"13" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/483/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.
за участю:
прокурора: Риженко М.Ю. (за посвідченням);
від Міністерства оборони України: Єрмаков А.В. (представник за довіреністю);
від Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс": Назаровець В.В. (представник за довіреністю);
від Фізичної особи-підприємця Ротар Оксани Павлівни: не зявились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України (67707, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 11-А) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6);
до відповідачів: 1.Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А); 2.Фізичної особи-підприємця Ротар Оксани Павлівни (67730, АДРЕСА_1);
про визнання недійсним договору
Суть спору: заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №519/18 від 19.03.2018р.) до відповідачів - Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичної особи-підприємця Ротар Оксани Павлівни, в якій просив суд визнати недійсними договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-515 від 01.05.2015 р. та додаткову угоду до нього №ВКС-1844 від 01.01.2018р., які укладені між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ротар Оксану Павлівну повернути за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України - приміщення №27 першого поверху будівлі комбінату побутового обслуговування за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса (нова назва Військової слави) 16-А загальною площею 16 м2, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 21.03.2018 року (суддя Никифорчук М.І.), за результатами розгляду матеріалів вищезазначеної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України було залишено без руху та встановлено строк для усунення відповідних недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 21.03.2018 року заступником військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України 13.04.2018 року була надіслана до суду заява про усунення недоліків (вх. ГСОО №7997/18).
Враховуючи звільнення судді Никифорчука М.І. з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку з 03.04.2018р., розпорядженням керівника апарату суду №134 від 10.04.2018р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/483/18, за результатами проведення якого справу розподілено судді Господарського суду Одеської області Невінгловській Ю.М.
Ухвалою господарського суду від 17.04.2018 року, в порядку ст.ст. 12, 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, заступником військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у строк та в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, усунені недоліки позовної заяви, судом за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/483/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2018 року.
Обґрунтовуючи позов щодо визнання недійсним договору №ВКС-515 від 01.05.2015 р. та додаткової угоди до нього №ВКС-1844 від 01.01.2018р., які укладені між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною, прокурор посилається на приписи ст.ст. 179, 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 230, 215, 235, 509, 526, 901, 1011, 1013 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 9, 11 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна", п. 17 постанови Кабінету Міністрів України ,,Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" та стверджує про удаваність договору надання посередницьких послуг на комісійних засадах № ВКС-515 від 01.05.2015 року, оскільки його укладено з метою приховання факту оренди нерухомого державного майна, оформленої з порушенням чинного законодавства, що за думкою прокурора, підтверджується самими умовами вказаного договору та порядком його виконання сторонами. Разом з тим, прокурор наполягає на тому, що з огляду на положення п. 2.4 та п. 3.1.1 оспорюваного договору, фактично визначено здійснення Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною підприємницької діяльності з використанням нерухомого майна Концерну "Військторгсервіс"
При цьому, прокурор зазначає, що Концерн "Військторгсервіс" та його філія "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" належить до сфери управління Міністерства оборони України, на підставі чого Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а недотримання відповідачами норм законодавства про оренду державного майна спричиняє збитки державі у розмірі неотримоної орендної плати, що зумовило звернення прокурора, на підставі ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" до суду з відповідним позовом. Водночас, прокурор зазначає, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" прокурором було повідомлено суб'єкт владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.
Відповідно до приписів ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру").
За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Водночас прокурор посилається на те, що п.п. 1, 4 „Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014р. визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке, зокрема, веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо відчуження військового майна та здійснює в установленому законом порядку його відчуження або передачу.
При цьому, прокурор зазначає, що відповідно до інформації Білгород-Дністровської КЕЧ району №619 від 05.03.2018р. на картковому обліку зазначеної особи перебуває будівля Комбінату побутового обслуговування №88, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави (стара назва Енгельса) 16-А, яка відповідно до повідомлення Фонду Державного майна України № 10-15-20945 від 07.11.2017 року є об'єктом державної власності Міністерства оборони України та перебуває на балансі Концерну "Військторгсервіс".
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України зазначає, що в порушення вимог „Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністерства оборони України № 744 від 30.12.2016р. Міністерство оборони України заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави не здійснює.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судом підтверджуються підстави для здійснення представництва заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у даній справі інтересів держави в особі Міністерства оборони України.
07.05.2018 року від Концерну "Військторгсервіс" надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №9195/18 ), згідно якого останній проти позову заперечує та просить суд у задоволені заявленого прокурором позову відмовити, з огляду на те, що оспорюваний договір є договором змішаного типу та фактично не є договором оренди, а відноситься до договорів комісії, укладення якого Концерном "Військторгсервіс", як балансоутримувачем майна не заборонено, оскільки надання у користування Фізичної особи-підприємця Ротар Оксані Павлівні відповідного приміщення за умовами договору №ВКС-515 від 01.05.2015р. здійснено за для надання послуг за оспорюваним договором. Водночас, в обґрунтування своїх заперечень Концерн "Військторгсервіс" посилається на те, що Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області здійснювалась перевірка господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., під час якої перевірялись законність укладання договорів та їх виконання та за результатами, якої складено довідку від 15.09.2017р., у якій, зокрема, не визначено жодної рекомендації по розірванню укладеного з Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною спірного договору та не вказано, що договір №ВКС-515 від 01.05.2015р. не відповідає нормативно-правовим актам України.
16.05.2018 року представником Міністерства оборони України надано до суду пояснення (вх. ГСОО № 9816/18), згідно яких позивач позовні вимоги заявлені прокурором підтримує. Водночас, заперечує стосовно доводів Концерну "Військторгсервіс", посилаючись на те, що при укладені оспорюваного договору відповідачами були порушені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковою умовою чинності правочину, закріпленою ст.203 ЦК України, а саме, в порушення вимог ч.1 ст.203 ЦК України укладений договір суперечить актам цивільного законодавства України, зокрема, ст.ст. 5, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 ГК України.
Ухвалою суду від 16.05.2018 року судом, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання було відкладено на 13.06.2018 року.
Ухвалою господарського суду від 31.05.2018р., враховуючи перебування судді Господарського суду Одеської області Невінгловської Ю.М. у відрядженні з 11.06.2018 р. по 13.06.2018 р. включно, згідно наказу голови суду №27-а від 30.05.2018р., підготовче засідання було призначено на 18.06.2018 року.
11.06.2018 року до канцелярії суду прокурором було подано відповідь на відзив (вх. ГСОО № 11630/18), згідно якої прокурор не погоджується із доводами Концерну "Військторгсервіс" вважає їх безпідставними і необґрунтованими та серед іншого, звертає увагу суду на те, що за висновками Південного офісу Держаудитслужби в Одеській області за результатами перевірки господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року (довідка №08-12/6-у від 15.09.2017р.) встановлено, що укладення філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" договорів з наданням суб'єктам господарювання приміщень у користування, у тому числі про надання посередницьких послуг на комісійних засадах, має ознаки ухилення від вимог законодавства щодо укладення договорів оренди.
У судовому засіданні від 18.06.2018 року представником Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" подано клопотання вх. ГСОО №916/483/18, згідно якого останній просив суд в порядку п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою господарського суду від 18.06.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого засідання було продовжено до 16.07.2018 року.
У судовому засіданні від 18.06.2018 року судом було оголошено перерву до 20.06.2018р.
Ухвалою суду від 20.06.2018 року, судом клопотання Концерну "Військторгсервіс" вх. ГСОО №916/483/18 було задоволено частково, а провадження у справі №916/483/18 в частині позовних вимог про зобов'язання фізичної особи-підприємця Ротар Оксани Павлівни повернути за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України - приміщення №27 першого поверху будівлі комбінату побутового обслуговування за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса (нова назва Військової слави) 16-А загальною площею 16 м2 закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою суд від 20.06.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2018 року.
У судовому засіданні від 16.07.2018 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 13.08.2018 року.
У судовому засіданні від 13.08.2018 р. прокурор заявлені позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні від 13.08.2018 р. представник Міністерства оборони України, позовні вимоги, заявлені прокурором підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - Концерн "Військторгсервіс" у судовому засіданні від 13.08.2018 року проти задоволення судом позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач - Фізична особа-підприємець Ротар Оксана Павлівна про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на її юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 07.03.2018 року (а.с. 66-67), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому, суд повідомляє, що в результаті з'єднання з відповідачем Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною за допомогою телефонного зв'язку ій особисто були передані телефонограми 15.05.2018р. та 12.06.2018р. про проведення судових засідань 16.05.2018р. та 18.06.2018р. відповідно.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання" „не запит", а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника Фізичної особи-підприємця Ротар Оксани Павлівни у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі даного відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні від 13.08.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.08.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Як встановлено матеріалами справи, згідно інформації Білгород-Дністровської КЕЧ району від 05.03.2018 р. № 619 (а.с. 53) за даними обліку будівля комбінату побутового обслуговування № 88 за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави (стара назва Енгельса), 16-А перебуває у користуванні та на балансі Концерну "Військторгсервіс".
Відповідно до повідомлення Фонду державного майна України від 07.11.2017 р. № 10-15-20945 (а.с. 49) будівля комбінату побутового обслуговування № 88, розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 16-А, є об'єктом державної власності Міністерства оборони України та перебуває на балансі Концерну "Військторгсервіс".
Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2015 року між Концерном „Військторгсервіс" в особі начальника філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною (сторона-2) був укладений договір про надання посередницьких послуг на комісійних засадах № ВКС-515 (надалі - договір), предметом якого за змістом п. 2.1 - сторона-1 доручає, а сторона-2 бере на себе зобов'язання від свого імені, але в інтересах та за рахунок сторони-1 надавати комплекс послуг у сфері побутового обслуговування (виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням, послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів) військовослужбовців Збройних Сил України та інших фізичних та/або юридичних осіб, які можуть бути потенційними споживачами таких послуг.
Відповідно до п.2.3 договору, комплекс послуг у сфері побутового обслуговування надається стороною-2 за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 16-А (приміщення першого поверху № 27).
Відповідно до технічного паспорту (а.с. 37-39) на громадський будинок літ. "А" Будівлі комбінату побутового обслуговування №88 , що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 16-А, загальна площа приміщення першого поверху № 27 - майстерня, становить 16 м2.
За умовами п. 2.4 договору, комплекс послуг у сфері побутового обслуговування, що є предметом даного договору, надається стороною-2 власними силами (використовуючи кваліфікаційні можливості та працю власних фахівців) сумлінно і дбайливо.
Положеннями п.п. 3.1.1 договору встановлено обов'язок сторони-1 забезпечити Сторону-2 необхідним обладнанням та місцем для виконання останнім своїх обов'язків за договором, а саме надання комплексу послуг у сфері побутового обслуговування, передбачених п. 2.2 даного договору.
Відповідно до п.4.1 договору вартість наданих стороною-1 посередницьких послуг на комісійних засадах є договірною, визначається сторонами та складає 450 грн. за місяць, з урахуванням ПДВ.
За умовами п. 6.1 та п. 6.2 договір набуває чинності з 01.05.2015р. та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором та при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору, направленої за 1 місяць до закінчення терміну його дії, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на наступний рік.
В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду №ВКС-1844 від 01.01.2018 року до договору №ВКС-515 від 01.01.2018 р., відповідно до мов якої останні дійшли згоди та збільшили вартість послуг, наданих стороною-1 до розміру 570,00 грн., з урахуванням ПДВ.
Як встановлено матеріалами справи, шляхом укладення додаткової угоди від 02.05.2018 р. № ВКС-2080 договір №ВКС-515 від 01.05.2015 року за взаємною згодою сторін було розірвано, в зв'язку з чим, на теперішній час приміщення першого поверху № 27 в будівлі комбінату побутового обслуговування за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський вул. Військової слави, 16-А площею 16 м2 не використовується жодною особою, про що складено акт огляду від 14.06.2018 р. (а.с. 152).
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені прокурором направлені на визнання укладеного між відповідача договору №ВКС-515 від 01.01.2018 р. та додаткової угоди до нього №ВКС-1844 від 01.01.2018р. недійсними, як таких, що є удаваними правочинами.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальним правилом, презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Статтею 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
При цьому, суд зазначає, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Як встановлено судом, за змістом договору №ВКС-515 від 01.01.2018р. Фізична особа-підприємець Ротар Оксана Павлівна фактично отримала за плату право користування державним майном - приміщенням першого поверху № 27 в будівлі комбінату побутового обслуговування за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський вул. Військової слави, 16-А площею 16 м2 для здійснення господарської діяльності - виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням, послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів.
При цьому, факт використання Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною, до моменту розірвання оспорюваного договору, нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Концерну "Військторгсервіс", підтверджується: оспорюваним договором та додатковими угодами до нього; протоколом огляду від 04.09.2017 р. у кримінальному провадженні; протоколом допиту свідка Ротар О.П. від 14.03.2018р., в якому зазначено, що з 2013 року фактично орендує приміщення у Концерну "Військторгсервіс" за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави (Енгельса), 16-А для здійснення підприємницької діяльності на підставі різних угод, а з 2015 р. - на підставі оспорюваного договору; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 04.09.2017 р.; змістом відзиву Концерну "Військторгсервіс" тощо.
За таких обставин, оспорюваний правочин між відповідачами спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого державного майна, який сторони насправді вчинили, отже, спірний договір є удаваним правочином згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене та зміст ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) державного майна, зокрема, положення Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна".
Згідно ст. 3 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтями 5, 9, 11 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна" передбачено особу орендодавця, порядок укладення договору оренди, в т.ч. направлення орендарем пропозиції разом з проектом орендної угоди та іншими документами, необхідність оцінки об'єкта оренди, розгляд документів органом, уповноваженим управляти державним майном, та інші обов'язкові процедури.
З урахуванням викладеного, договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-515 від 01.05.2015 р. та додаткова угоду до нього №ВКС-1844 від 01.01.2018р., які укладені між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною, як угода, за якою передано в оренду державне нерухоме майно, не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, що є підставою для визнання його недійсним за приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
З приводу тверджень Концерну "Військторгсервіс" про те, що оспорюваний правочин є договором комісії, суд зазначає таке:
Положеннями ст. 1011 Цивільного кодексу України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Відтак, за договором комісії плату за вчинення певних дій має отримувати комісіонер, в той час як договором №ВКС-515 від 01.05.2015 р. взагалі не передбачено оплату Концерном "Військторгсервіс" комісійних послуг Фізичній особі-підприємцю Ротар Оксані Павлівні, натомість встановлено обов'язок останньої вносити кошти на рахунок Концерну "Військторгсервіс".
При цьому, виходячи із визначення предмету договору комісії право користування нерухомим майном не набувається, тоді як відповідно до умов договору №ВКС-515 від 01.05.2015 р. Фізичній особі-підприємцю Ротар Оксані Павлівні було передано в фактичне користування державне нерухоме майно.
Таким чином, умови договору №ВКС-515 від 01.05.2015 р. не кореспондуються з приписами ст.ст. 1011, 1013 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим зазначений договір за своєю правовою суттю не є різновидом господарських договорів, що відносяться до договорів комісії.
Разом з тим суд зазначає, що посилання учасників справи на результати перевірки, проведеної Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області, до уваги судом не приймаються, як такі, що не мають для суду преюдиційного значення та підлягають дослідженню в сукупності з іншими доказами, які в даному випадку свідчать про наявність підстав ухилення Концерну "Військторгсервіс" при укладенні комісійних договорів від вимог законодавства щодо укладення договорів оренди.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання договору надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-515 від 01.05.2015 р. та додаткової угоди до нього №ВКС-1844 від 01.01.2018р. недійсними, в зв'язку з чим, заявлений прокурором позов підлягає задоволенню.
На підставі п. 2 ч.1, ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1762,00 грн., покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених судом вимог, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останніх.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсними договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах від 01.05.2015 р. № ВКС-515 та додаткову угоду до нього від 01.01.2018 р. № ВКС-1847, укладені між Концерном ,,Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; код ЄДРПОУ 33689922) в особі філії ,,Одеське управління військової торгівлі" Концерну ,,Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А; код ЄДРПОУ 35123222) та Фізичною особою-підприємцем Ротар Оксаною Павлівною (67730, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1).
3.Стягнути з Концерну ,,Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код 33689922) в особі філії ,,Одеське управління військової торгівлі" Концерну ,,Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А, код 35123222) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, код 38296363) 881/вісімсот вісімдесят одну/грн. судового збору.
4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ротар Оксани Павлівни (67730, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11; код ЄДРПОУ 38296363) 881/вісімсот вісімдесят одну/грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21 серпня 2018 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська