"17" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1202/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/1202/18
за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"
до відповідача ОСОБА_1 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції
про стягнення 62478,20 грн., -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 09.01.2018р. №17
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції 62478,20 грн., з яких: 52287,59 грн. - борг за поставлену теплову енергію, 5338,60 грн. - пеня, 1045,15 грн. - 3% річних, 3806,86 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №І-189/А-8 від 01.03.2017р. про постачання теплової енергії щодо повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
У відзиві на позовну заяву за вх.№13917/18 від 11.07.2018р. відповідач просить суд позовні вимоги залишити без задоволення, застосувати п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат, з посиланням при цьому на відсутність підтверджуючого документу купівлі теплової енергії, тобто договору закупівлі та належним чином оформленого за підписом відповідача рахунку-фактури. Укладений між сторонами договір не містить вартості теплової енергії та суми договору. Виходячи з розрахунків розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, позивач не звернувся у відповідні строки до відповідача з претензією, позивачем пропущений строк позовних вимог з неповажних причин. Відповідач є бюджетною організацією та проводить розрахунки відповідно до бюджетних асигнувань.
У відповіді на відзив за вх.№15223/18 від 27.07.2018р. позивач посилається на те, що між сторонами у справі склались суто господарські відносини, об'єктивовані в майново-господарських зобов'язаннях щодо постачання теплової енергії та між сторонами не існує жодних організаційно-господарських відносин. Тарифи на теплову енергію затверджуються у відповідності до чинного законодавства. Відповідачем не надано доказів щодо заявлення про включення до договору умов щодо суми договору. В матеріалах справи наявні копії розрахункових документів та докази їх надсилання відповідачу, листування з приводу об'ємів поставленої теплової енергії. Спеціальна позовна давність, передбачена п.1 ч.2 ст.258 ЦК України не підлягає застосуванню до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. У п.10.6 укладеного між сторонами договору сторони домовились, що термін позовної давності не поширюється на відносини, що обумовлені цим договором. Відсутність у боржника коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Заперечення на відповідь на відзив відповідач у встановлений строк до суду не надав.
14.08.2018р. за вх.№2-4128/18 господарським судом одержано клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, понесені внаслідок вчинення інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою її до розгляду у розмір 128 грн.
Відповідач про дату, час і місце судових засідань повідомлений належним чином, але у судове засідання 17.08.2018р. не з'явився та про причини свого нез'явлення суд не повідомив.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 17.08.2018р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:
01.03.2017р. між Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (Теплопостачальна організація, позивач) та ОСОБА_1 міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (Споживач, відповідач) укладений договір №І-189/А-8 про постачання теплової енергії, за яким Теплопостачальна організація зобов'язується продавати (постачати) Споживачеві теплову енергію за кодом ДК 021:2015:09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція у відповідності з умовами договору, Споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається на об'єкти Споживачу (Додаток №1 до цього договору) в обсягах згідно з Додатком №2 до даного договору на опалення з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку.
Згідно з п.2.2 договору умови та порядок постачання теплової енергії Споживачу здійснюється у відповідності до цього договору, вимог Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 (надалі - Правила користування), Положення про роботу постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань по відключенню від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання в місті ОСОБА_2, затвердженого Рішенням Ізмаїльської міської ради від 27.10.2011р. № 1318-УІ, також іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.3.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності) на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Вартість спожитої теплової енергії визначається на підставі акту про обсяги споживання теплової енергії (Додаток №3 до цього договору) пропорційно опалюваній площі Споживача.
Згідно з п.3.3 договору порядок перерахунку за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється з підстав та у порядку, визначеному Правилами користування.
Відповідно до п.3.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів в такому порядку:
- до 20 числа розрахункового місяця 80% очікуваної вартості споживання теплової енергії в поточному розрахунковому періоді;
- кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється Споживачем згідно платіжного документу, сформованого та направленого Теплопостачальною організацією, за мінусом оплаченої вартості енергії в розрахунковому періоді. При не погодженні з сумою, зазначеною в платіжному дорученні Споживач зобов'язується впродовж терміну оплати повідомити про свої зауваження в письмовому вигляді і підтвердити документально. Повна вартість поставленої теплової енергії в розрахунковому періоді оплачується не пізніше 15 числі, що настає за розрахунковим. Проведення розрахунків згідно умов даного договору також можливе на умовах попередньої оплати. Оформлення попередньої оплати послуг здійснюється на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Згідно з п.3.5 договору у випадку несвоєчасної оплати Теплопостачальна організація має право нарахувати пеню в розмірі 1,0% за кожний день порушення строку платежу до повного погашення заборгованості.
Відповідно до п.4.1 договору для обліку споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, зазначені у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки.
Згідно з п.4.5 договору Споживча зобов'язаний 28 числа кожного місяця (у лютому - 26 числа) надати Теплопостачальній організації копію витягу з журналу обліку теплової енергії та енергоносія, а також записи показань приладів, які реєструють параметри теплоносія за звітний місяць. У випадку коли 28 (26) число припадає на вихідний день, то покази обліку фіксуються у перший робочий день після 28 (26) числа.
Відповідно до п.6.2.6 договору Споживач зобов'язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору.
Згідно з п.10.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання та розповсюджує свою дію згідно ст..631 ЦК України на відносини, що виникли з 21.10.2016р. та припиняє свою дію у випадку переходу прав власності на об'єкти, визначені в Додатку №1 до цього договору, або проведення в цих об'єктах відключення від мереж централізованого опалення в порядку, передбаченому діючим законодавством. При умові повного здійснення розрахунку за договором.
Відповідно до п.10.6 договору сторони домовились, що термін позовної давності не поширюється на відносини, що обумовлені договором.
У Додатку №1 до договору №І-189 від 01.03.2017р. до переліку об'єктів включено нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, 23-а.
Також господарським судом встановлено, що за загальний період з жовтня 2016 року по березень 2018 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 52 287,59 грн., про що свідчать відповідні розрахункові накладні №0000000948 від 31.10.2016р., №0000001197 від 30.11.2016р., №0000001507 від 15.12.2016р., №0000001588 від 21.12.2016р., №0000000132 від 17.01.2017р., №0000000233 від 19.01.2017р., №0000000474 від 31.01.2017р., №0000000873 від 28.02.2017р., №0000001185 від 31.03.2017р., №0000001348 від 30.11.2017р., №0000001506 від 19.12.2017р., №0000000430 від 31.01.2018р., №0000000173 від 31.01.2018р., №0000000690 від 28.02.2018р., №0000000872 від 31.03.2018р.
На оплату спожитої теплової енергії позивачем відповідачу виставлені відповідні акти-фактури №0000001080 від 31.10.2016р. на суму 739,80 грн., №0000001378 від 30.11.2016р. на суму 3136,44 грн., №0000001667 від 15.12.2016р. на суму 459,26 грн., №0000001778 від 22.12.2016р. на суму 3998,95 грн., №0000000130 від 17.01.2017р. на суму 296,21 грн., №0000000218 від 23.01.2017р. на суму 3096,50 грн., №0000000524 від 31.01.2017р. на суму 2565,88 грн., №0000000742 від 28.02.2017р. на суму 4572,47 грн., №0000001125 від 31.03.2017р. на суму 3112,20 грн., №0000001375 від 30.11.2017р. на суму 3840,31 грн., №0000001619 від 21.12.2017р. на суму 5237,09 грн., №0000000457 від 31.01.2018р. на суму 723,95 грн., №0000000153 від 31.01.2018р. на суму 6009,55 грн., №0000000694 від 28.02.2018р. на суму 6891,54 грн., №0000000983від 31.03.2018р. на суму 7607,44 грн.
Доказів на підтвердження непогодження відповідача з сумою, визначеною у платіжних документах на виконання п.3.4 договору до суду не надано.
У претензії від 22.05.2017р. №Юо-21/5/17 позивач просив відповідача погасити заборгованість за теплову енергію, яка станом на 22.05.2017р. становить 21977,71 грн.
Вказану претензію відповідачем залишено без відповіді та задоволення.
У претензії від 26.02.2018р. №Юо-3/5/18 позивач просив відповідача погасити заборгованість за теплову енергію, яка станом на 23.02.2018р. становить 37788,61 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 20.03.2018р. №10/2997/1рм просив позивача для розгляду претензії надати документи, на які позивач посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, у тому числі розрахунок суми заборгованості із зазначення підстав її виникнення.
Листом від 05.04.2018р. №2043 відповідач просив позивача надати інформацію щодо загальної вартості наданих послуг за І квартал 2018 року, Гкал, грн.; заборгованість станом на дату листа; фактичне споживання за 2017 рік, Гкал, грн.
У листі від 05.04.2018р. №545 позивач надав відповідачу наступну інформацію: загальна вартість наданих послуг з теплопостачання за І квартал 2018 року: 10,03113 Гкал, 21232 грн.; заборгованість за теплопостачання станом на 01.04.2018р. - 52287,59 грн.; фактичне споживання теплової енергії за 2017 рік: 13,76826 Гкал, 22720,66 грн.
Листом від 07.05.2018р. №896 позивач надав відповідачу документи на підтвердження існуючої заборгованості.
Листом від 14.05.2018р. №10/4888/МП відповідач відхилив претензію позивача з посиланням на відсутність доказів наявності невиконаних зобов'язань з боку відповідача.
Надіслані листом від 07.05.2018р. №896 позивачем документи відповідач повернув листом від 18.05.2018р. №10/5109/Мп з посиланням на відмову у задоволенні претензії.
Наявна заборгованість за поставлену теплову енергію відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір №І-189/А-8 від 01.03.2017р. про постачання теплової енергії, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію, а відповідач своєчасно та в повному обсязі її оплачувати. При цьому у договорі сторони передбачили, що його положення застосовуються до правовідносин, які склались між сторонами з 21.10.2016р.
В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідачем неналежним чином виконувались свої зобов'язання за договором№І-189/А-8 від 01.03.2017р. про постачання теплової енергії щодо повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії за загальний період з жовтня 2016 року по березень 2018 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 52 287,59 грн.
При цьому, жодних доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір 3% річних за загальний період з 16.11.2016р. по 31.05.2018р. становить 1 045,15 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції за загальний період з грудня 2016 року по травень 2018 року становить 3 806,86 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Відповідно ч.ч.1,3 до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало
Умовами п.3.5 укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Теплопостачальна організація має право нарахувати пеню в розмірі 1,0% за кожний день порушення строку платежу до повного погашення заборгованості.
З доданого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що розмір останньої позивачем розраховано на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №3-121гс11 та Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №910/10224/14.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір пені за загальний період з 16.11.2016р. по 31.05.2018р. становить 5 338,60 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.
Посилання відповідача на відсутність підтверджуючого документу купівлі теплової енергії, тобто договору закупівлі та належним чином оформленого за підписом відповідача рахунку-фактури господарським судом не приймаються до уваги з огляду на наявні в матеріалах справи розрахункові накладні та акти-фактури, які було надіслано відповідачу, а також відсутність доказів на підтвердження непогодження відповідача з сумою, визначеною у платіжних документах на виконання п.3.4 договору.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання відповідача на те, що відповідач є бюджетною організацією та проводить розрахунки відповідно до бюджетних асигнувань, не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов'язання з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог у даній справі, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п.10.6 договору сторони домовились, що термін позовної давності не поширюється на відносини, що обумовлені договором.
За таких обставин, враховуючи, що сторонами у договорі узгоджено, що термін позовної давності не поширюється на відносини, що обумовлені договором, позивачем у даній справі не пропущений строк позовної давності для звернення з позовними вимогами до суду.
При цьому господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, оскільки в силу ст.258 ЦК України до вимог про стягнення 3% річних та індекс інфляції не застосовується спеціальна позовна давність.
Позивачем у клопотанні про стягнення судових витрат від 14.08.2018р. за вх.№2-4128/18 заявлено до стягнення з відповідача судові витрати понесені внаслідок вчинення інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою її до розгляду у розмір 128 грн.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.4 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесення позивачем витрат на надсилання позовної заяви на адресу відповідача та до суду, надсилання до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, надсилання на адресу відповідача та до суду відповіді на відзив позивачем надано відповідні фіскальні чеки на загальну суму 128 грн.
За таких обставин, розмір понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становить 128 грн.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9, код ЄДРПОУ 40867311) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а, код ЄДРПОУ 05514413, ІПН 055144115027) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 52 287 (п'ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 59 коп., пеню в розмірі 5 338 (п'ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 1 045 (одна тисяча сорок п'ять) грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 806 (три тисячі вісімсот шість) грн. 86 коп., судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 128 (сто двадцять вісім) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 21 серпня 2018 р.
Суддя Г.Є. Смелянець