18 липня 2018 року Справа № 804/6778/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретарі судового засіданняОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2017 р. про застосування адміністративного арешту майна платника, -
19 жовтня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про:
- визнання дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо прийняття рішення від 12.09.2017 р. № б/н «Про застосування адміністративного арешту майна платника податку - Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» протиправними;
- визнання протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 12.09.2017 р. № б/н «Про застосування адміністративного арешту майна платника податку - Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято наказ № 1936 від 07.09.2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» було відмовлено у допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки, призначеної наказом № 1936 від 07.09.2017 року, оскільки підстави для такої відсутні. На підставі акту про відмову від 11.09.2017 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено незаконне і необґрунтоване рішення від 12.09.2017 р. про застосування адміністративного арешту майна платника податку, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, прийнято невідповідним суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених на це законом підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року зупинено провадження у адміністративній справі № 804/6778/17 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2017 р. про застосування адміністративного арешту майна платника до набрання законної сили судового рішення у справі № 804/5801/17 за позовом Публічного акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, та відповідно ухвалою суду від 25.06.2018 року провадження у даній справі поновлено.
У судове засідання 18.07.2018 року прибули представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на доводи, наведені у позові.
Представник відповідача вимоги позову не визнав, надано письмовий відзив на позов, в якому проси у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято наказ № 1936 від 07.09.2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». Однак 11.09.2017 року Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» було відмовлено у допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки, призначеної наказом № 1936 від 07.09.2017 року, про що складено відповідний акт. Вказані дії фактично перешкоджають здійсненню податкового контролю, відповідно до приписів ст.94 Податкового кодексу України було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що 07 вересня 2017 року Офісом великих платників податків ДФС України на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України видано наказ № 1936 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ “ПІВДГЗК”) з питання правильності обчислення та повноти сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 01.07.2014 р. по 30.06.2017 р., тривалістю 15 робочих днів, з 11 вересня 2017 року.
Працівниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 05.02.2018 року здійснено вихід за юридичною адресою ПАТ “ПІВДГЗК” з метою проведення перевірки, призначеної наказом № 1936 від 07.09.2017 року.
Посадовими особами ПАТ “ПІВДГЗК” від допуску посадових (службових) осіб Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки відмовлено, про що складено акт № 56/28-10-46-14-00191000 від 11.09.2017 року.
Рішенням заступника начальника управління - начальником відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 12.09.2017 року застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
Аналізуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.
Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до пункту 78.7 статті78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
При цьому, відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відповідно до вимог п.94.1, 94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до п.94.3 - 94.6 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Разом з тим, суд зауважує, що наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 1936 від 07.09.2017 року був предметом спору у справі № 804/5801/17. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07 вересня 2017 року №1936 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 804/5801/17 залишено без змін.
З огляду на викладене, оскільки наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 1936 від 07.09.2017 року, на підставі якого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби здійснено вихід за податковою адресою ПАТ “ПІВДГЗК” з метою проведення перевірки, призначеної наказом № 1936 від 07.09.2017 року, скасовано, отже відповідачем не набуто право на проведення такої перевірки, рішення від 12.09.2017 року застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим суд не знаходить підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо прийняття рішення від 12.09.2017 р. № б/н «Про застосування адміністративного арешту майна платника податку - Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним, зважаючи на те, що дії Офісу великих платників податків ДФС України з прийняття рішення є невід'ємною складовою винесення спірного рішення, та не підлягають окремому оскарженню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3200 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 38027 від 12.10.2017 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1600 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 18 липня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 26 липня 2018 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.; код ЄДРПОУ 00191000) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул.Дегтярівська, 11-г, м.Київ, 04119; код ЄДРПОУ 39440996) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2017 р. про застосування адміністративного арешту майна платника - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 12.09.2017 р. № б/н «Про застосування адміністративного арешту майна платника податку - Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 26 липня 2018 року.
Суддя (підпис) ОСОБА_1