17 серпня 2018 р.
м. Херсон
Справа № 2140/1386/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Житлово-експлуатаційної контори № 1 Суворовського району про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу,
встановив:
Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Житлово-експлуатаційної контори № 1 Суворовського району (далі-відповідач, ЖЕК №1), в якому просить стягнути кошти з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу в сумі 237 638,22 грн.
Позовні вимоги обгрутновані тим, що відповідач має податковий борг в сумі 237638,22 грн., по податку на додану вартість, який виник з 24.09.2017р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань. Враховуючи, що вчинені позивачем дії не призвели до погашення податкового боргу, податковий борг не сплачений в строки, визначені законодавством, позивач просить стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу в сумі 237638,22 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи
Згідно положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст..260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Також частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи, а також характер спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для віднесення даної справи до категорії справ незначної складності. Враховуючи відсутність заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотань будь-якої із сторін та достатність доказів для розгляду справи по суті вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 16.07.2018р. у справі відкрите спрощене провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження на надання відзиву на позовну заяву. Ухвала суду отримана відповідачем 26.07.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №7302700783512.
Згідно з ч.4 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Станом на день розгляду справи, ані заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а ні відзив на позовну заяву до суду не подано.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми податкового законодавства України, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Житлово-експлуатаційна контора № 1 Суворовського району зареєстровано 01.04.1991р. та станом на день ухвалення постанови у даній справі не перебуває в стані припинення.
Як платник податків відповідач перебуває на обліку з 01.04.1991р. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подані податкові декларації з ПДВ, в яких самостійно задекларовано податок:
- за серпень 2017 року від 19.09.2017 №9191183702 на суму 25 217,00 грн.;
- за вересень 2017 року від 19.10.2017 №921755057 на суму 37 765,00 грн.;
- за жовтень 2017 року від 20.11.2017 №9244317485 на суму 36 282,00 грн.;
- за листопад 2017 року від 19.12.2017 №9263312345 на суму 44 649,00 грн.;
- за грудень 2017 року від 22.01.2018 №9296781149 на суму 46 962,00 грн.;
- за січень 2018 року від 20.02.2018 №9025860316 на суму 46 419,00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету ЖЕК №1 Суворовського району по податковій декларації з податку на додану вартість №9222073629 від 18.11.2016 за жовтень 2016 року, по податковій декларації з податку на додану вартість №9246524558 від 20.12.2016 за листопад 2016 року, по податковій декларації з податку на додану вартість №9024080616 від 20.02.2017 за січень 2017 року, по податковому повідомленню-рішенню (форма «Н») №0000731201 від 17.01.2017. За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.08.2017р. №1710/21-22-12-01/14114233, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017р. №0042291201 про визначення до сплати грошового зобов'язання в сумі 388,05 грн. та штрафної санкції у сумі 38,81 грн.
Податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача та отримано останнім 14.09.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №7302602795073.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
В силу вимог пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Приписами п.56.11 ст.56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, грошове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем в податкових деклараціях має статус узгодженого.
Щодо грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням суд зазначає, що відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно зі ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Як встановлено судом, вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалось в судовому порядку. Відповідачем не надано доказів оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та його скасування.
Таким чином, грошове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 01.09.2017р. №0042291201 є узгодженим.
Оскільки грошові зобов'язання не були сплачені платником у встановлений Законом строк, то вони набули статусу податкового боргу платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями ст.. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що 17.07.2017р. контролюючим органом виставлена вимога форми “Ю” №2454-17, яка направлена на адресу відповідача та отримана останнім 21.07.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням, наявним в матеріалах справи.
Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач був постійним боржником, що підтверджується копією зворотного боку облікової картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.
Відповідно до пп. 89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
18.07.2017 р. заступником начальника ГУ ДФС у Херсонській області прийнято рішення №256 про опис майна ЖЕК №1 у податкову заставу.
Судом не встановлено факту оскарження податкової вимоги та акту опису майна.
Застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу в добровільному порядку.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
Положеннями ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Як вбачається із матеріалів справи, в банківських установах на ім'я ЖЕК №1 відкриті поточні банківські рахунки, з яких може проводитись стягнення податкового боргу.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути кошти з рахунків Житлово-експлуатаційної контори № 1 Суворовського району (код ЄДРПОУ 14114233) у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код бюджетної класифікації - 14060100, р/р - 31118029700002, отримувач: УДКСУ у м. Херсоні Херсонської області, код - 37959779, банк - ГУДКСУ у Херсонській області, МФО банку - 852010) у сумі 237 638,22 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.3