17 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі судді Крижанівської Г.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, постановленої у складі судді Соколова О.С., від 08 червня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
15 серпня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року.
Під час вивчення матеріалів справи при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження судом встановлено, що 04 грудня 2014 року колегія суддів Апеляційного суду міста Києва під головуванням судді Крижанівської Г.В. розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2014 за заявою про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2012 за нововиявленими обставинними у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04.12.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2014 залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2015 ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2014 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04.12.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа № 2-3488/11
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7590/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Соколов О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб'єктивного критерію, але й об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (Рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
З огляду на наведені положення закону та обставини справи, з метою подальшого уникнення питань, пов'язаних з необ'єктивністю, упередженістю та задля усунення можливих сумнівів щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд та законності судового рішення у відповідності до принципів ст. 6 Європейської Конвенції приходжу до висновку про недопустимість повторної участі судді Крижанівської Г.В. у розгляді даної справи.
Враховуючи вищевикладене, вважаю що існують підстави для самовідводу судді.
Керуючись ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд,-
Заявити самовідвід у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, постановленої у складі судді Соколова О.С., від 08 червня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Г.В. Крижанівська