Постанова
Іменем України
16 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 235/4478/17
провадження № 61-24252св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»,
представник відповідача - Корнеєв Юрій Геннадійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 11 грудня 2017 року, у складі судді Назаренко Г. В., та постанову апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року, у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Никифоряка Л. П., Папоян В. В.,
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по одноразовій допомозі при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що з 14 вересня 1983 року ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманське», де працював спочатку учнем гірноробочого 1 розряду поверхні, а з 13 січня 1984 року - на посаді гірноробочого з ремонту гірничих виробок.
05 червня 2017 позивача звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
ОСОБА_4 посилався на те, що відповідачем не в повному обсязі було виплачено належну йому суму одноразової допомоги при звільненні, що передбачена пунктом 8.10 Колективного договору підприємства.
За розрахунком позивача, розмір одноразової допомоги при звільненні, яка мала бути сплачена йому ДП «ВК «Краснолиманська», становить
42 742,05 грн, з якої ним було отримано лише 25 645,23 грн.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача недоплачену ним частину одноразової грошової допомоги в розмірі 17 096,82 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що згідно з умовами Колективного договору, виплата одноразової допомоги при звільненні з підприємства здійснюється за рахунок коштів прибутку підприємства. У відповідності до звіту про фінансові результати у звітному періоді, в якому звільнився позивач, підприємство не отримувало прибутку, а тому відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем прав позивача.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зміст доводів касаційної скарги позивача зводиться до того, що відсутність коштів для своєчасного та належного фінансування витрат підприємства для виконання умов колективного договору не може впливати на право звільненого одержати одноразову допомогу в тому обсязі, який передбачено умовами колективного договору.
Заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що колективним договором підприємства тимчасова відсутність прибутку не визначена як умова безтермінового звільнення роботодавця від обов'язку виплати належної позивачу одноразової допомоги у розмірі п'ятимісячного середнього заробітку.
У запереченні на касаційну скаргу ДП «ВК «Краснолиманська» вказує на безпідставність позовних вимог. Судами попередніх інстанцій установлено, що підприємством проведено повний розрахунок з позивачем у відповідності до законодавчих вимог, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з цим, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що ОСОБА_4 з 14 вересня 1983 року по 05 червня 2017 року перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» обіймаючи відповідні посади.
Наказом ДП «ВК «Краснолиманська» від 06 червня 2017 року ОСОБА_4 звільнено за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію.
Позивачу при звільненні було виплачено одноразову допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку в сумі 25 645,23 грн.
Посилаючись на положення пункту 8.10 Колективного договору, відповідно до умов якого, для чоловіків з досвідом роботи понад 30 років, при першому звільненні з роботи та за наявності права на пенсію, виплачується допомога в розмірі п'ятимісячного середнього заробітку, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з роботодавця недоплаченої грошової допомоги у розмірі 17 096,82 грн.
Право працівника, який досяг пенсійного віку та за умови його першого звільнення з підприємства, на отримання одноразової грошової допомоги передбачено Галузевою Угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості) від 03 липня 2001 року (далі - Галузева Угода). При цьому згідно пункту 12.15 Галузевої Угоди, для чоловіків, за наявності в них стажу понад 20 років, розмір такої винагороди становить не менше трьох середньомісячних заробітків.
Факт виконання відповідачем наведених вище вимог Галузевої Угоди ОСОБА_4 не заперечується.
Водночас, відповідно до положень КЗпП України та Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Установлено, що виплата працівнику допомоги у розмірі, передбаченому Колективним договором, здійснюється за рахунок коштів прибутку підприємства.
При цьому, з наданого відповідачем та дослідженого судом звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) ДП «ВК Краснолиманська» за 1 півріччя 2017 року (за період, в якому відбулось звільнення позивача) вбачається, що графа «Чистий фінансовий результат: прибуток» містить прочерк.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив із того, що підприємство не отримувало прибуток, внаслідок чого не мало джерела для виплат позивачу одноразової допомоги у розмірі, більшому, аніж передбачено умовами Галузевої Угоди.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В.Пророк
І. М.Фаловська