Постанова
Іменем України
15 серпня 2018 р.
м. Київ
справа №640/9867/15-к
провадження № 51-757км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220490001679, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, такого що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч.1, 2 ст.125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2016 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин; за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 240 годин. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді громадських робіт тривалістю 240 годин.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 06 квітня 2015 року о 17.30 год. у квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин завдав ОСОБА_8 удари кулаком та гострим предметом в обличчя, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Окрім того, ОСОБА_7 у той же день о 18.00 год. біля будинку № 35 по вулиці Чкалова м. Харкова, в ході конфлікту із колишньою дружиною, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_9 удари кулаками по тулубу та кінцівках, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Також ОСОБА_7 07 травня 2015 року о 09.15 год. біля будинку по пров. Електроінструментальний, 3 м. Харкова, на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин завдав ОСОБА_10 декілька ударів кулаком у голову та обличчя, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 порушують питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю достатніх доказів, що вказують на доведеність вини засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень. Посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду. Стверджують, що засуджений тілесних ушкоджень потерпілим не завдавав та судом безпідставно взято до уваги одні докази й відхилені інші. Зазначають, що апеляційний суд при залишенні апеляційної скарги засудженого без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені засудженим у його апеляційній скарзі, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У письмовому запереченні потерпіла ОСОБА_9 просила у задоволенні скарги засудженого відмовити.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали подану скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Водночас просила вирок та ухвалу апеляційного суду змінити та звільнити засудженого від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Мотиви Суду
При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильними.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_8 - легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, не визнав, але суд обґрунтовано послався у вироку на послідовні показання потерпілих, які в судовому засіданні у своїх показаннях зазначали про завдання їм саме ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Ці показання потерпілих узгоджуються із даними, що містяться у протоколах слідчих експериментів та фототаблицями до них, за участю потерпілих, які детально розповідали про обставини, за яких засудженим щодо них було вчинено протиправні дії.
Окрім того, показання потерпілих узгоджуються з іншими доказами, безпосередньо сприйнятими судом, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , висновками судово-медичних експертиз та іншими наведеними у судовому рішенні доказами, яким судом дана належна оцінка.
Ставити ці показання під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не встановлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілими тілесних ушкоджень при інших обставинах чи за участі інших осіб.
Характер умисних дій засудженого та локалізація завданих ним тілесних ушкоджень потерпілим свідчать, що умислом ОСОБА_7 охоплювалося спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.
Суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 винний у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.
Судом першої інстанції покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень та даних про особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що такі ж, як і в касаційній скарзі твердження засуджений висловлював у своїй апеляції. Апеляційним судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів.
Разом із тим, із матеріалів провадження вбачається, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_7 учинив у квітні та травні 2015 року.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі і відповідно до ст. 12 КК України цей злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості.
Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Оскільки засуджений не визнавав своєї вини у вчиненні інкримінованих правопорушень, тому колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 441 КПК України та відповідно до п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Звільнити ОСОБА_7 на підставі п. 5 ст. 74, ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України та виключити посилання на призначення покарання засудженому на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 240 годин.
У решті судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_17 ОСОБА_2 ОСОБА_3