33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
13 серпня 2018 р. Справа № 918/438/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 21.06.2018 р.
за позовом Фізичної особи-підприємця Федорчука Дмитра Михайловича
до відповідача Вараської міської ради Рівненської області
про визнання права володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 0.0700 га та зобов'язання прийняття рішення
Секретар судового засідання : Лиманський А.Ю.
Представники сторін :
від позивача: Печончик О.В.
від відповідача: не з'явився
Фізична особа - підприємець Федорчук Дмитро Михайлович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Вараської міської ради про визнання за довірителем Д.М. Федорчуком право володіння і користування земельною ділянкою загально площею 0,0700 га (кадастровий НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Вараську міську раду прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем" на найближчому пленарному засіданні Вараської міської ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, відповідно до договору дарування від 08.12.2012 року Федорчук Д.М. набув та має у власності нежитлову будівлю цілісного майнового комплексу - магазину "ПОЛЮС", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
З набуттям права на будівлю до довірителя перейшло і право володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий НОМЕР_1) для розміщення, будівництва та обслуговування згадуваних будівель, яка попередньо відповідачем була відведена для цього.
Позивач зазначає, що останній неодноразово звертався до відповідача з приводу надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки для її викупу у власність ФОП Федорчуком Д.М., однак по суті рішення на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для її викупу у власність відповідачем не прийнято.
Ухвалою суду від 26 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/438/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 17 липня 2018 року.
16 липня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає, що право володіння та користування земельною ділянкою не заперечується, разом з тим, відповідачем було вчинено всі дії щодо розгляду відповідних звернень позивача.
Ухвалою суду від 17 липня 2018 року підготовче засідання відкладено на 25 липня 2018 року.
20 липня 2018 року позивачем надано суду відповідь на відзив відповідно до змісту якого позивач позовні вимоги підтримує з підстав зазначених у позовній заяві.
23 липня 2018 року позивачем подано клопотання, згідно змісту якого позивач зазначає, що постановою Кузнецовського міського суду від 03 квітня 2017 року по справі №565/777/16-а встановлено факт бездіяльності Вараської міської ради.
24 липня 2018 року відповідачем подано до суду заперечення по справі, відповідно до змісту яких відповідач позовні вимоги не визнає, зокрема відповідач зазначає, що вимога позивача №2, а саме: "зобов'язати Вараську міську раду прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем" на найближчому пленарному засіданні Вараської міської ради" уже була розглянута та вирішена по суті у судовій справі №565/777/16-а, в порядку адміністративного судочинства.
Щодо вказаної обставини суд зазначає, що як вбачається з наявної в матеріалах справи копії постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2017 року у справі №565/777/16-а, Федорчук Д.М. звернувся до Вараської міської ради зокрема з вимогою про зобов'язання відповідача розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки, тоді як другою позовною вимогою в даному спорі є вимога про зобов'язання міської ради прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем", тобто суд приходить до висновку, що вказані вимоги не є тотожними та є різними за своїм предметом.
Ухвалою суду від 25 липня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 13 серпня 2018 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Згідно наявного в матеріалах справи договору дарування нежитлової будівлі від 08 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Приймас В.О., Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області підприємство "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", діючи як дарувальник, подарувало, а ОСОБА_6, діючи як обдаровуваний, прийняв у дар нежитлову будівлю магазин "Полюс", розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якого становить 289,9 кв.м. Зазначена нерухомість розташована на земельній ділянці, площею 0,07 га, яка має кадастровий НОМЕР_1 та перебуває в користуванні дарувальника на підставі договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу 12 квітня 2002 року за реєстром №1244 та зареєстрованого в Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 23 квітня 2002 року за №39.
Відчужувана будівля належить дарувальнику на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при універсальній товарній біржі "Україна-Захід" від 20 червня 2006 року по справі №10/06-С, що зареєстроване в Кузнецовському міському бюро технічної інвентаризації за №4к-188-93 (реєстраційний №15221417 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно).
Питання землекористування обдаровуваний вирішує самостійно через органи місцевого самоврядування. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдаровуваний стверджує, що він дарунок прийняв. Прийняттям дарунку вважається отримання обдаровуваним цього нотаріально посвідченого договору.
Право приватної власності позивача на нежитлову будівлю, магазин "Полюс" за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
На нежитлову будівлю магазин "Полюс" за адресою: АДРЕСА_1 комунальним підприємством Кузнецовське міське бюро технічної інвентаризації станом на 24 грудня 2012 року виготовлено технічний паспорт (інвентаризаційна справа 02440, реєстровий №22к-58-256), в якому значиться, що власником вказаного нерухомого майна є позивач.
Зі схеми земельної ділянки нежитлової будівлі магазину "Полюс" вбачається, що загальна площа земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, складає 700 кв.м. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, загальна площа нежитлової будівлі, магазину "Полюс" за адресою: АДРЕСА_1 становить 383,3 кв.м.
Як вбачається з постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2017 року у справі №565/777/16-а, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №61940728, земельна ділянка, площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, належить до комунальної власності територіальної громади м.Кузнецовськ Рівненської області в особі Вараської міської ради Рівненської області та має цільове призначення будівництво та обслуговування будівель торгівлі. Інше речове право.
Як вбачається з постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2017 року у справі №565/777/16-а, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №61940728, земельна ділянка, площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, належить до комунальної власності територіальної громади м.Кузнецовськ Рівненської області в особі Вараської міської ради Рівненської області та має цільове призначення будівництво та обслуговування будівель торгівлі. Інше речове право оренди на вказану земельну ділянку підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" згідно з договором оренди земельної ділянки №1244 від 12 квітня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області, строком на 5 років, припинено.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання та у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав (частина 3 вищенаведеної статті).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Як встановлено судом, на підставі рішення №103 від 14.02.2002 року Кузнецовської міської ради Рівненської області земельну ділянку, площею 700 кв.м. передано у користування (оренду) Підприємству "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" для розміщення магазину, що знаходиться за адресою Рівненська область, місто Кузнецовськ мікрорайон Перемоги загальною площею 700 кв.м. згідно з планом землекористування, про що свідчить договір оренди земельної ділянки від 12 квітня 2002 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.
Згідно положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно пункту 2.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.
Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.
Рішенням ради бізнес-омбудсмена №DCR-2018/6/13-13125 від 13 червня 2018 року щодо тривалого зволікання депутатами Вараської міської ради розгляду клопотання позивача про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки визнано скаргу обґрунтованою, та рекомендовано т.з.п. голови Вараської міської ради вжити заходів для забезпечення негайного розгляду депутатами Вараської міської ради проекту рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем на наступному пленарному засіданні з урахуванням ч. 5 ст. 18 Земельної кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю неодноразово звертався до відповідача щодо надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га, проте відповідачем не вчинено дій щодо прийняття рішення про надання (чи аргументованої відмови у ненаданні) відповідно до дозволу.
З аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України Верховного суду України слідує, що невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.
Зокрема згідно витягу з протоколу Вараської міської ради №26 (пункт 33 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для викупу її у власність ФОП Федорчуку Дмитру Михайловичу. Проект рішення №904 від 19.04.2013 року) рішення не прийнято.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що тривалий час позивач позбавлений належного йому права на оформлення у встановленому порядку свого права на володіння та користування земельною ділянкою загально площею 0,0700 га (кадастровий НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зважаючи на усе викладене у сукупності, позовні вимоги про визнання за підприємцем Д.М. Федорчуком право володіння і користування земельною ділянкою загально площею 0,0700 га (кадастровий НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Вараської міської ради прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем" на найближчому пленарному засіданні Вараської міської ради суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтями 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
У статті 140 Конституції України зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За умовами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч.1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
За приписами ч.5 та ч.8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 19 Конституції України гарантовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Це кореспондується із способами захисту прав, визначеними абзацом 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, яким передбачено спосіб захисту у вигляді визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, та пункт "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, яким передбачено визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі розпорядження землями територіальних громад.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Пунктом 2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.
Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган місцевого самоврядування має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача приймати будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, позов у частині вимог про зобов'язання Вараську міську раду прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем" на найближчому пленарному засіданні Вараської міської ради - є безпідставний та необгрунтований, а відтак у цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Федорчука Дмитра Михайловича до Вараської міської ради Рівненської області про визнання права володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 0.0700 га підлягають до задоволенні. В задоволені позову в частині вимог про зобов'язання відповідача прийняття рішення - слід відмовити.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, в якості доказів сплати судового збору позивачем надано суду квитанцію №24 від 14 червня 2018 року на суму 1 762,00 грн.
Згідно статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Згідно положень статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачем в позові об'єднано дві вимоги немайнового характеру, проте сплачено лише за одну вимогу.
Відтак, при прийнятті рішення судом встановлено, що позивачем при поданні позову недоплачено судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. Тому, за результатами розгляду справи судовий збір в сумі 1 762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з задоволенням першої вимоги немайнового характеру. Також у зв'язку з відмовою в задоволенні другої позовної вимоги немайнового характеру судовий збір в сумі 1 762,00 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати за Фізичною особою - підприємцем Федорчуком Дмитром Михайловичем (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_3) право володіння і користування земельною ділянкою загально площею 0,0700 га (кадастровий НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання Вараську міську раду прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем" на найближчому пленарному засіданні Вараської міської ради.
4. Стягнути з Вараської міської ради (34400, Рівненська область, м.Вараш, м-н. Незалежності 1, код ЄДРПОУ 03315879) на користь Фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_3) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_3) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору в дохід Державного бюджету України.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" серпня 2018 року
Суддя Бережнюк В.В.