10.2.4
Іменем України
14 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1460/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
29 травня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, з такими вимогами:
- визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області № 517/2018 від 15.02.2018 про відмову ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно Закону № 1697-УІІ від 14.10.2014;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до стажу роботи на посадах прокурорів період роботи на посаді - помічник прокурора м. Алчевська з 23.07.2008 по 06.06.2012; зарахувати до стажу роботи за вислугу років період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.01.1992 по 15.11.1994 та період служби в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу з 20.08.1995 по 04.06.2004;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з дня звернення, тобто з 09.02.2018, пенсію за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону № 1697-УІІ від 14.10.2014 в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 09.02.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Відповідач рішенням від 15.02.2017 за № 517/2018 було відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю 13 років 6 місяців стажу роботи на посадах прокурорів та 23 роки 6 місяців стажу роботи за вислугу років.
Позивач вважає, що відповідач неправильно здійснив розрахунок стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, взявши до уваги лише 9 років 9 місяців 5 днів роботи в органах прокуратури, без врахування періоду перебування позивача на посадах: помічника прокурора м.Алчевська з 23.07.2008 по 06.06.2011, відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 19.01.1992 по 15.11.1994 та період служби в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу з 20.08.1995 по 04.06.2004. Таким чином, на думку позивача, відповідач внаслідок вказаних порушень позбавив позивача права на пенсію.
Ухвалою суду від 02 липня 2018 року провадження у справі за даним адміністративним позовом було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні (а.с. 1-2).
Позивач у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, розгляд справи просив проводити без її участі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав відзив (а.с. 63-65), в обґрунтування якого зазначено, що
На підставі ч.9 ст. 205 КАС України судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 26.07.1984 ОСОБА_1 у періоди з 01.08.1990 по 15.08.1995 працювала у 4-й дистанції сигналізації та зв'язку Південної залізниці.
Згідно з довідкою від 25.01.2018 № 2-04/37 в період з 19.01.1992 по 15.11.1994 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 16.11.1994 по 14.08.1995 у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості (а.с.23-24, 41).
Також відповідно до записів у вищезазначеній трудовій книжці позивач в період з 20.08.1995 по 04.06.2004 проходила службу в органах внутрішніх справ (а.с.25).
Довідкою управління кадрового забезпечення УМВС від 19.09.2008 №6/4-к553 підтверджено, що з 20.08.1995 до 04.06.2004 ОСОБА_1 дійсно проходила службу в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу (а.с.37).
Відповідно до довідки Перевальського районного відділу УМВС України в Луганській області від 20.09.2008 № 63/6-10382 та довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 20.02.2018 № 6/2-80ЛК ОСОБА_1 проходила службу на посадах (а.с.38, 39, 40):
- з 20.08.1995 по 28.06.1998 слідчий слідчого відділення Перевальського РВ УМВС в Луганській області;
- з 28.06.1998 по 26.05.1999 слідчий слідчого відділення Перевальського РВ УМВС в Луганській області;
- з 26.05.1999 по 22.03.2000 старший слідчий слідчого відділення Перевальського РВ УМВС в Луганській області;
- з 22.03.2000 по 26.12.2001 заступник начальника слідчого відділення Перевальського РВ УМВС в Луганській області;
- з 26.12.2001 по 22.03.2002 старший слідчий слідчого відділення Перевальського РВ УМВС в Луганській області;
- з 22.03.2002 по 04.06.2004 начальник відділення дізнання Перевальського РВ УМВС в Луганській області.
Відповідно до записів у вищезазначеній трудовій книжці та довідки від 30.01.2018 № 11/39ВИХ-18 ОСОБА_1 займала наступні прокурорські посади в певний період часу:
- з 09.06.2004 по 22.07.2008 - старший слідчий прокуратури міста Алчевська Луганської області;
- з 23.07.2008 по 06.06.2012 - помічник прокурора міста Алчевська Луганської області;
- з 07.06.2012 по 22.11.2012 - прокурор прокуратури міста Алчевська Луганської області;
- з 23.11.2012 по 08.10.2013 - старший прокурор прокуратури міста Алчевська Луганської області;
- з 09.10.2013 по 11.09.2014 - прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Луганської області;
- з 12.09.2014 по 10.11.2014 - прокурор прокуратури Попаснянського району Луганської області;
- з 11.11.2014 по 02.12.2014 - прокурор прокуратури міста Рубіжне Луганської області;
- з 03.12.2014 по 12.01.2015 - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області;
- з 13.01.2015 по 14.05.2015 - прокурор організаційно-методичного відділу управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області;
- з 15.05.2015 по 15.07.2015 - старший прокурор відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян або держави в суді прокуратури Луганської області;
- з 16.07.2015 по 12.04.2016 - прокурор відділу організації позовної роботи управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Луганської області;
- з 13.04.2016 по 05.04.2017 - прокурор відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Луганської області;
- з 06.04.2017 по цей час - прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Луганської області.
Також у довідці Прокуратури Луганської області від 30.01.2018 № 11/39 вих18 зазначено, що станом на 30.07.2018 стаж роботи ОСОБА_1 на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури становить 13 років 07 місяців 22 дні (а.с. 35-36).
09.02.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.69).
Рішенням від 15.02.2018 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону №1697-VII з посиланням на те, що стаж роботи позивача на прокурорських посадах складає 9 років 9 місяців 5 днів, що не відповідає вимогам ст. 86 Закону №1697-VII. До стажу роботи на посадах прокурорів не зараховано періоди роботи позивача: з 23.07.2008 по 06.06.2012 на посаді помічника прокурора м. Алчевська, а до стажу роботи за вислугу років не зараховано період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.01.1192 по 15.11.1994 та період служби в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу з 20.08.1995 по 04.06.2004.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.
Згідно ч.3 ст. 8 Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року у справі № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року у справі №5-рп/2002,Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (ст.ст. 46, 92 Конституції України).
На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII ( далі Закон №1697-VII).
У зв'язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.
Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
В свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Згідно ч. 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
- слідчими, суддями;
- на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
- у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
- на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;
- на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
- військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Аналізуючи наведену норму Закону, суд дійшов висновку, що до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 Закону України "Про прокуратуру" та інших посадах, передбачених ч.6 ст.86 Закону № 1697-VII, які дають право на призначення спірної пенсії.
Отже, суд зазначає, що відповідачем неправомірно було не зараховано ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", періоди роботи позивача на наступних посадах: з 23.07.2008 по 06.06.2012 на посаді помічника прокурора м. Алчевська, та періоду служби в органах внутрішніх справ з 20.08.1995 по 04.06.2004, оскільки з урахуванням положень Закону № 1697-VII вказані періоди підлягають такому зарахуванню.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд вже висловив у постанові від 10.07.2018 року по справі № 428/8222/17, від 17.07.2018 по справі № 727/5118/16-а.
Крім того, в зазначених постановах Верховним Судом також висловлена позиція стосовно обгрунтованості вимог позивача про зарахування до вислуги років відпустки позивача для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Судом встановлено, що в період з 01.08.1990 по 15.08.1995 позивач працювала у 4-й дистанції сигналізації та зв'язку Південної залізниці. В період з 19.01.1992 по 15.11.1994 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується довідкою виробничого підрозділу «Лозівська дистанція сигналізації та зв'язку» від 25.01.2018 № 2-04/37.
Однак, як зазначено Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року по справі № 428/8222/17, від 17.07.2018 по справі № 727/5118/16-а, відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
З урахуванням викладеного, відпустка позивача для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 19.01.1992 по 15.11.1994) не підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону № 1697-VII, оскільки позивач на час виходу у вказану відпустку не працювала на прокурорських посадах та інших посадах, передбачених ч.6 ст.86 Закону № 1697-VII, які дають право на призначення спірної пенсії.
Таким чином, суд не знаходить підстав для зарахування відпустки позивача по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону № 1697-VII, оскільки вона під час цієї відпустки перебувала на посаді старшого електромеханіка 4-ї дистанції сигналізації та зв'язку Південної залізниці, яка не відноситься до посад державної служби чи інших посад, передбачених ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII.
Отже, на час звернення із заявою про призначення пенсії загальна вислуга років ОСОБА_1, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII, є недостатньою для призначення спірної пенсії (меншою за 23 роки 6 місяців) без урахування періоду перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною.
За таких обставин, позивач станом на час звернення до відповідача права на призначення спірної пенсії не набула. А відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, враховуючи положення ст. 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 серпня 2018 року.
Суддя В.С. Шембелян