки.
З огляду на вищевикладене, судом не встановлено жодних підстав для відмови позивачу в обміні посвідки на постійне проживання. Також, під час судового розгляду відповідачем не було надано доказів скасування дозволу на постійне проживання та доказів розпочатої процедури скасування дозволу на постійне проживання позивача. Вказане підтверджується, крім іншого, відповіддю ДМС України.
Разом з тим, станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, уповноважений державний орган перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено і подання свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів існування станом на час видачі позивачу дозволу на імміграцію визначених ст. 12 Закону України «Про імміграцію» підстав для його скасування.
Крім того, доказів того, що посвідка на постійне проживання, яка, насамперед, була надана позивачу безстроково, є підроблена чи отримана у непередбаченому законом порядку, відповідачем, також, не надано.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263, 371 КАС України, -
Задовольнити у повному обсязі позов громадянинки СРВ ОСОБА_5 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання змінити посвідку на постійне проживання в Україні.
Визнати дії ГУ ДМС України в Одеській області протиправними.
Зобовязати ГУ ДМС України в Одеській області змінити громадянинки СРВ ОСОБА_5 посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1, видану ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 07.06.2007 року, у зв'язку із досягненням 45 річного віку.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадянинки СРВ ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) судові витрати у сумі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Гусев
Повний текст складено та підписано суддею 20 серпня 2018 року.
.