Постанова
Іменем України
16 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 553/2869/16-ц
провадження № 61-18621св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського суду м. Полтави від 23 березня 2017 року у складі судді Кононенка С. Д. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на навчання.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_5 Після розірвання шлюбу батьків, ОСОБА_4 залишилася проживати разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. До досягнення повноліття батько сплачував аліменти на її утримання. З 01 вересня 2015 року вона навчається у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка на контрактній основі, термін закінчення навчання - 30 червня 2019 року. ОСОБА_4 зазначає, що вона навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Її мати отримує невелику заробітну плату, фактично не може належним чином забезпечувати її потреби та оплачувати навчання.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти у розмірі 1000 грн на утримання та оплату навчання, щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення 23 років.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 500 грн на утримання та оплату навчання, щомісяця, починаючи з 10 серпня 2016 року і до закінчення нею навчання - 30 червня 2019 року, але не більше, як до досягнення 23 років. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки повнолітня донька ОСОБА_5 у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, перебуває на утриманні матері та не працює, тому виходячи з критеріїв розумності та справедливості, обов'язку матеріально утримувати дитину у обох батьків, є підстави для стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, яка продовжує навчання
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням в університеті, а відповідач має можливість надавати допомогу доньці, яка продовжує навчання. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів ухвалені при невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, є незаконними та необґрунтованими. ОСОБА_4 не надала будь-які належні та допустимі докази, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Крім того, відповідач на даний час перебуває у шлюбі, повністю утримує жінку, оскільки вона не працює та на повному його утриманні знаходиться їх спільний син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. За станом здоров'я заявник перебуває на диспансерному обліку в Полтавському обласному психоневрологічному диспансері та потребує постійного підтримуючого лікування. Наведені обставини в сукупності свідчать, що відповідач не може утримувати свою дочку ОСОБА_4 до закінчення нею навчання або досягнення нею двадцяти трьох років.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 зазначає, що відповідач, як батько повнолітньої доньки, із урахуванням інтересів дитини, зобов'язаний надавити матеріальну допомогу повнолітній доньці яка продовжує навчання. Вважає, що судами враховано майнове становище відповідача, перебування на його утриманні іншої дружини та неповнолітньої дитини.
03 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що відповідач є батьком позивача - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2000 року ОСОБА_5 сплачував на утримання позивача аліменти в розмірі у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, до досягнення нею повноліття.
З 01 вересня 2015 року позивач навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання - Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка на контрактній основі, вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 32 000 грн, термін навчання до 30 червня 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досягла повноліття, однак у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги.
Установлено, що мати позивача ОСОБА_8 не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан сім'ї.
Відповідач є працездатною особою, отримує за здійснення підприємницької діяльності дохід, який за 2016 рік склав 25000 грн, та на його утриманні перебуває неповнолітня дитина від іншого шлюбу.
За правилами частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статі 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
СК України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Пред'являючи позов, ОСОБА_4 зазначала, що вона потребує матеріальної допомоги батька, посилаючись, зокрема, на витрати у зв'язку із навчанням.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітня дочка відповідача, яка навчається у вищому навчальному закладі, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, потребує матеріальної допомоги, а тому стягнення аліментів з батька на її утримання є необхідним, оскільки обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків.
Визначений розмір аліментів у сумі 500 грн щомісячно, є обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам доньки. При цьому судами враховано, що відповідач є чоловіком працездатного віку, має захворювання, у зв'язку з чим проходив лікування у Полтавському обласному психоневрологічному диспансері, та факт перебування на його утриманні неповнолітньої дитини від іншого шлюбу. Зазначені обставини не можуть свідчити про наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють надання батьком матеріальної допомоги дитині у розмірі 500 грн щомісячно.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що судами не враховано його доводи щодо відсутності у нього можливості надавати повнолітній дочці матеріальну допомогу, не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського суду м. Полтави від 23 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк