20 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 757/28205/18-ц
провадження № 22-ц/796/7175/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.
суддів - Лапчевської О.Ф., Вербової І.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - громадянин Великої Британії ОСОБА_2
третя особа - Орган опіки та піклуванняміста Чернівці
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3
на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року у складі судді Матійчук Г.О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до громадянина Великої Британії ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування міста Чернівці про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з матір'ю, -
У червні 2018 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав громадянина Великої Британії ОСОБА_2 та визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 рокусправу передано на розгляд до Першотравневого районного суду м. Чернівців.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 06 липня 2018 року представник позивача подав до суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми цивільного процесуального законодавства України.
Вказує на те, що позовна заява була подана за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача у відповідності до закону.
Зазначає, що ОСОБА_1 не проживає з ОСОБА_2 з 03 липня 2016 року, спілкуються сторони тільки в межах судових процесів у Великобританії та Україні, в ході яких відповідач вказував, що відповідно до посвідки на тимчасове проживання, він є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1.
Окрім того, апелянт зазначає, що надав місцевому суду усі можливі докази на підтвердження останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, а саме, копію посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_2, копію судового наказу Сімейного відділення Високого суду правосуддя від 03 серпня 2017 року, на що, всупереч вимогам чинного законодавства, суд уваги не звернув.
Сторони не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIIIвід 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIIАпеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи справу на розгляд до Першотравневого районного суду м. Чернівців, місцевий суд виходив з того, що зареєстроване місце проживання відповідача не відоме та у зв'язку з цим можливість відкриття провадження за нормами частини першої статті 27 ЦПК України - відсутня.
Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте, ухвала суду не відповідає указаним нормам, що, відповідно до статті 379 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV &q?дн;Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини&q?я ; застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
За загальним правилом, у відповідності до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Справи про позбавлення батьківських прав, а також про визначення місця проживання дитини є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України за місцем проживання відповідача.
За приписами частини дев'ятої статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його зайняття (роботи).
Нормами частини десятої статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Таким чином, позовна заява була подана за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача, на підтвердження чого представником ОСОБА_1 надано копію посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 01 червня 2017 року, виданого Головним управлінням ДМС у місті Києві (а.с. 26), копію судового наказу Сімейного відділення Високого суду правосуддя від 03 серпня 2017 року, Додаток А, згідно якого відповідача зобов'язано проживати за поточною адресою: Україна, АДРЕСА_1 та заздалегідь повідомити ОСОБА_1 про будь яку зміну адреси (а.с. 113).
Окрім того, до апеляційної скарги представником позивача додано копію останньої сторінки договору оренди, укладеного 23 грудня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, а також копію позовної заяви відповідача про розірвання шлюбу, в якій його адресою проживання зазначено: АДРЕСА_1.
Відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частина восьма статті 187 ЦПК України).
Частиною десятою статті 187 ЦПК України встановлено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно відомостей, наданих Відділом обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ГУДМС в м. Києві у відповідь на запит судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_7.
Виходячи з наведеного, на час звернення представника ОСОБА_1 з позовною заявою, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема: копією посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_2, судовим наказом Сімейного відділення Високого суду правосуддя від 03 серпня 2017 року.
Іншого зареєстрованого у визначеному законом порядку місця проживання або перебування відповідача на момент подачі позову не встановлено.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці &q?дд;право на суд&q?ро; передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
У своєму рішенні в справі &qu:";Голдер проти Сполученого Королівства&quсв;, 1975 р. суд відзначив: &q?ол;Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики &q?нт;справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження&q?ог;. Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Отже, колегія доходить висновку, що місцевий суд належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок щодо непідсудності даної справи Печерському районному суду м. Києва, що призвело до неправильного вирішення справи та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та, відповідно до статті 379 ЦПК України, є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.
Головуючий: В.А. Кравець
Судді: О.Ф. Лапчевська
І.М. Вербова