Справа № 815/876/18
20 серпня 2018 року м.Одеса
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Аракелян М.М.
За участю секретаря - Гуманенко В.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1
Відповідача: не з'явився
Розглянувши у підготовчому засіданні питання про закриття провадження у справі №815/876/18 за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 лютого 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач (з урахуванням уточнень від 16.04.2018р.) просить суд визнати протиправним рішення квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса щодо виселення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) з житла, а саме кімнати АДРЕСА_1; зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси надати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) інше житлове приміщення для проживання.
Ухвалою суду від 01.06.2018 року, відкрите провадження у справі №815/876/18, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.06.2018р.
Ухвалою суду від 26.06.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №815/876/18 на тридцять днів. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.08.2018 року о 10:00 год.
Підготовче засідання, призначене на 09.08.2018 року за клопотанням представника відповідача відкладене на 14.08.2018 року.
14 серпня 2018 року представника відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засіданні був повідомлений належним чином та своєчасно.
Розглянувши питання предметної юрисдикції справи, суд дійшов наступного.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &lп;…&?ю; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?а;…&?р;". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса щодо виселення ОСОБА_1 з житла, а саме кімнати АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 інше житлове приміщення для проживання.
У позовній заяві позивач зазначив, що в травні 2010 року, під час проходження військової служби в Збройних Силах України, йому було надано службове житло, а саме кімнату АДРЕСА_1. Однак, у жовтні 2016 року він дізнався, що у виділеному йому житлі заселені та проживають по теперішній час інші люди. Посилаючись на положення ст. 47 Конституції України, положення статей 9, 118, 125 Житлового кодексу УРСР, позивач наголошує на протиправності рішення відповідача щодо позбавлення його житла.
З цього судом встановлено, що підставою звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою є поновлення порушеного права на житло позивача. Тобто, позовна заява ОСОБА_1 стосується поновлення прав останнього у сфері житлових відносин.
Суд зазначає, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом житлових прав ОСОБА_1, які він вважає порушеними.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у Постанові Великої палати Верховного суду від 18.04.2018 року у справі №815/104/16 та постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-14цс16.
Таким чином,в контексті конкретних обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі оскільки справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 180-183, п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 241-243, 246, 248, 250, 256 КАС України, суд,-
Закрити провадження у справі №815/876/18 за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд його справи належить до юрисдикції загального суду в порядку, встановленому ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтею 295 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.08.2018 року.
Суддя М.М. Аракелян