36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.08.2018 р. Справа № 917/303/18
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес Трейд", вул. Незалежності, 130, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39430, поштова адреса: 36020, м. Полтава, вул. Соборності, код ЄДРПОУ 41029581
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Річен Груп", вул. Дмитра Коряка, 3, офіс 717, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 40886947
про стягнення грошових коштів
Суддя Білоусов С.М.
Секретар судового засідання Кльопова І.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 183 089,79 грн. за договором постачання нафтопродуктів № 99-НС від 26.07.2017 року, з яких: 170 972,50 грн. основний борг, 12 117,29 грн. - пеня.
Від позивача до суду надійшла заява № 35ю від 08.08.2018 року (вх. № 7383 від 08.08.2018 року) про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в зв'язку з його сплатою відповідачем, а тому просить суд стягнути з відповідача лише 12 117,29 грн. пені.
Згідно ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 08.08.2018 року приймаються господарським судом до розгляду.
Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Згідно абзацу четвертого підпункту 4.6 пункту 4 вказаної постанови зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
Таким чином, ціна позову, яку вказує позивач складає 12 117,29 грн.
Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому приймає рішення по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
26.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річен Груп" (покупець) було укладено Договір постачання нафтопродуктів № 99-НС (договір), згідно з умовами якого, постачальник зобов'язався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.
На виконання умов договору 18.10.2017 позивач здійснив поставку товару відповідачу в кількості 8,64 тонн на загальну суму в розмірі 234 972,50 грн. року, в зв'язку з чим, були оформлені рахунок на оплату № 2366 від 18.10.2017 року, видаткова накладна № 3319 від 18.10L2017 року, товарно-транспортна, накладна на відпуск нафтопродуктів № Р3319.
Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи Покупця (ОСОБА_1) у зазначеній видатковій накладній, який діяв відповідно до Довіреності № 154 від 18.10.2017 року.
Відповідно до п. 3.1. договору, покупець зобов'язується оплатити товар згідно умов визначених в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши додаткової угоди у встановлений строк, на дану партію товару, покупець зобов'язаний провести розрахунок протягом 5 (п 'яти) банківських днів з дати отримання товару.
З вище викладеного випливає, що останньою датою оплати є 25.10.2017 року.
Станом на 20.03.2018 року відповідачем проведено часткову оплату за нафтопродукти в сумі 64 000,00 грн.
Таким чином на момент подачі позову до суду за відповідачем рахується борг в сумі 170 972,50 грн. за поставлений постачальником товар.
Як вбачається з поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідачем борг в сумі 170 972,50 грн. сплачений.
На підтвердження вище викладеного відповідач надав платіжні доручення № 115 від 19.03.2018 року на суму 2 000,00 грн., № 134 від 22.03.2018 року на суму 1 500,00 грн., № 145 від 26.03.2018 року на суму 2 500,00 грн., № 202 від 05.04.2018 року на суму 20 000,00 грн., № 223 від 11.04.2018 року на суму 2 000,00 грн., № 233 від 12.04.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 238 від 13.04.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 242 від 16.04.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 306 від 04.05.2018 року на суму 5 000,00 грн., № 327 від 14.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 333 від 15.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 339 від 16.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 347 від 17.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 364 від 21.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 390 від 25.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 400 від 29.05.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 420 від 31.05.2018 року на суму 20 000,00 грн., № 442 від 06.06.2018 року на суму 10 000,00 грн., № 451 від 08.06.2018 року на суму 5 000,00 грн., № 485 від 19.06.2018 року на суму 2 972,50 грн., що підтверджують факт оплати основного боргу.
Тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 12 117,29 грн. за період з 25.10.2017 року по 19.03.2018 року.
Приймаючи рішення суд виходив із наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
Як встановлено судом, виконання зобов'язання щодо постачання нафтопродуктів позивачем виконано у повному обсязі.
З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за нафтопродукти, матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за них мало місце.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір, передбачили пунктом 6.3. договору, що у випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору постачання нафтопродуктів № 99-НС від 26.07.2017 року станом на 19.03.2018 року складає 12 117,29 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, наданого позивачем, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
З огляду на те, що основний борг відповідачем сплачено після подачі позову до суду, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.
Одночасно, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Наразі, на підтвердження понесення витрат пов'язаних з правничої допомоги позивачем представлено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 14.03.2018 року, ордер ПТ № 018690 на надання правової допомоги від 14.03.2018 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, однак не надано акту виконаних робіт, як це передбачено договором та доказів перерахування позивачем коштів на рахунок адвоката ОСОБА_2.
Так, на даний час відсутні підстави стверджувати щодо наявності в матеріалах справи належних доказів оплати заявлених витрат на надання правничої допомоги, що виключає можливість їх стягнення на день винесення рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Річен Груп" (вул. Дмитра Коряка, 3, офіс 717, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 40886947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес Трейд" (вул. Незалежності, 130, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39430, поштова адреса: 36020, м. Полтава, вул. Соборності, код ЄДРПОУ 41029581) - 12 117,29 грн. - пені та 2 746,34 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити сторонам по справі.
Дата складання повного судового рішення 14.08.2018 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.