справа №813/1023/18
13 серпня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ від 28.02.2018 №730 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення-звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 13.03.2018 №164 о/с про звільнення позивача з служби в поліції;
-поновити позивача на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області
- стягнути на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок винесення спірних наказів, оскільки позивача було звільнено з займаної посади в період відсторонення від посади. Зазначає, що на даний час відсутній вирок у вказаній кримінальній справі, а тому звільнення позивача є передчасним. З огляду на протиправність наказу про звільнення позивача вважає, що має бути поновлений на раніше займаній посаді із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Зазначив, що позивач на момент звільнення являвся “слідчим” щодо посади, професії якого встановлений особливий порядок призначення на посаду, проходження служби та звільненню з такої, який не був дотриманий, а відтак вважає, що подання на звільнення позивача внесене на розгляд начальника ГУНП не уповноваженою на те особою.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що оскаржувані накази відповідають нормам чинного законодавства.
Ухвалою від 17.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з викликом сторін на 18.04.2018.
Ухвалою від 18.04.2018 року розгляд справи відкладено до 14.05.2018 для долучення додаткових доказів.
Ухвалою від 14.05.2018 року розгляд справи відкладено до 30.05.2018 у зв'язку з клопотанням позивача.
Ухвалою від 30.05.2018 року розгляд справи відкладено до 25.06.2018 у зв'язку з неявкою сторін.
25.06.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні, розгляд справи призначено на 16.07.2018.
Ухвалою від 16.07.2018 року розгляд справи відкладено до 23.07.2018 у зв'язку з неявкою відповідача.
23.07.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи призначено на 13.08.2018.
Суд заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази у справі, встановив наступне.
29.01.2018 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано наказ № 328 «Про призначення службового розслідування», згідно якого військовою прокуратурою Західного регіону України розпочато кримінальне провадження (ЄРДР № 420181404400000014 від 22.01.2018 року) за матеріалами якого позивачеві 28.01.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 368 ККУ та саме з підстав внесення відомостей до ЄРДР та оголошення про підозру, відповідачем призначено та проведено службове розслідування.
01.02.2018 року ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова за матеріалами кримінального провадження (ЄРДР № 420181404400000014 від 22.01.2018 року) позивача відсторонено від посади в поліції терміном на 2 місяці.
07.02.2018 Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №78 о/с відповідно до ч.3 ст.70 ЗУ «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_3 відсторонено від посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01 лютого до 01 квітня 2018 року на підставі ухвали Галицького районного суду м.Львова від 01.02.2018.
27.02.2018 року начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.02.2018 року №730 “Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» накладено на позивача дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.03.2018 року №164 о/с По особовому складу майора поліції ОСОБА_3 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Позивач не погодившись із такими наказами звернувся із даним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ч.1 ст. 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч. 3 ст. 11 Закону №580-VIII).
Судом встановлено, що 29.01.2018 року Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано наказ № 328 “Про призначення службового розслідування”, зі змісту якого з'ясовано, що військовою Прокуратурою Західного регіону розпочато кримінальне провадження № 42018140400000014 від 22.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області 27.02.2018 року затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженими ВКП Залізничного ВП ГУНП майором поліції ОСОБА_3
У висновку службового розслідування зазначено, що у кримінальному провадженні № 42018140400000014 прокуратурою Львівської області позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01.02.2018 року за матеріалами кримінального провадження (ЄРДР № 420181404400000014 від 22.01.2018 року) позивача відсторонено від посади в поліції терміном на 2 місяці.
07.02.2018 року наказом ГУНП у Львівській області №78 о/с, на виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01.02.2018 року позивача відсторонено від посади з 01 лютого до 01 квітня 2018 року.
Відповідно до ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу, яким є позивач.
Частина 2 ст. 154 КПК України, передбачає, що відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.
Стаття 158 КПК України регламентує порядок та підстави продовження строку відсторонення від посади та його скасування. Частина 3 ст. 158 КПК України передбачає, що відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Видавши наказ про звільнення позивача зі служби відповідач фактично перервав строк дії ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова (яка не оскаржувалась) про відсторонення позивача від посади.
У свою чергу Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п. 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).
Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.
Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 25 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
З матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, пов'язаного з фактом порушення військовою прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 42018140400000014 за фактом отримання неправомірної винагороди позивачем.
При цьому суд зазначає, що інформація зазначена у висновку службового розслідування фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, але матеріали справи не містять доказів про наявність обвинувального вироку відносно позивача ОСОБА_3
Так, у висновку службового розслідування фактично відображені підстави та обставини письмового повідомлення позивачеві про підозру, що є саме матеріалами кримінального провадження № 42018140400000014.
При цьому, у висновку відносно виявлених фактів, а саме дисциплінарного проступку, відповідачем відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Як встановлено судом, порушення службової дисципліни, інкриміноване позивачу, пов'язане з обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Разом з тим, відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Так, імперативними приписами статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У випадку ухвалення судом обвинувального вироку по кримінальному провадженню № 42018140400000014, відповідач в подальшому буде зобов'язаний вчинити дії щодо вирішення питання про звільнення позивача із займаної посади в зв'язку із набранням вироком законної сили в строки та порядку, передбаченому діючим законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10.02.1995 по справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
26.09.2006 Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Грабчук проти України" зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи, порушує, твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.
Тобто, сам по собі факт затримання та повідомлення ОСОБА_3, про підозру у кримінальному провадженні № 42018140400000014 не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.
Таким чином, суд вважає, що в контексті встановлених обставин справи відсутність доведеного у законному порядку факту вчинення позивачем кримінального правопорушення виключає його звільнення з підстав порушення службової дисципліни.
Слід зазначити, що діючим законодавством, зокрема, ч. 3 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Матеріалами справи підтверджується, що 28.01.2018 року військовою прокуратурою Західного регіону України повідомлено ОСОБА_3, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Отже, відображення в акті службового розслідування факт отримання позивачем незаконної винагороди відповідач необґрунтовано вважає дисциплінарним проступком і порушенням службової дисципліни, оскільки вказані дії є саме кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено нормами Кримінального Кодексу України.
Жодних доказів того, що ОСОБА_3 вчинив саме дисциплінарний проступок та порушив саме службову дисципліну в акті службового розслідування не відображено, матеріалами справи не підтверджується, оскільки виклад встановлених службовим розслідуванням обставин стосується здебільшого викладу повідомлення позивачеві ОСОБА_3 про підозру та змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні.
Таким чином, відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та за наявності порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Даний висновок суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 22.01.2015 року по справі № К/800/51867/14.
Як вбачається з оскаржуваного наказу №164 о/с від 13.03.2018 то такий підписано Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області - ОСОБА_4.
Відповідно до ст. ст. 15, 21, 69 Закону України: "Про Національну поліцію", тимчасове виконання службових обов'язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду.
Правомочним суб'єктом призначення на посаду начальника територіального підрозділу поліції, згідно вимог ст. ст. 15, 21, 69 Закону - (призначаються на посади та звільняються з посад...) є керівник Національної поліції.
Відповідач жодних доказів у спростування тверджень позивача про відсутність повноважень Т.в.о. на підписання оскаржуваного наказу не подав.
Відповідачем у судовому засіданні не спростований факт, про те що ОСОБА_4 був уповноважений на підписання оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_3 відповідано до вимог Закону України "Про Національну поліцію". Відзиву на позов теж не подано. Тому, твердження позивача про відсутність повноважень у Т.в.о. на підписання оскаржуваного наказу про звільнення судом беруться до уваги, оскільки і докази зворотнього відповідачем не подано та запереченнями не спростовано.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Так, як в судовому засіданні повністю спростовано підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відтак ОСОБА_3 має бути поновлено судом на попередній роботі - на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області з 14.03.2018 року.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як встановлено судом, тривалість вимушеного прогулу позивача склала 5 місяців (з 14.03.2018 року по 13.08.2018 року).
Згідно довідки Головного управління Національної поліції у Львівській області, позивач за останні два місяці, що передували звільненню (січень 2018, лютий 2018) отримав 10253,94 грн. та 7296,24 грн., таким чином середньомісячна заробітна плата позивача становить 8775,09 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2018 року по 13.08.2018 року (за 5 місяців) складає ( 5 х 8775,09 =43875,45 грн.).
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані.
Пунктами 2,3 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: 79007, м. Львів, пл. Г.Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833) від 28.02.2018 року №730 в частині накладення на ОСОБА_3 (79031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер №2824102511) дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: 79007, м. Львів, пл. Г.Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833) №164 о/с від 13.03.2018 року про звільнення ОСОБА_3 (79031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер №2824102511) зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_3 (79031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер №2824102511) на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса:79007, м. Львів, пл. Г.Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_3 (79031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер №2824102511) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 43 875,45 грн.
В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 8775,09 грн. рішення суду виконується негайно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2018 року.
Суддя Карп'як О.О.