Постанова
Іменем України
08 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 635/8159/13-ц
провадження № 61-5267св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_2,
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_5, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2016 року у складі судді Полєхіна А. Ю. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Бездітка В. М., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_2, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про його державну реєстрацію, припинення права власності на земельну ділянку, поновлення порушеного права користування земельною ділянкою і поновлення її меж, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 1989 року посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської районої державної нотаріальної контори Богуновою Н. В., реєстровий номер 2-2597, ОСОБА_1 належить 49/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. 51/100 частина вказаного будинку належала співвласнику ОСОБА_7, який за договором дарування від 26 грудня 2013 року подарував належну йому частку ОСОБА_3
На підставі рішення виконкому Покотилівської селищної ради від 23 листопада 1955 року № 21, за цим житловим будинком зареєстрована земельна ділянка площею 2757 кв. м, що підтверджується даними технічного паспорта на вказане домоволодіння.
Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 складається з двох квартир. Квартира № 1 складається з приміщень 1-2 - житлової кімнати, 1-3 - кухні, 1-4 житлової кімнати, 1-5 житлової кімнати, 1 - сіней, 11 - кладової, має житлову площу - 22,80 кв. м, загальну - 29,60 кв. м. Квартира № 2 складається з приміщень 2-2 кухні 2-3 - житлової кімнати, 1 - тамбуру, 11 - сіней, кладової та має житлову площу - 10,00 кв. м, загальну - 19,80 кв. м.
У 2012 році ОСОБА_2, сусід за суміжною земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 порушив межу між земельними ділянками та на земельній ділянці, закріпленій за житловим будинком в АДРЕСА_1, розпочав будівництво.
Підписів у технічній документації щодо погодження меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 не ставила, згоди на зміну меж між земельними ділянками не надавала.
Зазначає, що оскільки будинок був придбаний нею у 1989 році, а рішення виконкому Покотилівської селищної ради про виділ земельної ділянки прийнято 23 листопада 1955 року, відповідно до статті 90 Земельного кодексу УРСР, який діяв на час придбання нею будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.
Крім того, при укладенні договору купівлі-продажу від 29 серпня 1989 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської районної державної нотаріальної контори БогуновоюН. В., її прізвище «ОСОБА_1» помилково вказано, як «ОСОБА_1». Вказаний договір був укладений безпосередньо нею з ОСОБА_7, який діяв за довіреністю в інтересах та від імені ОСОБА_8 Кошти за цим договором вона віддавала частинами, що підтверджується наданими розписками про передачу коштів за частину житлового будинку.
На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила: встановити факт належності їй правовстановлюючого документа договору купівлі-продажу 49/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської районої державної нотаріальної контори Богуновою Н. В., реєстровий номер 2-2597, на ім'я ОСОБА_9;
визнати незаконним та скасувати рішення ХХХІІІ сесії V скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 23 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки загальною площею 0,1804 га в тому числі: 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,0304 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Покотилівка, в'їзд Калініна, 39/1;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виділеної ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,1804 га в тому числі: 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,0304 га - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, виданий на підставі рішення ХХХІІІ сесії V скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 23 вересня 2010 року та скасувати запис про державну реєстрацію цього державного акту;
поновити порушене право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, встановивши межі вказаної земельної ділянки, які існували раніше згідно з рішенням виконавчого комітету Покотилівської селищної ради від 23 листопада 1955 року № 21 та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, орієнтовною площею 0,08 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та привести її у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення самовільно збудованого житлового будинку з надвірними спорудами.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що договір купівлі-продажу 49/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений 29 серпня 1989 року державним нотаріусом Першої Харківського району державної нотаріальної контори Богуновою Н. В. реєстровий номер 2-2597, належить ОСОБА_1
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час укладання договору купівлі-продажу від 29 серпня 1989 року мала місце помилка у зв'язку з перекладом прізвища позивача ОСОБА_1, тому наявні підстави встановлення факту, що має юридичне значення.
Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд виходив з того, що підставою для визнання рішення незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Оспорюване рішення ХХХІІІ сесії V скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 23 вересня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки загальною площею 0,1804 га прийняте відповідно до вимог чинного законодавства і в межах повноважень, не порушує законні права та інтереси позивача, оскільки ОСОБА_1 не надала правовстановлюючого документа на земельну ділянку та не довела, що вона є законним її користувачем в розумінні вимог Земельних кодексів України, що діяли на території України в різні періоди.
Крім того, позивач не довела право на користування земельною ділянкою саме площею 2757 кв. м за адресою: АДРЕСА_1
Зазначив, що порушення прав та інтересів інших осіб в зв'язку з прийняттям цього рішення, як ненормативного правового акту місцевого самоврядування, який є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом його виконання, встановлено не було.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довела факт порушення її права на користування спірною земельною ділянкою. ОСОБА_2 будівництво на виділеній земельній ділянці здійснив відповідно до проекту та увів згідно із законодавством в експлуатацію, що підтверджується копією технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, в якому відсутні відомості про самовільне будівництво та наявний штамп про будівництво відповідно до затвердженого проекту. Суд зазначив, що ОСОБА_1 із заявами до Покотилівської селищної ради Харківського району про надання в користування або у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 не зверталась, будь-які відомості про виділення їй земельної ділянки відсутні. Крім того, відсутні докази того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 2757 кв. м була виділена в користування саме ОСОБА_1
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не звернули уваги, що на момент прийняття рішення Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 23 вересня 2010 року про передання у власність ОСОБА_2 безоплатно земельної ділянки, спірна частина земельної ділянки знаходилася у користуванні, в тому числі ОСОБА_1 Вилучення (викуп) частини земельної ділянки у ОСОБА_1 при передачі її у власність ОСОБА_2 не проводилось, а тому з урахуванням відсутності згоди позивача про вилучення частини спірної земельної ділянки позов підлягає задоволенню.
Зазначає, що відомості про розмір земельної ділянки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, містяться у договорі купівлі-продажу від 29 серпня 1989 року та технічному паспорті на цей будинок та цей розмір становить 2757 кв. м.
Суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою пункт 2 висновку судової земельно-технічної експертизи від 08 вересня 2014 року, згідно з яким фактичний розмір земельної ділянки АДРЕСА_1 порівняно з розміром цієї ділянки, який вказаний у технічній документації (технічному паспорті), зменшився на 1028 кв. м (2703 кв. м - 1675 кв. м). Частина земельної ділянки відійшла до земельної ділянки АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не направлено.
02 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суди встановили, що згідно з договором купівлі-продажу від 29 серпня 1989 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської районної державної нотаріальної контори Богуновою Н. В., ОСОБА_9 належить 49/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого у 1989 році на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що розмір земельної ділянки становить 2757 кв. м.
ОСОБА_2 є сусідом суміжної земельної ділянки позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно рішення ХХІ сесії V скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 26 грудня 2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною загальною площею 0,2 га, в тому числі: 0,1500 га для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Покотилівка, в'їзд Калініна 3.
Згідно з рішенням ХХХІІІ сесії V скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 03 вересня 2010 року безоплатно передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1804 га в тому числі: 0,1500 га для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,0304 га ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі цих рішень 05 вересня 2011 року відповідач отримав державні акти на право власності на земельні ділянки 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,0304 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до частини першої статті 90 ЗК Української РСР 1970 року, яка діяла на момент набуття позивачем 21 березня 2000 року права власності на жилий будинок, при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.
Пункт 5 Постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» передбачав, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Зі змісту наведених норм вбачається, що громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм за раніше діючим законодавством, зберігали свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування, а тому надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації суперечило вимогам статті 19 ЗК Української РСР 1990 року та частини п'ятій статті 116 ЗК України 2001 року.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно зі статтею 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час звернення позивача до суду) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Установлено, що згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи, виготовленим Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, від 08 вересня 2014 року фактичний розмір земельної ділянки АДРЕСА_1 становить 1675 кв. м, фактичний розмір даної ділянки зменшився на 1028 кв. м. Фактичний розмір земельної ділянки АДРЕСА_1 порівняно з розміром цієї ділянки, який вказаний в технічній документації (технічному паспорті, зменшився на 1028 кв. м (2703 кв. м - 1675 кв. м). Частина земельної ділянки відійшла до земельної ділянки АДРЕСА_2.
Встановити, чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок, відповідно до вимог нормативно-правових актів та правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не надається можливим з причини, вказаної у дослідницькій частині висновку.
Звертаючись до суду із цим позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про його державну реєстрацію, припинення права власності на земельну ділянку, поновлення порушеного права користування земельною ділянкою і поновлення її меж, позивач посилалася на порушення іі прав, як землекористувача.
Вказане підтверджує обставини, встановлені актом від 10 липня 2012 року, складеним головою постійної депутатської комісії регулювання земельних відносин, про підтвердження факту зміни меж між садибами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та проведення будівельних робіт; рішенням виконавчого комітету Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 10 липня 2012 року щодо призупинення будівництва на спірній земельній ділянці; довідкою цього виконавчого комітету про те, що площа садиби АДРЕСА_1 зменшилась на 0,08 га за рахунок збільшення садиби АДРЕСА_2
Крім того, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 08 вересня 2014 року фактичний розмір земельної ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в порівнянні з розміром цієї ділянки, який вказаний в технічній документації (технічному паспорті) зменшився на 1028 кв. м та частина земельної ділянки відійшла до земельної ділянки АДРЕСА_2.
Суди вірно вирішили спір в частині вимог позивача про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі належних доказів дійшли висновку, що договір купівлі-продажу 49/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений 29 серпня 1989 року державним нотаріусом Першої Харківського району державної нотаріальної контори БогуновоюН. В. реєстровий номер 2-2597, належить саме ОСОБА_1 Судові рішення в цій частині відповідають вимогам закону.
Разом із тим суди не надали правової оцінки доводам позивача про те, що вказаним висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено порушення її прав землекористувача, встановлено факт перетину площ земельних ділянок, що перебувають у власності відповідача з площею частини земельної ділянки, якою фактично користується позивач, не дали цим обставинам оцінки для вирішення даного спору.
Не звернули уваги на те, що вищевказаний висновок експертизи від 08 вересня 2014 року є належним письмовим доказом у справі на підтвердження обставин і фактів, які мають значення для правильного вирішення справи, які, у свою чергу, не спростовані відповідачем належним чином.
Обмежившись посиланням на недоведення позивачем порушення її прав землекористувача у зв'язку з тим, що частина спірної земельної ділянки позивачу у власність не надавалася, питання про встановлення меж земельної ділянки органи місцевого самоврядування не вирішували, докази звернення ОСОБА_1 до уповноважених органів з питання оформлення прав власності чи користування земельною ділянкою, встановлення її меж відсутні, суди не звернули уваги на посилання позивача на норми земельного законодавства, які були чинними на час отримання попередніми власниками будинку спірної земельної ділянки в користування.
При цьому, залишили поза увагою те, що відповідно до частини першої статті 90 ЗК Української РСР 1970 року, який діяв на момент набуття позивачем права власності на жилий будинок, при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. Примусове припинення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки могло відбуватись у судовому порядку, передбаченому частиною четвертою статті 29, частиною шостою статті 31 ЗК Української РСР 1990 року та статтею 143, частиною десятою статті 149 ЗК України 2001 року.
Оскільки правомірність передання частини спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, та, відповідно, видачі державного акта на зазначену земельну ділянку суд не перевіряв, то допущені порушення норм процесуального права унеможливлюють прийняття Верховним Судом рішення по суті спору.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд не перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставин, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
Таким чином, судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про його державну реєстрацію, припинення права власності на земельну ділянку, поновлення порушеного права користування земельною ділянкою і поновлення її меж, зобов'язання вчинити певні дії підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судові рішення в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вказані рішення в цій частині відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про його державну реєстрацію, припинення права власності на земельну ділянку, поновлення порушеного права користування земельною ділянкою і поновлення її меж, зобов'язання вчинити певні дії, скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю.Мартєв
В. В.Пророк
І. М.Фаловська