Постанова
Іменем України
16 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 461/244/17
провадження № 61-28650 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
третя особа - Управління державної реєстрації Львівської міської ради,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Любов Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у складі судді Приколота Т. І.,
У січні 2017 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Л. І., в якому просив визнати недійсним договір дарування нерухомого майна від 17 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та скасування запису про право власності за ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_4 та подав касаційну скаргу, яка ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року була залишена без руху для оплати судового збору. Встановлено строк для усунення вказаних судом недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали суду. У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції вважається неподаною та повернута заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір не сплатив. Повторно подав клопотання про звільнення від сплати судового збору з тих же підстав, за яких судом вже відмовлено у задоволенні аналогічної заяви ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлену ним ухвалу з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відмовив заявнику у звільненні від сплати судового збору, не перевіривши додані до апеляційної скарги докази неспроможності здійснення такої сплати та не мотивував свої висновки щодо такої відмови. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору, порушив його право на доступ до правосуддя в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки суд не вправі позбавляти заявника доступу до суду через неспроможність сплати судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження вказаної ухвали апеляційного суду та відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою на вказану ухвалу апеляційного суду. Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не погодились доводами позивача та просили залишити подану ним касаційну скаргу без задоволення.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, відповідачі зазначили, що ОСОБА_4 є платоспроможним громадянином, крім того, за оплату здає житлові кімнати в оренду, що підтверджується листом начальника Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС у Львівській області, здійснює власне виробництво лляної олії та реалізовує її.
Вказують на те, що ОСОБА_4, посилаючись на неплатоспроможність та неможливість оплати судового збору, вводить суд в оману, чим недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами та зловживає ними.
У відзиві на касаційну скаргу відповідачі вказують на те, що принцип доступу до правосуддя стосується не лише ОСОБА_4 За цим принципом вони вправі розраховувати на правосуддя, коли позивачу безпідставно не сприятимуть у його зловживаннях правом.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Установлено, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року залишено без руху для сплати судового збору у розмірі 1760 грн. Встановлено строк для усунення вказаних недоліків - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали суду. У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
14 червня 2017 року ОСОБА_4 повторно подав апеляційному суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивував тими ж обставинами, за яких судом вже відмовлено у задоволенні аналогічної заяви ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року.
Вимоги вказаної ухвали суду апеляційної інстанції не виконав, судовий збір за подання апеляційної скарги у визначеному розмірі не сплатив.
У зв'язку з наведеним та на підставі положень частини другої статті 297, частини другої статті 121 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання неподаною апеляційної скарги ОСОБА_4 та її повернення заявнику, про що 16 червня 2017 року постановив відповідну ухвалу, яка відповідає вимогам закону.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до посилань на неправильну оцінку апеляційним судом обставин, на які він посилався на підтвердження неможливості сплати ним судового збору.
Разом з тим, вказані обставини були предметом дослідження і перевірки апеляційним судом, який, вважав їх недостатніми для звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з чим, відмовив позивачу у задоволенні відповідного клопотання та залишив подану ним апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків, які заявником не були виправлені, що, відповідно до частини другої статті 297, частини другої статті 121 ЦПК України 2004 року стало підставою для повернення заяви.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що повторно подана ОСОБА_4 у липні 2017 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була частково оплачена судовим збором, з урахуванням відстрочення судом сплати його іншої частини, та відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська