про повернення позовної заяви
13 серпня 2018 року м. Київ 373/790/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними дій.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01.06.2018 дану адміністративну справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
У зв'язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 позовна заява залишена без руху.
У вказаній ухвалі були зазначені недоліки позовної заяви та запропонований спосіб їх усунення шляхом подання до суду:
- оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що має немайновий характер, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, за належними реквізитами та у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у межах строків, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України;
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
27 липня 2018 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, ознайомившись з якою суд дійшов висновку, що недоліки, вказані в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018, позивач усунув не у повному обсязі.
Так, на виконання вимог ухвали в частині надання письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у межах строків, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зазначив, що є інвалідом 1 групи загального захворювання, який потребує стороннього нагляду та змушений багато часу приділяти постійному лікуванню.
Проте, жодних доказів на підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні у зазначений період часу позивач суду не надав.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, 13.06.2017 відповідач листом за № 7731 відмовив позивачеві в укладенні договору зберігання майна боржника, який і є предметом спору в межах даного провадження.
Таким чином, про порушення своїх прав діями відповідача позивач знав (повинен був знати) у червні 2017 року.
Судом встановлено, що 14 липня 2017 року між позивачем та адвокатом Клименком Едуардом Наумовичем був укладений договір про надання правової допомоги (а.с.11).
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 1.2 договору, адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту консультації з правових питань, складання, підписання, подання та отримання необхідних процесуальних документів, скарг клопотань, заяв, звернень позовних заяв, мирових угод та інше щодо звернення до судів України.
Предметом договору та основною його метою є представництво та захист інтересів клієнта в судових органах України та в будь-яких державних та недержавних підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності.
У зв'язку з цим, суд оцінює критично твердження позивача про те, що певні фізичні обмеження позбавили позивача на своєчасне звернення до суду, оскільки саме після прийняття оскаржуваної відмови позивачем був укладений відповідний договір про надання правової допомоги.
Більш того, саме адвокат, як представник позивача, звернувся до суду з даним позовом.
Проте, жодних пояснень та доказів на їх підтвердження щодо існування обставин, що об'єктивно перешкоджали як позивачеві так і його адвокату звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, матеріали справи не містять.
Таких пояснень не було надано і на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Зі змісту пункту 52 рішення справа "Устименко проти України" (Заява N 32053/13) вбачається, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження без наведення відповідних причин , порушили принцип правової визначеності (п. 53 рішення).
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Беручи до уваги, що позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому чи його представнику звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, зокрема, із зазначенням причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з наданням відповідних доказів, які у подальшому можуть бути визнані судом поважними.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними дій, - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві за адресою, яка зазначена у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.