справа№813/2460/18
14 серпня 2018 рокуч
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.
секретар судового засідання Сільник Н.Є.
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2М.) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області), в якому з врахування уточнень до позову просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком не нижче прожиткового мінімуму з врахуванням трудового стажу та заробітної плати ОСОБА_2 з 8 лютого 2017 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком за період з 8 лютого 2017 року з врахуванням трудового стажу та зарплати ОСОБА_2, але не нижче прожиткового мінімуму, який складає на одну особу з розрахунку на місяць, яка втратила працездатність і виплатити пенсію за віком з урахуванням заборгованості по її виплаті за період з 8 лютого 2017 року та різниці фактично сплаченої пенсії відповідно до змін в пенсійному законодавстві на підставі ст.ст. 28, 40, 42, 43, 46 ЗК України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати і виплачувати щомісячно страхову пенсію за віком ОСОБА_2, з врахуванням трудового стажу та зарплати ОСОБА_2, але не нижче прожиткового мінімуму як особі, яка втратила працездатність на підставі ст.ст. 28, 40,42, 43, 46 ЗК України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі № 459/2058/17, яку було скасовано в частині постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 було серед іншого зобов'язано Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 з 08 лютого 2017 року. На виконання вказаної постанови було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Як наслідок 21.05.2018 на виконання рішення суду позивачу було нараховано та виплачено пенсію в розмірі 104 грн. 13 коп. Позивач не погоджуючись із таким розміром пенсії, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до ст.ст. 27, 28, 43 ЗК України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач рішенням від 01.06.2018 відмовив позивачу у перерахунку пенсії посилаючись на те, що коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати у розмірі 7, 20 грн. Однак, на переконання позивача, відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача, оскільки відповідач зобов'язаний провести перерахунок та виплачувати позивачу пенсію за період з 08 лютого 2017 року, не нижче прожиткового мінімуму, як особі, яка втратила працездатність із врахуванням стажу та заробітної плати. Посилається на ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Позивач стверджує, що її трудовий стаж становить 38 років, тому пенсія позивачу повинна нараховуватися не нижче прожиткового мінімуму, як особі, яка втратила працездатність із врахуванням стажу та заробітної плати. Просить позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Заперечення мотивує тим, що Сокальським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області, у зв'язку із набранням законної сили постанови Львівського апеляційного адміністративного суду України від 21.11.2017 у справі №876/10427/17, здійснено позивачу нарахування та поновлення виплати пенсії за віком з 08.02.2017. Зазначив, що поновлення виплати пенсії здійснено за документами архівної пенсійної справи №127886, згідно якої розмір пенсії позивача на дату припинення виплати становив 7, 20 грн. Вказує, що коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Оскільки, в документах архівної пенсійної справи позивача відсутні відомості про звільнення ОСОБА_2 з роботи, тому виплату позивачу поновлено як працюючій особі у розмірі 7,20 грн. Відповідач стверджує, що після звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсійної виплати у розмірах визначених статтею 27, 28 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу було проведено перерахунок пенсії як непрацюючій особі. Враховуючи вище викладене та на підставі норм чинного законодавства позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії за віком відповідно до статей 27, 28 га 43 вказаного Закону. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
22 червня 2018 року позивачем було подано до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, чим усунуто недолік позовної заяви, у зв'язку з чим 26 червня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16 липня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області у задоволенні зави про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
20 липня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
Суд встановив, що 24.05.2018 представник ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсійної виплати у розмірах визначених статтею 27, 28 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 відповідачем було прийнято рішення від 01.06.2018 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до статей 27, 28 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, тому звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05.10.2000р. (далі - Закон № 2017-III) визначено, що державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Відповідно до ст. 17 Закону № 2017-III до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Положеннями статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати.
Таким чином, на підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд приходить до висновку, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Крім того, основні державні соціальні гарантії, до яких, зокрема, віднесено й мінімальну пенсію за віком та які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму.
Суд встановив, що ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком з 02.03.1992 відділом соціального забезпечення Сокальської районної ради народних депутатів Львівської області, виплата якої припинена, у зв'язку з виїздом позивача в Німеччину.
Нарахування пенсії ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області не проводилось.
25.07.2017 представник позивача ОСОБА_3 звернулась до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою встановленого зразка про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2
Відповідач відмовив ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на те, що ОСОБА_2 є громадянином ОСОБА_4 Республіки Німеччина і проживає на території цієї держави, тому норми статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на неї не поширюються.
Позивач не погодилась із таким рішення відповідача та звернулася з позовом до Червоноградського міського суду Львівської області.
18 вересня 2017 постановою Червоноградського міського суду Львівської області у справі № Початок форми459/2058/17 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2:
визнано протиправним рішення Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 02.08.2017 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_2;
зобов'язано Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2, 02.03.1937 народження, з 02.08.2017 року;
у задоволенні решти позову відмовити.
21 листопада 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду було частково задоволено апеляційну скаргу Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 18 вересня 2017 року у справі № 459/2058/17 було скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:
визнано неправомірним рішення Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 02.08.2017 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_2;
зобов'язано Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 з 08 лютого 2017 року;
адміністративний позов в частині поновлення, нарахування та виплати пенсії за період з 02 листопада 2009 року по 07 лютого 2017 року - залишити без розгляду.
20 березня 2018 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року без змін.
21 грудня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області видав виконавчий лист у справі № 459/2058/17.
На підставі вказаного виконавчого листа постановою старшого державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було відкрито виконавче провадження № 55539979 по примусовому виконанню виконавчого листа Червоноградського міського суду Львівської області № 459/2058/17 від 21.12.2017.
Як зазначив відповідач у відзиві на позов 08.02.2018 постановою державного виконавця було закінчено виконавче провадження № 55539979 по примусовому виконанню виконавчого листа Червоноградського міського суду Львівської області № 459/2058/17 від 21.12.2017.
Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання рішення суду відповідачем було нараховано та виплачено ОСОБА_2 пенсію в розмірі 104 грн, 13 коп.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії виписки з рахунків в національній валюті від 05.07.2018, ОСОБА_2 18 травня 2018 року було зараховано кошти від Пенсійного фонду у розмірі 113,40 грн, вид виплати - пенсія без ПДВ. Також, із вказаної довідки видно, що 20 червня 2018 року ОСОБА_2 зараховано на поточний рахунок пенсію у розмірі 7, 20 грн.
Позивач не погодився із такою сумою виплати, тому звернувся 24.05.2018 до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсійної виплати у розмірах визначених статтею 27, 28 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
5 червня 2018 року відповідач за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_2 прийняв рішення від 01.06.2018 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до статей 27, 28 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2.
Відмову відповідач обґрунтував тим, що у зв'язку із набранням законної сили постанови Львівського апеляційного адміністративного суду України від 21.11.2017 у справі № 876/10427/17, здійснено позивачу нарахування та поновлення виплати пенсії за віком з 08.02.2017. Вказує, що поновлення виплати пенсії здійснено за документами архівної пенсійної справи № 127886, згідно якої розмір пенсії позивача на дату припинення виплати становив 7, 20 грн. Тому, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Враховуючи, що в документах архівної пенсійної справи позивача відсутні відомості про звільнення ОСОБА_2 з роботи, виплату позивачу поновлено як працюючій особі у розмірі 7, 20 грн. Також, відповідач зазначив, що після звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсійної виплати у розмірах визначених статтею 27, 28 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу було проведено перерахунок пенсії як непрацюючій особі.
Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, тому звернувся з даним позовом до суду.
Позивач у позові вказує, що трудовий стаж ОСОБА_2 становить 38 років.
Як вбачається із довідки Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян, трудовий стаж ОСОБА_2 становить 36 років 2 місяці 14 днів.
Трудовий стаж ОСОБА_2 також підтверджується копією трудової книжки наявної в матеріалах справи.
Окрім того, суд звертає увагу, що у даній справі не має спору щодо наявності у позивача трудового стажу, що становить 36 років 2 місяці 14 днів.
Вказані обставини не заперечувалися відповідачем ні в судовому засіданні, ні у відзиві на позов.
Так, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати.
Отже, з наведеного слідує, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримує пенсію у розмірі 7, 20 грн., що свідчить про отримання позивачем пенсії у розмірі нижчому, ніж встановлений для осіб, що втратили працездатність.
Як було встановлено судом та не заперечується відповідачем, трудовий стаж ОСОБА_2 становить 36 років 2 місяці 14 днів.
Таким чином, розмір пенсії позивача повинен відповідати прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Втім, як вбачається із наданих суду доказів, відповідач виплачує позивачу пенсію у розмірі 7, 20 грн, що не узгоджується із статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, як на підставу виплати пенсії позивачу у розмірі 7, 20 грн, відповідач вказує, якщо у рішенні суду не зазначено інше, тому пенсія позивачу поновлювалася у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати.
Проте, суд не може погодитися із такими доводами відповідача, оскільки підстави для призначення пенсії та розмір пенсії, яку необхідно призначити особі визначено чинним законодавством України, а вразі задоволення вимог особи про призначення, перерахунок пенсії без зазначення її розміру у судовому рішенні, не є підставою для порушення діючих норм законодавства України.
Посилання відповідача на рішення суду, в якому не вказано розмір пенсії, суд вважає необґрунтованими, оскільки пенсія за віком є основним джерелом існування та не може бути нижчою від прожиткового мінімуму.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Окрім того, Конституційний суд України у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 вказав, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Підсумовуючи вказане, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії та не врахував вимог законодавства, згідно з якими мінімальний розмір пенсії встановлюється із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд також зауважує, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Петриченко проти України» (Заява №2586/07) від 12 липня 2016 року визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму. Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) та у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine) (заява № 5231/04, від 7 жовтня 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт правомірності своїх дій та рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_2 не нижче прожиткового мінімуму з врахуванням трудового стажу та заробітної плати ОСОБА_2 з 8 лютого 2017 року.
3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 за період з 8 лютого 2017 року з врахуванням трудового стажу та зарплати ОСОБА_2, але не нижче прожиткового мінімуму, який складає на одну особу з розрахунку на місяць, яка втратила працездатність, а також виплатити ОСОБА_2 недоотриману різницю, що виникла за період з 8 лютого 2017 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79046, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 80 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2 (Львівська область, м. Червоноград, пр. Шевченка, 11/103, РНОКПП відсутній).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2018.
Суддя Р.М. Брильовський