20 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1376/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Управління ДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) про визнання бездіяльності щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП №56655114 протиправною та зобов'язання закінчити виконавче провадження ВП №56655114.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження ВП №56655114 з виконання виконавчого листа №441/2018 виданого 30.05.2018 Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання позивача повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу повітря стаціонарними джерелами та прийняття рішення, яким встановлена можливість видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ». Разом з тим, позивач стверджує, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/282/18, на виконання якого видано вищевказаний виконавчий лист, було виконано ще до відкриття виконавчого провадження ВП №56655114. Про повне виконання судового рішення позивачем 02.07.2018 року листом за № 09.03/3491 було повідомлено старшого державного виконавця Новосада О.Ю. з долученням завіреної копії рішення від 18.06.2018 року за № 04.02-09/3191. Вважає, що оскільки рішення суду виконано добровільно, до відкриття виконавчого провадження ВП №56655114, відтак державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, чого останнім зроблено не було. На підставі вищевикладеного просить суд визнати бездіяльность щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП №56655114 протиправною та зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження ВП №56655114.
Ухвалою суду від 07.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву №04-35/5300 від 15.08.2018 року представник відповідача позовних вимог не визнала посилаючись на те, що підстав згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадження не має, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду не виконано в повному обсязі, а рішення ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області №04.02-09/3191 від 18.06.2018 року суперечить рішенню Волинського окружного адміністративного суду. Відтак відсутні підстави для визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання закінчити виконавче провадження. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 17.08.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.08.2018 року просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Підтвердив, що на виконання рішення суду ДВС зверталась про роз'яснення судового рішення. Однак судом було відмовлено в роз'ясненні, з посиланням що рішення суду є зрозумілим. Ухвала про відмову в роз'ясненні набрала законної сили. Також в процесі виконання ДВС на боржника було накладено штраф, який на даний час оскаржується в Волинському окружному адміністративному суді управлінням Держпродспоживслужби. Також додав, що у випадку невиконання судового рішення боржник буде повторно притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, після чого буде направлятись ДВС подання до правоохоронних органів для ініціювання кримінальної справи за невиконання судового рішення.
У судове засідання 20.08.2018 року представники сторін не прибули, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною третьою статті 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, оскільки представники учасників справи подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін наданим у судовому засіданні 17.08.2018 року, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 30.05.2018 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року останнім видано виконавчий лист № 441/2018 у справі № 803/285/18 про зобов'язання ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ».
22.06.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Новосадом О. Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56655114 з примусового виконання виконавчого листа № 441/2018, виданого 30.05.2018 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ», відповідно до якої, зокрема, зобов'язано боржника ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Як встановлено в судовому засіданні, 26.06.2018 року обидні сторони отримали копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
02.07.2018 року позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 09.03/3491, в якому повідомив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/285/18, за результатами повторного розгляду заяви ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та доданих до неї документів Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області 18.06.2018 року за № 04.02-09/3191 прийняте рішення щодо неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також встановлена можливість видачі такого рішення (разом із вказаним листом було направлено також рішення від 18.06.2018 року № 04.02-09/3191). Оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду, на думку позивача, було виконане ще до відкриття виконавчого провадження, Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області просило закінчити виконавче провадження ВП № 56655114 з примусового виконання виконавчого листа № 441/2018, виданого 30.05.2018 року Волинським окружним адміністративним судом.
Вважаючи, що рішення суду виконано добровільно, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, чого останнім зроблено не було, а тому позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями), який набрав чинності 05.10.2016, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, обов'язковою умовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є встановлення державним виконавцем фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Суд звертає увагу на те, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі № 803/285/18, зокрема, зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» від 20.11.2017 року та додані до неї документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та прийняти рішення, яким встановити можливість видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ».
Однак, 18.06.2018 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області прийняло рішення за № 04.0209/3191 щодо неможливості видачі дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обґрунтовуючи тим, що нормативний розмір санітарно-захисної зони ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» не дотриманий.
Вищевказане свідчить про те, що позивачем всупереч рішенню Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року, у якому констатовано відсутність підстав визначених законодавством для невидачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, 18.06.2018 року прийняло тотожне рішення щодо неможливості видачі такого дозволу ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ», посилаючись на ті ж обставини, які стали підставою для повернення документів на доопрацювання ТзОВ «ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ» та які судом не були взяті до уваги.
Таким чином, ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області рішення Волинського окружного адміністративного суду в повному обсязі не виконано, а відтак бездіяльність ДВС відсутня і підстав для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №56655114 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» немає.
Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, враховуючи вищевикладені обставини справи, відповідач довів правомірність дій в межах виконавчого провадження ВП №56655114.
Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 194, 229, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
ОСОБА_2 Костюкевич